Атмосферу на Марсі з'їли скельні породи

Вчені стверджують, що розкрили таємницю розрідженій марсіанської атмосфери. Адже ще 4,1 мільярда років тому Марс оточувала досить щільна атмосфера, яка могла створити парниковий ефект, достатній для можливості існування на планеті рідкої води. Однак 4 мільярди років тому на Червоній планеті розпочалися катастрофічні зміни. Вчені стверджують, що розкрили таємницю розрідженій марсіанської атмосфери

Давно відомо, що зараз атмосфера на Марсі, що складається в основному з вуглекислого газу, є в значній мірі розрідженій. Так, наприклад, тиск у поверхні Червоної планети в 160 разів менше такого на Землі - всього 6,1 мбар на середньому рівні поверхні. І це при тому, що товщина повітряної оболонки Марса становить 110 кілометрів, тобто вона всього на 10 кілометрів вже, ніж земна атмосфера.

Через подібній ситуації на Марсі існують великі проблеми з рідкою водою - як ми знаємо, цілюща волога є на поверхні планети тільки в замороженому стані. А все тому, що настільки розріджена атмосфера не здатна утримати на поверхні Марса сонячне тепло - все воно дуже швидко йде в космос. Відповідно, катастрофічні перепади температури, згубні для багатьох форм життя, виникають з цієї ж самої причини - на Марсі просто немає такого ж повітряного "утеплювача", як на Землі.

Але чому ж Марс, який зовсім не набагато менша за Землю, не міг обзавестися "гідної" атмосферою? Справа-то тут явно не в гравітації - той же Титан, сила тяжіння якого в кілька разів слабкіше марсіанської, має куди більш щільну атмосферу, ніж Червона планета. Але може бути, коли-то наш сусід все-таки мав нормальної для його маси повітряної оболонкою, а потім раптом втратив її?

Читайте також: Тейя вибила з Землі всю атмосферу?

Цікаво, що результати останніх досліджень Червоної планети говорять про те, що подібна версія цілком коректна. Аналіз стародавніх порід показує, що ще 4,1 млрд років тому Марс оточувала досить щільна атмосфера, яка могла створити парниковий ефект, достатній для можливості існування на планеті рідкої води. Однак вже 4 млрд років тому все змінилося - атмосфера чомусь стала втрачати гази, стаючи більш розрідженій, і це призвело до тієї ситуації, яку зараз автоматичні ровери спостерігають на поверхні Марса.

Однак вже 4 млрд років тому все змінилося - атмосфера чомусь стала втрачати гази, стаючи більш розрідженій, і це призвело до тієї ситуації, яку зараз автоматичні ровери спостерігають на поверхні Марса

Що ж могло статися на Марсі? Через що він втратив велику частину своєї повітряної оболонки? Нещодавно геолог Тім Томкинсон з Шотландського центру досліджень навколишнього середовища і його колеги запропонували цікаву версію, яка пояснює механізм зникнення більшої частини марсіанської атмосфери. Дослідники уважно вивчили хімічний склад метеорита Лафайет (знайдений ще в 1931 році), який утворився на Марсі з розплавленої породи приблизно 1,3 млрд років тому. А пізніше, десь 11 млн років тому, Лафайет був вибитий з поверхні своєї рідної планети потужним ударом якогось космічного об'єкта.

Цього разу основна увага була присвячена такому з'єднанню, як сидерит, тобто карбонат заліза. Дослідивши його, геологи прийшли до висновку, що дане з'єднання, що є в складі метеорита в достатній кількості, з'явилося в результаті карбонізації, тобто взаємодії води і вуглекислого газу (останній був узятий з атмосфери) зі скельним породами марсіанської поверхні, які містили такий мінерал, як олівін (що складається з заліза, магнію і силікатів). В результаті ж формування сідеріта цей СО2 повинен був бути "намертво" пов'язаний з залізом, інакше кажучи - просто піти в камінь.

Таким чином, було доведено, що 1,3 млрд років тому на Червоній планеті йшов процес поглинання атмосферного СО2 скельними породами. А чи міг він початися набагато раніше, тобто 4 млрд років тому? Дослідники з групи Томкінсон вважають, що міг - адже вже тоді на Марсі були присутні і вуглекислий газ, і вода, і олівін. А це означає, що реакції карбонізації нічого не заважало відбуватися, що вона успішно і робила, перетворюючи теплий і порівняно вологий клімат нашого сусіда в сухе і холодне.

Цікаво, що така ж реакція досі відбувається і на Землі, хоча, самі розумієте, атмосфері нашої планети, яка складається в основному з азоту і кисню, вона пошкодити ніяк не може. Та й інтенсивність цієї реакції на нашій планеті на порядок нижче, ніж така на Марсі. Виходить, що тепер основним питанням, що вимагає відповіді, залишається наступний: чому на четвертій від Сонця планеті карбонізує йшла куди більш ефективно, ніж на третій, і чи немає якихось особливих механізмів, здатних регулювати швидкість таких процесів.

Читайте також: Олександр Базилевський: На Місяці багато загадок

Розгадка останньої таємниці має також практичне значення: за словами доктора Томкінсон, підвищення інтенсивності зв'язування парникових газів скельними породами дасть можливість жителем Землі очистити її атмосферу від надмірної кількості СО2. Адже останнім часом дослідження показують, що його рівень в повітряній оболонці нашої планети сильно зріс. І хоча до глобального потепління, судячи з усього, це не призведе, проте дихати їм приємно далеко не всім земним мешканцям ...

Все найцікавіше читайте в рубриці "Наука і техніка"

Але чому ж Марс, який зовсім не набагато менша за Землю, не міг обзавестися "гідної" атмосферою?
Але може бути, коли-то наш сусід все-таки мав нормальної для його маси повітряної оболонкою, а потім раптом втратив її?
Що ж могло статися на Марсі?
Через що він втратив велику частину своєї повітряної оболонки?
А чи міг він початися набагато раніше, тобто 4 млрд років тому?