Як "Пирогівка" була вигнанкою, і в чому її фатальність для першого головлікаря

У квітні 1910 року на столітній ювілей від дня народження відомого хірурга Миколи Пирогова Подільське губернське земство за активної участі медичного товариства оголосило збір коштів на будівництво у Вінниці першої повноцінної лікарні. Через сім років відома в Україні "Пирогівка" вперше відкрила двері для пацієнтів, а 22 листопада 2017 року лікарня відзначає свій перший столітній ювілей.

Відкрити "Пироговку" завадила Перша світова

Початок ХХ століття для Вінниці ознаменувався активним розвитком. Місто з повітового містечка перетворювався на важливий центр Подільської губернії, згодом ставши її столицею. Згідно амбіцій, потреба в повноцінному медичному закладі для зростаючого міста збільшувалася, а єдина до тих пір земська лікарня, яку ледь утримувала міська управа, з новими навантаженнями справлятися була неспроможна. Лікарня іноді змушена була "тулитися" в приватних будинках, а штат налічувала більш ніж скромний - всього три лікаря, чотири фельдшера і три медсестри.

Сотий день народження легендарного Миколи Пирогова став відправною точкою до появи у Вінниці провідною лікарні, яка врешті-решт отримала ім'я хірурга. Про початок будівництва оголосив на зборах, присвячених ювілею Миколи Івановича, вінницький хірург Людвіг Малиновський, який повинен був стати першим головним лікарем майбутньої "Пироговки".

Тоді ж делегатам зборів продемонстрували місце майбутньої лікарні. Першою на території встановили величезну кам'яну брилу з гіпсовим бюстом Пирогову. Перший камінь лікарні заклали в 1913 році, а вже через рік на території з'явилися перші п'ять корпусів. Такий темп обнадіював щодо того, що лікарню ось-ось відкриють, проте 1914 рік запам'ятався в історії іншим.

У Першу світову війну добудову лікарні довелося відкласти. Освятили "Пироговку" лише через три роки, але радість від події незабаром була затьмарена несподіваною смертю головного натхненника її будівництва. Під час освячення Людвіг Малиновський сильно застудився і помер, так і не попрацювавши в своє дітище.

В знак поваги до лікаря поховали Людвіга Маліновського на території лікарні.

Перед персоналом новоствореної лікарні відразу виникли серйозні випробування: революція 1917 року, громадянська війна, постійний брак медикаментів плюс регулярні епідемії тифу, скарлатини і дизентерії - неабиякий іспит на витривалість. До всього ще й додалося відверто вороже ставлення з боку влади того часу в місті - австро-угорських військ. Лікарня була виселена з власного приміщення і певний період вона розміщувалася на території психіатричної лікарні.

Розвиток "Пироговки" відновилося із загальною стабілізацією ситуації в країні. У 1921 році лікарня стала навчальною базою підготовки фахівців-медиків. Тут навчали акушерству, сестринської справи, фармацевтиці. Згодом лікарня стає базою Вінницького філіалу Київського інституту удосконалення лікарів, фармацевтичного інституту, робочого медичного інституту з вечірньою формою навчання. З 1934 року, після відкриття у Вінниці повноцінного стаціонарного медичного інституту, Пироговська лікарня стала його основною клінічною базою.

Перша половина столітньої історії Пироговки не раз закаляла характер медиків. Друга світова війна стала черговим випробуванням для лікарів: багато хто з них пішли на фронт і далеко не всі повернулися додому. Інші, залишившись у Вінниці, працювали і в окупації, і під час бойових дій.

У перші ж дні окупації міста лікарню вдруге виселили з приміщень. Протягом двох з половиною років окупації Пироговська лікарня розгорталася на трьох поверхах правого крила морфологічного корпусу медінституту.

Ризикуючи власним життям, незважаючи на всі заборони окупантів, медики багато разів надавали допомогу пораненим, в тому числі і партизанам. Обстежуючи за наказом німецької влади подільську молодь, з метою примусового вивезення до Німеччини, лікарі, і зокрема рентгенологи, видавали юнакам і дівчатам фіктивні довідки про захворювання на туберкульоз.

За 2 роки і 8 місяців окупації краю колектив Пироговській лікарні врятував життя більше тисячі воїнів, військовополонених і поранених, пролікував в стаціонарі 11 640 хворих, прийняв в амбулаторії 24 000 хворих на.

У період окупації Вінниці в приміщеннях самої Пироговській лікарні функціонував німецький шпиталь. Під час відступу німецьких загарбників три основних корпусу лікарні були зруйновані, як, втім, і вся центральна частина міста.

Передова лікарня України

Після війни лікарню довелося відбудовувати. У 1948 році Пироговська лікарня отримує статус обласної. З 1962 року лікарня затверджується школою передового досвіду України.

У наступні роки тривало розвиток "Пироговки". Згодом виникла необхідність більш вузької структуризації медичної допомоги. З трьох основних напрямків - терапевтичного, хірургічного, діагностичного - почали утворюватися більш вузькоспеціалізовані відділення. Поступово були відкриті основна маса відділень, які працюють і сьогодні.

В даний час в лікарні функціонують 20 спеціалізованих відділень стаціонару, консультативна поліклініка і 11 параклінічних відділень.

У відділеннях стаціонару розміщені 746 ліжок, щорічно лікується понад 20 тис. Хворих. Із загальної кількості хворих близько 8500 жителів області та м.Вінниці отримують хірургічне лікування. У лікарні працює 357 лікарів, з них 10 заслужених лікарів України, 25 кандидатів медичних наук, 203 мають вищу кваліфікаційну категорію.

До свого сторіччя "Пирогівка" розраховує отримати довгоочікуваний подарунок - запуск нового сучасного хірургічного відділення , Яке зможе приймати до 225 пацієнтів одночасно. У корпусі працюватимуть 15 операційних залів, відділення реанімації, травматології, ортопедії, урології та серцево-судинної хірургії. Всі палати будуть одно- і двомісними, оснащеними подачею кисню, Wi-Fi, телевізором і телефоном.