Банки, МВФ і зростання української економіки. Чого чекати в 2018 році

1. Фото: Владислав Мусієнко Загальна макроекономічна картина
2. Банківська система
3. Співпраця з Міжнародним валютним фондом як ключовий фактор впливу
4. прогнози
5. Висновки і рекомендації

Фото: Владислав Мусієнко

Загальна макроекономічна картина

2017-й ні успішним для українського промислового виробництва, говорить статистика. Продовження військового конфлікту на Донбасі, політична дестабілізація, відсутність реальної модернізації і диверсифікації ключових сегментів експортного виробництва, відсутність доступу до довгого і недорогому інвестиційного капіталу, високий рівень корупції не дозволили реальному сектору наростити промислове виробництво в році, що минає.

За період січень-листопад 2017 (в порівнянні з аналогічним періодом в 2016 р) промислове виробництво перебувати на негативній оцінці в -0.1%. За той-же самий період, роздрібна торгівля показала зростання в + 8.0%. Індекс виконаних будівельних робіт досяг динаміки в + 22.5%. Таким чином, ключовими двигунами української економіки в 2017 р стали роздрібний товарообіг / торгівля і житлове будівництво. Динаміка зростання експорту за період січень-жовтень 2017 по порівнянні з 2016 склала + 20.9%, в той час як динаміка зростання імпорту склала + 27.4% за той-же період.

Споживання домашніх господарств, витрати уряду і інвестиції стали ключовими елементами зростання, з домінуючою часткою саме споживання домашніх господарств. На жаль, необхідно констатувати, що експорт не грає позитивну роль в зростанні ВВП України (що підтверджують фундаментальні фактори). Подібна динаміка і макроекономічні перекоси не дадуть українській економіці довгострокової стабільності і здорового зростання. Без активізації реального сектора, зростання експорту і створення нових робочих місць українська економіка приречена на стагнацію.

Активізація інфляції і сезонна девальвація під кінець 2017 р обумовлені кількома важливими факторами:

1. Спекулятивні атаки на національну валюту і перекіс міжбанку по відношенню до готівкового ринку.
2. «Перенесення» чергового траншу МВФ на 2018 р
3. Зростання Індексу споживчих цін до 14.5% за період січень-листопад 2017 по відношенню до аналогічного періоду в 2016 р
4. Розрахунки з бюджетними контрагентами в кінці року.
5. Тимчасове зростання залишків на коррахунках в банківській системі.
6. Активізація імпортерів в той час, як експортери вирішили «притримати» валютні надходження.

Поточна інфляційна динаміка, ймовірно, збережеться і в 2018 р, з можливим корегуванням до 11-13%.

Банківська система

Рік, що минає став Рубіконом для банківського сектора України. Висновок проблемних банків з ринку продовжився помірним темпом. Система вийшла на прибуток і позитивний показник ROE в 0.21% (рентабельність капіталу). Процес докапіталізації банківських установ знизив ключові системні ризики.

Норматив Н2 (адекватність капіталу) зміцнився до 15.03% на 01.11.2017, рівень кінця 2014 р Порівняно з закінченням 2016 р це істотне поліпшення на 2.34 процентних пункту. При цьому, нормативи Н8 і Н9 (нормативи кредитного ризику) продовжують знижуватися, що свідчить про реальний початок оздоровлення системи ( Постанова НБУ №351 істотно дисциплинировало кредитні політики банківських установ). У 2017 р спостерігалося невелике пожвавлення кредитування (в основному - споживче). За перші 10 місяців 2017 р валові кредити фізичним особам у національній валюті зросли на 20 млрд грн, що являє собою зростання на 29.4% у порівнянні з 2016 р

Банківська система проявляє більший інтерес до роздрібного кредитування, ніж до корпоративного. Пояснення цієї тенденції дуже просте - роздрібне кредитування є більш прибутковим (ефективна ставка по подібним споживчими кредитами перевищує 40%) і більш зручним в «мітігірованіі» (від mitigation - пом'якшення) ризиків.

Звичайно, про системний відродження говорити ще зарано. За даними НБУ наведеним в останньому Звіті про фінансову стабільність , Непрацюючі іпотечні кредити в іноземній валюті продовжують займати більше половини всіх роздрібних кредитів в системі. Україна залишається позаду всієї Європи по проникненню кредитування в домашніх господарствах.

Державна частка в банківському секторі є дуже суттєвою, перевищуючи 50%. На жаль, частка держави у валовому портфелі NPL (прострочених кредитів) по банківській системі також є дуже суттєвою (вірніше - катастрофічною), особливо з націоналізацією Приватбанку , Де 98% всього корпоративного портфеля було зарезервовано. Дуже цікаве спостереження недавно зробив відомий фінансовий аналітик Віталій Шапран , Який відзначив той факт, що 77% всіх NPL в системі належить українським держбанкам і російським держбанкам (на суму приблизно 450 млрд грн).

Токсичний портфель NPL таких установ як Укрексімбанк і Приватбанк вимагає постійної докапіталізації, при тому, що непрофільні бізнесу продовжують генерувати збитки. Якщо державний Ощадбанк здійснив прорив у визначенні своєї бізнес моделі та свого позиціонування на ринку, то Укрексімбанк, Приватбанк і Укргазбанк поки таким досягненням похвалитися явно не можуть.

Фото: Макс Требухів

Співпраця з Міжнародним валютним фондом як ключовий фактор впливу

У 2015 р МВФ схвалив програму EFF для України на суму 17.5 мільярдів доларів США. Зважаючи на ряд чинників і зволікання в проведенні певних структурних реформ, Україна отримала доступ всього до 8.7 мільярдів доларів США (сума, розбита на чотири транші). Були очікування, що Україна отримає черговий транш до кінця 2017 року, але цим очікуванням не судилося збутися, тому що «домашнє завдання» виконано не було. У своєму останньому Звіті про фінансову стабільність, НБУ висловив стурбованість збоєм у співпраці уряду і МВФ. НБУ очікує, що Україна отримає ще 3.5 мільярда доларів США за програмою EFF. Ключовим ризиком в пробуксовці співпраці з МВФ, НБУ називає швидку необхідність здійснення виплат за зовнішніми зобов'язаннями на суму 20 мільярдів доларів США в період 2018-2020. Також, нависає необхідність здійснення виплат за боргами державних підприємств на загальну суму в 5 млрд дол. США. При цьому міжнародні резерви НБУ на кінець листопада 2017 р становили 18.9 мільярдів доларів США.

Подальша пробуксовка у співпраці з МВФ може призвести до катастрофічних наслідків. По-перше, українська економіка і державні фінанси не витримають очікуваного боргового тиску в період 2018-2020 без зовнішньої допомоги. Збій у співпраці з МВФ призведе до зупинки спільних проектів і макрофінансірованія з іншими міжнародними фінансовими організаціями (МФО). По-друге, приватні та інституційні інвестори можуть відвернутися від України в разі зупинки співпраці з МВФ (це стосується «західних» гравців). По-третє, зрив програми EFF може закінчитися плачевно для внутрішньої економічної стабільності, так як міжнародних резервів НБУ не вистачить для підтримки суверенної платоспроможності або для фінансування дорогих державних програм (паралельно, в такому негативному сценарії, спекулятивні атаки на національну валюту приведуть до стрімкої активізації інфляції і девальвації). Альтернативи співпраці з МВФ і проведення структурних реформ попросту немає і бути не може в даній ситуації.

Фото: НБУ

прогнози

Базовий сценарій на 2018 р .: наступний рік буде проходити в рамках складних політичних коливань і важких структурних метаморфози. Швидше за все, здоровий глузд переможе, і Україна зможе отримати ще два транші в рамках програми EFF на суму 3.5 мільярда доларів США завдяки виконанню вимог МВФ нинішнім урядом. Це дозволить уникнути гіршого сценарію. В такому розкладі, нас очікує помірне зростання інфляції на рівні 11-13% в 2018 р і помірна девальвація національної валюти до 30.50 за 1 долар США до кінця наступного року. Роздрібна торгівля залишиться основним драйвером економіки.

Можна припустити, що індекс роздрібної торгівлі покаже зростання на рівні 10% в наступному році. Споживання домашніх господарств залишиться ключовим компонентом українського ВВП, яке покаже темп зростання на рівні 3.1-3.3%. Кредитування продовжить відновлюватися, але основними «драйверами» будуть роздрібне споживче кредитування і короткострокові корпоративні кредитні продукти: овердрафт і факторинг. Імпорт продовжить переважати над експортом, але без кошмарних перекосів. Відносно високі світові ціни на сировину дозволять українському експорту виживати. нині утворюється будівельний «бульбашка» не лопне в 2018 р Імовірність сценарію: 75%

Негативний сценарій на 2018 р .: в наступному році «пробуксовка» у співпраці з МВФ посилиться, Україна отримає максимум один транш на суму 1.0-1.5 мільярди доларів США. Гальмування в антикорупційному напрямку порушить співробітництво з ключовими західними партнерами і сповільнить темп макрофінансової допомоги. Паралельно затрудняється вихід на зовнішні ринки капіталу. Також може спостерігатися зниження світових цін на сировину і вибух будівельного «бульбашки» на ринку нерухомості України. При такому розкладі, прискориться і інфляція, і девальвація. Національна валюта в такому негативному сценарії просяде до 34.00-35.50 грн. за 1 долар США. У цьому сценарії зростання ВВП не перевищить 2.0% і почнеться реальна стагнація. Імовірність сценарію: 25%

Фото: Макс Требухів

Висновки і рекомендації

• 1. Реформи необхідно проводити. Якщо хтось вважає, що Україна зможе повернутися на зовнішні ринки капіталу без реформ і без підтримки таких МФО як МВФ, Світовий банк, ЄБРР і ЄІБ, то це дуже велика помилка. Інституційні інвестори і навіть багато спекулятивні інвестори уважно стежать за ситуацією в нашій країні. Збій в судовій реформі або зупинка боротьби з корупцією будуть розглядатися як ключові пробоїни в системі. Зовнішній інвестор не буде вкладати фінансові кошти в країну, де системно порушуються права кредиторів і інвесторів, де приватний бізнес піддається постійному утиску.
• 2. Альтернативи співпраці з МВФ немає. Українська економіка і фінансова система не витримають зриву такого співробітництва. Програма МВФ - це не тільки стабілізація за допомогою грошових траншів, це позитивний сигнал міжнародній спільноті і стратегічним партнерам. Більш того, очікуване борговий тиск в 2018-2020 стане непідйомним без зовнішньої допомоги МВФ і «західних» партнерів.
• 3. Державі необхідно закінчувати свій «роман з популізмом» на всіх рівнях. Зараз необхідні конкретні дії з боку уряду і державного апарату в стимулюванні економічного зростання. Підвищення мінімальної зарплати, роздача «подачок» і виплата пенсій наперед самі по собі ні до чого доброго не приведуть. По-перше, необхідно поглянути на пропозиції Професори Рея в рамках «Сучасній теорії грошей» і підвести уряд до думки, що в складний економічний момент держава повинна стає «роботодавцем останньої інстанції», також як центральний банк стає «кредитором останньої інстанції» в банківську кризу. Урядові витрати повинні стимулювати економічне зростання, а не інфляцію. Необхідні комплексні інфраструктурні проекти і програми, які здатні задіяти населення і суміжні бізнеси: будівництво доріг і магістралей, проекти по зміцненню енергетичної незалежності, модернізація комунікацій, розвиток портів та аеропортів, і тд. При цьому, державні банківські установи можуть використовуватися як механізм фінансового вливання і контролю. Держава також має почати створювати технопарки і промислові зони з усіма необхідними доробками і інфраструктурою. Будуть робочі місця, буде інфраструктурний розвиток, будуть інвестиції, і тоді будуть податкові надходження і економічне зростання. Щоб запустити весь цикл економічного зростання і руху грошей, державі доведеться витратитися.
• 4. Питання з державними банками стоїть ребром. Держбанки переживають identity crisis і не можуть визначитися зі своїми бізнес-моделями. Частка держави в банківському секторі занадто велика. Необхідно провести реорганізацію держбанків за принципом «профільних і непрофільних бізнесів». Непрофільні бізнеси необхідно продати або закрити з мінімальними втратами. Зарезервовані безнадійні кредити треба починати списувати і фіксувати збитки. Там, де є надія щось повернути, треба йти в суди і тісно працювати з правоохоронцями. Частина NPL-портфеля можна продати спеціалізованим компаніям з управління активами, які будуть «відпрацьовувати» проблемні кредитні портфелі. Необхідно буде створити кілька таких компаній, але розуміючи той факт, що corporate governance і правильна фінансова мотивація гратимуть ключові ролі в ефективності роботи цих компаній. Нескінченно докапіталізація держбанків тривати не може.
• 5. Зараз як ніколи потрібен внутрішній ринок капіталу. Державі необхідно докласти зусиль для створення якісного внутрішнього боргового ринку і фондового ринку, ефективної системи клірингу і розрахунків (за принципом європейського Euroclear) і провести масштабну автоматизацію і модернізацію Національного депозитарію. Без широкого внутрішнього ринку капіталу банківський сектор не зможе бути «кровоносною системою», яка необхідна кожній зростаючої економіки. Масштабувати довгострокові проекти і залучати довгий ресурс в реальний сектор економіки без розвиненого ринку капіталу просто неможливо.