Божественна літургія святителя Григорія Богослова

Окрасою літургійного багатства між Сходом є Божественна літургія святого Григорія Богослова, Константинопольського патріарха. Літургійний тип святого Григорія рясніє в літургійної традиції Олександрії. У олександрійської групі існують три гілки літургійних типів: греко-єгипетський, коптск0-єгипетський та ефіопський (або авіссінійскій). У греко-єгипетської гілки ми зустрічаємо літургійні типи апостола Марка, Евхологія (в молитовнику) Серапіона Тмуітського, преподобного Василя Великого і святого Григорія Богослова. Згідно богослову П. Трембеласу, останні два типу є наслідком Каппадокії і Понта. Божественна літургія святителя Григорія збереглася в паризькому коді 325 (ХIV століття) в Паризькій Національній бібліотеці.

Споконвічний джерело тексту святого Григорія не походить з Олександрії, так як в основі своїй він є сирійським. Його структура і конкретні положення сходяться зі структурою сирійських літургійних типів. Джерела праць святого Григорія важко визначені у договорі. Згідно Баумштарку (німецькому орієнталіст і літургіологу (1872-1948), засновнику школи порівняльної літургіки), це старе сповідання місцевої Церкви Назіанз, яке було переглянуто святим Григорієм і поширилося через Каппадокію в Єгипті. На противагу цій версії, Дікс заперечує прямий зв'язок цього літургійного типу зі святим Григорієм, не прийнявши, проте, документально свої доводи. Швидше за все, літургія грунтується на літургійної традиції, яка застосовується тоді святий Григорій.

Крім греко-єгипетської літургійної традиції, Божественну літургію святителя Григорія можна зустріти і в інших літургійних типах. Коптська літургія святого Григорія є перекладом відповідної грецької і існує на двох мовах, частково коптською, частково арабському. Згідно Евангелос Теодору, спостерігається схожість в структурі, типі виконання, зміст молитов і висловів в грецькому тексті. Зовсім інші версії зустрічаються в сирійських, вірменських і ефіопських літургійних типах, але не в візантійському типі. Згідно Х. Фуксу, сирійська версія вважається неточним перекладом грецького тексту.

Запозичення григорианской Божественної літургії зі служби Олександрійської Церкви призвело до зміни її початкової сирійської структури. У першому тексті до зауважень святого Григорія додалися вираження з сектантських відтінками, а також молитви з інших літургійних типів, таких як олександрійська Божественна літургія святого Марка і відповідна Василя Великого. Особливі впливу інших типів припускають Вознесіння і прилучення до Дарам волхвів (Божественна літургія Апостола Марка), сповідування віри літурга під час їх обігу (Божественна літургія Василя Великого олександрійсько-грецького і коптського тексту) і волає молитва літурга після їх освячення, що супроводжується послідовними вигуками народу на "Господи помилуй". Народ бере активну участь у всій літургії, вигукуючи при цьому: «Господи, помилуй» або «Амінь» після відповідних молитов літурга.

Тексти Божественної літургії свідчать про мовній майстерності автора. Фразеологія і глибший сенс цього літургійного типу свідчать про особистий досвід Григорія Богослова і про точність у вживанні богословських понять. Прикладом високого богословської освіти автора є так звана "молитва Завіси" "Гідних немає", широко відома під час нескінченних в православному богослужінні візантійських літургій святих Іоанна Златоуста та Василія Великого.

Божественна літургія святителя Григорія виявляє ознаки богословського своєрідності, які варто обговорити. Перший момент - звернення молитов до Сина і Слова Божого, до Бога Отця, яким адресовано молитви звичайних літургійних типів. У коптської версії тексту існує така згадка про Сина. У сирійському варіанті збереглося кілька відсилань на молитви до Сина, в той час як їх переважна частина відноситься до Бога Отця. Вірменський варіант містить молитви тільки до Бога Отця. Специфіка джерела основи молитов призвело сучасного редактора Костянтина Папаяніса до запозичення з інших літургійних типів молитов, звернених до Сина.

Другий момент - використання виразів, напонімающіх монофізитство (евтіхіанство), монофелітство і моноенергетізм. Ці елементи вторглися в оригінальну структуру тексту після його прийняття Олександрійської Церквою. Серед них ми зустрічаємо знамениту фразу Аполлінарія Лаодикійського з адресованого Йовіану листи: "Існує одна Божественна природа Слова у плоті", в якій він висловлює своє ставлення до проблеми двоприроднє Христа. Аполлінарій намагається зменшити, спираючись на теологію Першого Вселенського Собору, значення тих часів, коли перебільшувалася людська природа Христа, що призвело до знецінення людської природи як такої.

Цю фразу використовував у своїй роботі і святий Кирило Олександрійський, з тією лише різницею, що інтерпретував він її відповідно до духу православ'я. В даному випадку "єство" виражає не Божественну або людську сутність Христа, а одну унікальну особистість, одну іпостась. Використання даної фрази Аполлінарія в молитві має відбивати "аполлінарское" оману, а мати православну забарвлення, надану цій фразі св. Кирилом. Сумнівне вплив св. Григорія відчувається в молитвах, які, згідно з П. Тремпеласу, не повинні бути старше IV Вселенського Халкідонського собору (451 р).

Крім перерахованих богословських особливостей, існують і деякі церемоніальні особливості:

а) У рукописній традиції григорианской Літургії немає посилань на Малий Вхід, що додано в сучасну версію тексту.

б) Відсутня Трисвяте "Святий Боже". Текст літургії не містить молитов Трисвятого Гімну, не згадуються і псалми. Тричі Святий Гімн був введений для молитви святим Проклом Константинопольським близько 434 м через землетрус, яке спіткало Константинополь.

в) У біблійні читання включені (вибірково) два уривки, як зі Старого Завіту - "один із Закону, другий з пророків», так і звичайні два уривки з Нового Завіту, з апостольського і євангельського розділів.

г) Відсутня Символ віри. Це можна розцінити, по крайней мере, як щось не зовсім зрозуміле, оскільки його створення передує складання молитов літургії. Ймовірно, читання не вважалося за необхідне через сповідання віри літурга під час Великого Входу або через одночасне перетворення григоріанських молитов.

е) Введений текст рукописної традиції роботи був відновлений в деяких місцях іншими молитвами Олександрійських літургії, таких як апостола Марка і Василя Великого. Сучасне збагачення рукописи відбувається завдяки збереженню деяких молитов в гучноголосі формі.

Георгіос Заравелас, богослов

Переклад з новогрецької: редакція інтернет-видання "Пемптусія".