Автор книги "Сталінград" назвав джерела скандального епізоду про "українських націоналістів"

Автор книги "Сталінград", яка виявилася під забороною в Україні, пояснив, чому Київ залишився незадоволений його монографією.

Вперше книгу "Сталінград" опублікували 20 років тому / фото theguardian.com

Британський вчений та історик Ентоні Бівор після засудження українською владою його книги "Сталінград" написав колонку, присвячену небезпеки цензури.

видання " Главред "Опублікувало скорочений переклад його тексту для британського видання The Guardian.

Як пише автор, в останні десятиліття відбуваються обнадійливі події з численними міжнародними історичними конференціями і працюють в університетах зарубіжними академіками, що допомагало зниження тенденції, при якій країни сприймають минуле виключно зі своїх патріотичних поглядів.

Однак, на думку Бівора, уряди всіх мастей і раніше продавлюють свої версії минулого через освіту, тиск на ЗМІ, якщо необхідно - навіть за допомогою прямої цензури і законодавства.

Читайте також У Росії волгоградський аеропорт хочуть перейменувати в Сталінград

«Мотиви відрізняються. У Франції спроба Ніколя Саркозі ввести відповідальність за заперечення геноциду вірмен в більшій мірі диктувалася бажанням залучити голоси великий вірменської діаспори. Закони про заперечення Голокосту в Німеччині і Австрії у 2000 році вводилися з кращих спонукань, проте судова справа історика Девіда Ірвінга, який звинуватив американського академіка Дебора Ліпштадт в запереченні Голокосту - тріумфальне доказ того, що відкриті дебати, при необхідності і в суді - кращий спосіб викрити брехню екстремістів.

У Туреччині цензура стає більш і більш жорсткою, і не тільки в питанні геноциду вірмен, теми курдів, [опозиційного проповідника] Фетхуллаха Ґюлена і спроби перевороту в 2016 році. У той же час сьогоднішня Росія, ніби Радянський Союз, намагається захистити легенди минулого. Юрій Дмитрієв, глибоко шановний дослідник теми "ГУЛАГу" в Карелії, був заарештований за звинуваченням в порнографічних зйомках своєї прийомної дочки і до сих пір, вже більше року, проходить "психіатричні огляду" », - наводить приклади цензури і маніпуляцій історією в сучасному світі Бівор .

За словами автора, більшість архівів Росії, особливо архівів військових, закриті для іноземних істориків з 2000 року - «після тих захоплюючих можливостей, які нам відкрилися в 1992-му ...» «Мої російські видавці, які займаються перекладами моїх нових книг, знаходяться в пошуках можливостей публікувати їх в початковій формі, не вступив при цьому в конфлікт з владою. Зробити це непросто », - зазначає історик.

Дослідник пише, що не очікував останніх чвар, пов'язаних із забороною урядом України його російськомовної книги "Сталінград", особливо через 20 років після першої її публікації. «Причиною заборони, за великим рахунком, став уривок, в якому розповідається, як солдати СС змусили українських поліцейських винищити 90 єврейських дітей в серпні 1941 року. "Комітет експертів" при українському уряді назвав цю історію запозиченої. Насправді історичні документи свідчать, що історія заснована на достовірних німецьких джерелах, особливо листі антинацистського офіцера, який настільки злякався розправи, що написав своїй дружині, що Німеччина не заслуговує на перемогу у війні. Є також страшні свідчення про вбивства, написані офіцером СС », - пояснює автор.

Бівор підкреслює, що в цій історії є один обнадійливий момент у вигляді сильної підтримки з боку українських правозахисних груп, Human Rights Watch в США, глав МЗС Канади і Великобританії.

«Зрозуміло, колеги-історики природно розцінили рішення заборонити книгу як безглузде. Філіп Сендс, президент ПЕН-клубу Англії, відразу ж передумав і прийняв моє запрошення взяти участь в Київському книжковому ярмарку зі своєю книгою "East West Street" і викласти там свої аргументи. Було дивним рішення українського комітету експертів в той час, як Україна хоче, щоб її вважали більш демократичною і західної, ніж сусідня путінська Росія. У підсумку, головним чином завдяки посольству Великобританії, комітет дав задній хід і більше не висловлює припущень, що історія взялася з радянських джерел », - пише вчений.

При цьому він уточнює, що одна скарга в української влади все ж залишилася. «Перекладач мого російського видавця змінив" українські поліцейські "на" українські націоналісти ", побічно забруднивши всіх українських націоналістів репутацією помічників есесівців. Але мій російський видавець впевнений, що він мав право змінювати слово на підставі того, що українські поліцейські діяли в складі ОУН, організації українських націоналістів. Це може здатися банальним суперечкою над термінологією, але насправді є доречним нагадуванням про те, наскільки впливовим похмуре спадщина війни залишається і три чверті століття по тому », - резюмує історик.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter