250 центнерів пшениці з гектара - реальність минулого, незатребувана сучасністю

Давно зріло і ось дозріло. Поштовхом до публікації цієї замітки послужив коментар fedor67

Інакше загроза життю і голоду.

Справа в тому, що сучасні люди вірують у власну діяльність у всіх видах. У діяльність, яка часто далеко не безневинна, а часто вельми і вельми деструктивна. Це ми прекрасно бачимо в руйнуванні екосистем, опустелювання земель, обміління і забруднення водойм по всьому світу ...

Сидоренко Т.А.

Під таким заголовком ділиться з нами своїми думками Ю.Слащінін, академік Міжнародної академії Інформатизації, голова неформального співтовариства "Народний досвід".

Ці міркування дуже цікаві, хоча, може бути, і досить спірні. Виявляється, на полях найдавнішого держави Шумери, яке існувало в 30-28 вв до н.е., хлібороби в долинах річок Тигру і Євфрату отримували по 250 ц пшениці і ячменю з 1 га (в перерахунку з їх одиниць виміру) в звичайні роки і до 350 ц в роки врожайні. Ці дані зафіксовані в глиняних дощечках обліку тих часів. Але це південь, багато сонця і полив (можливий контраргумент), тоді ось і північне свідоцтво. Наш перший академік М. В. Ломоносов опублікував в "Санкт-Петербурзьких відомостях" за 7 вересня 1764 року звіт про перевірку дослідів царського садівника Еклебана, який, правда в оранжереї, отримував від кожного посіяного зерна пшениці до 2375 зерен врожаю, а в кожному рослині налічувалося по 43-47 стебел з повновагими колоссям.

В середині минулого століття француз Галет отримував ячмінь, що дає 110 стебел, а в Китаї якийсь опитнікамі вирощував урожай такої щільності, що, поклавши поверх стебел дошку, міг стояти на ній, позуючи фотографам. Все це говорить про величезні можливості рослин. Значить, можна і потрібно підняти наші врожаї, хоча б до 70-80 ц пшениці з гектара.

Як вирощували урожай хлібороби Шумер: сіяли розкидом, жали колосся серпом, несли в кошиках. Тоді чому примітивна агротехніка шумерян забезпечувала 250 ц в звичайні роки, а наша наукова не забезпечує і половини того навіть у врожайні роки?

Треба розібратися в цьому з позицій сучасних знань. Орали сохою, значить - дрібно орали, пухкими верхній шар, в якому живуть аеробні бактерії, які харчуються пожнивними залишками. Адже після жнив серпом в грунт заорюють практично вся солома - основна їжа аеробів. Ця ж солома забезпечувала рихлість грунту, зберігала вологу.

Друге гідність поверхневої оранки в тому, що не зачіпається нижній шар грунту (глибше 15 см), де за рахунок кореневих залишків розмножуються анаеробні бактерії, що живуть без повітря. Саме бактерії - найголовніша добривна грунт біологічна маса, а ще черв'яки та інше "жива речовина", як назвав В. І. Вернадський всіх мешканців грунту. У грунті, НЕОТРУЄННЯ хімією, мешкає величезна кількість бактерій: більше 20 тонн на гектарі. Приблизно стільки ж в ній проживає хробаків та іншої живності. Так як життя бактерій коротка (триває в середньому 20 хвилин), то після їх смерті органічна маса надходить рослинам, формуючи урожай. Чим більше бактерій і черв'яків в грунті, тим вище урожай. Ось і весь секрет високих врожаїв. Нічого не відаючи про бактеріях і "живу речовину", хлібороби Шумер робили все можливе саме для їх розмноження. А наша хімізований і індустріалізована агротехніка робить все можливе для скорочення "живого речовини" грунту. На думку автора статті, для отримання високих врожаїв потрібно не добриво, а годування! Годування та відтворення максимально можливого обсягу бактерій грунту та іншого "живого речовини".
Цікаво! Є над чим подумати!

"Комерційний вісник", 1998, N 4, с.14-15. П3234

джерело - Федеральне державне бюджетна наукова установа "Центральна наукова сільськогосподарська бібліотека".

На додаток до замітці, розміщую документальний фільм "Локальне вирішення глобальних проблем." "Lovely Green" .Local solutions to global problems