Ансельм Кентерберійський і його доказ буття Бога

зауваження 1

Ансельм Кентерберійський ($ 1033 - 1109 $) - філософ, англійський чернець, богослов, теолог, архієпископ Кентерберійський. Родоначальник схоластики і середньовічного реалізму.

Вдаючись до онтологічної доказу прагнув уявити доказ буття Бога , Яке він сформулював у своїй праці «Прослогіон».

В $ 1494 $ був канонізований Католицькою церквою. Цікавим фактом, пов'язаним з ім'ям Ансельма Кентерберійського, є згадка його в роботі Данте Аліг'єрі «Божественна комедія».

Виїхавши з рідного дому, провів кілька років в Бургундії, як абата бекського монастиря, де написав свою працю, які придбали згодом загальноєвропейську значущість. За допомогою діянь архієпископа Ланфранка, монастир мав значний вплив. Виконуючи всі важливі місії в якості ченця бекського монастиря, Ансельм вважався авторитетним представником архієпископа Ланфранка. Але після смерті останнього, король Вільгельм $ 2 $ не поспішив призначити на пост Ансельма, лише через чотири роки, хворий король погодився на призначення Ансельма на місце архієпископа Кентерберійського.

Нічого не зрозуміло?

Спробуй звернутися за допомогою до викладачів

Проблематика співвідношення віри і розуму в понятті Ансельма Кентерберійського вирішувалася наступним чином:

зауваження 2

Людина має два способи пізнання: віру і розум. Для справжнього християнина віра є початок всього знання, пізнання починається з акту віри.

Всі знання зберігаються в Святому Письмі. Характерна для цього моменту думка - не розумію, щоб вірити, а вірю, щоб розуміти.

Розуміння віри знаходиться по середені між сліпою вірою і баченням Бога. Розуміння може бути досягнуто за допомогою розуму. Але розум не завжди здатний осягнути те, що приховано в вірі. Але він обґрунтовує необхідність віри.

Ансельм вважав віру непохитною основою розумного пізнання. Найважливіше завдання розуму: бути здатним довести існування Бога.

З онтологічного методу пізнання Ансульм Кентерберійський вивів поняття Бога з нього ж самого. Бог є абсолютним благом.

Ансельм стверджував, що лише в Бозі сутність і буття ототожнюються. Від Бога все речі і світ в цілому отримують божественне буття. Те, що було б створено, що було до акту творення, передує в образі Бога, образі Ідеї. Від Бога все речі і світ в цілому отримують божественне буття. то було до акту творення, тобто передує в образі Бога, образі Ідеї. Ідеї ​​мисляться Богом і вічно існують в його мисленні. передує в образі Бога, образі Ідеї. Ідеї ​​мисляться Богом і вічно існують в його мисленні.

Все отримує свій статус існування завдяки дії Слова. Те що існувало у вигляді ідеї від божого слова починає реально існувати в світі. Це творче слово, відмінне від людського. Слово Бога універсально і зрозуміло для всіх мов.

У Трактаті Ансельма «Прослогіон» полягає ідея докази Бога, яка ототожнює його з Буттям.

Виходячи з онтологічного докази Бога вирішується завдання поняття буття міститься в понятті Бога.

В цьому сенсі Бог розуміється тим, більш чого не можна помислити. Це поняття є в розумінні будь-якої людини, воно неотріцаемо. Але поняття не тільки зрозумілі розумом, а й існує реально. Тут доводиться, що людина може досягти Бога не тільки в сфері думки, а й через створений предмети, наділені досконалістю.

Доказ Бога на основі розгляду творінь.

У всякого творіння є своя ступінь досконалості, яка відрізняє їх один від одного. Вони отримують свою досконалість від досконалості вищого, тобто Бога. Річ є благо, не дивлячись на те, що блага мають свою ієрархію, вони мають одноманітністю як блага. Як то що приносить користь. Речі ж не є в рівній мірі благими. Вони не мають повноти блага. Вони мають якість благого , Так як причетні до благу самому по собі. Таке благо має існувати, так як існування речей, що володіють якістю блага, передбачає наявність цього блага. Само по собі Благо є найвищим буттям. Це буття називається Богом.

Другим доказом Бога грунтується на тому, що будь-яка річ існує завдяки причини їхнього буття. Виникає питання, скільки причин буття, їх багато або вона одна єдина. Якщо ж причин багато, то між ними має бути щось спільне, наприклад, існування саме по собі, завдяки собі. Ця єдина природа і є причиною.

Виходячи з онтологічного докази Бога, вирішується завдання поняття буття міститься в понятті Бога. У цьому сенсі Бог розуміється тим, більш чого не можна помислити. Це поняття є в розумінні будь-якої людини, воно неотріцаемо. Але поняття не тільки зрозумілі розумом, а й існує реально. Тут доводиться, що людина може досягти Бога не тільки в сфері думки, а й через створений предмети, наділені досконалістю.