6. Форми оплати праці лікарів
(Глава III. ФІНАНСУВАННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я В УМОВАХ МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ)
В умовах ринку доходи працівників охорони здоров'я залежать від того, наскільки задоволений клієнт і звернеться він за тією ж адресою в наступний раз, коли йому знадобиться медична допомога. Як вже говорилося, має значення не тільки яке лікування отримав пацієнт, але і як з ним поводилися. За кордоном лікар працює 9-10 годин в день. Його дохід, як правило, перевищує середній рівень заробітної плати в країні (докладніше див. Гл. УШ).
Виділяють наступні форми оплати праці лікарів: 1) винагорода за основні види послуг; 2) зарплата за чисельність обслуговується контингенту (подушна оплата); 3) посадовий оклад; 4) диференційована оплата за випадок за тарифом; 5) змішані системи (23, 25).
Гонорарний принцип оплати за послуги передбачає поелементну оплату вартості лікування: за кожну послугу, процедуру, операцію та інше за існуючими розцінками.
Оплата за послуги поширена в країнах з приватним страхуванням і в деяких країнах з громадським страхуванням (наприклад, у Франції). Дохід лікаря дорівнює добутку вартості послуг на їх число.
При подушний оплаті лікар загальної практики отримує фіксовану суму за кожного приписаного до нього застрахованого незалежно від обсягу наданої допомоги. Це стимулює лікаря збільшувати число приписаних хворих, в зв'язку з чим встановлюється межа. У контракті, укладеному з лікарем, обмовляється мінімальний, середній і максимальний кількість обслуговуваних клієнтів. Якщо число клієнтів, приписаних до лікаря, менше заданого мінімального рівня, то на місце цього лікаря оголошується конкурс. Якщо число приписаних знаходиться в межах між мінімальною і середньою величиною, лікар отримує фіксований оклад. При перевищенні середнього рівня за кожного приписаного доплачується певна сума. Перевищувати максимальний рівень кількості обслуговуваних пацієнтів заборонено. Подушного оплата зазвичай поєднується з надбавками за кваліфікацію або за віддаленість місцевості, де практикує лікар.
Така система оплати первинної медичної допомоги найбільш чітко представлена в Великобританії і Нідерландах. Діяльність сімейних лікарів, що працюють за контрактом з національною системою охорони здоров'я, оплачується, як правило, по числу приписати до них пацієнтів. Додатково оплачується кожне породіллі, послуги з планування сім'ї і ряд інших чітко визначених послуг. Окремо оплачуються нічні візити. Нараховуються надбавки за роботу в районах з недостатньою кількістю лікарів, за участь в груповій практиці.
Подушний принцип є розумним компромісом між системою посадових окладів і гонорарної системою. Він створює матеріальний інтерес до розширення обсягу МСП і в той же час обмежує дію витратного механізму (58).
При посадовому окладі (погодинна оплата) головним стимулом є регулярне переукладання контрактів. У лікарнях США, наприклад, контракти переукладаються кожні 2 роки. При цьому спеціальна комісія оцінює роботу лікаря за попередній період і рекомендує менеджеру лікарні умови контракту.
Інший шлях зниження витрат - заохочення групової лікарської практики з попередньою оплатою. В цьому випадку група лікарів бере на себе зобов'язання обслуговувати певний контингент населення за умови попередньої сплати страхових агентствами щомісячного фінансового внеску. Таким чином, лікарі отримують фіксовані доходи незалежно від обсягу лікувальної допомоги, тому їм вигідніше запобігати хворобам, а не лікувати їх, особливо в стаціонарі. Тому зусилля щодо профілактики хвороб значно зростають. Ця система є близькою до подушного системі відшкодування вартості лікування (58).
Оплата за випадок - це виплата за здійснення допомоги хворому згідно з класифікатором діагнозів, що нагадує систему ДРГ. Вона застосовується рідко в зв'язку зі складнощами в розробці стандартів надання амбулаторної допомоги.
При змішаній системі (наприклад, в американських товариства з підтримки здоров'я) група лікарів заробляє гроші на основі "подушного" системи, всередині ж групи кошти розподіляються в залежності від обсягу наданих послуг.
"Медичне страхування"
© А.А. Миронов, А.М. Таранов, А.А. Чейда, 1994
© Російська академія наук, 1994.
| Зміст | Наступна сторінка>
Пошук страхової інформації