Червоноармійці не здаються! - Операція «Кутузов» - Випуски - Календар Перемоги

Чимало було під час Війни випадків, коли за щасливим збігом обставин люди опинялися в потрібному місці в потрібний час. До бійців Червоної Армії в Орловській наступальній операції фортуна була більш ніж прихильна.

***

В середині липня наші розвідники - гвардії червоноармійці Андрєєв, Мостахов, Водорацкій, Сметанін і Соловйов виконували завдання в тилу ворога. При поверненні в свою частину група несподівано виявила в лісі заправний пункт противника. На затишній галявині в ряд стояли п'ять німецьких танків з відкритими люками. Навколо танків метушилися німці, заправляючи техніку. Командир розвідників наказав атакувати. Підібравшись впритул до гітлерівців, гвардійці відкрили вогонь з автоматів. Частина екіпажів була перебита, інші кинулися навтьоки.

Зайнявши кругову оборону, розвідники дочекалися наших наступаючих частин і передали їм п'ять ворожих танків і самохідну гармату. Серед них особливо відзначився гвардії старший сержант В. Сметанін.

***

Багато разів ходили в розвідку гвардії старший лейтенант Михайло Ведринський і червоноармійці Москіно, Мошаро і Власов, але такою вдалою вилазки, як остання, навіть у цих бувалих розвідників ще не було.

На підступах до одного населеного пункту наш підрозділ наштовхнулося на сильний опір гітлерівців. Щоб просунутися вперед, треба було з'ясувати розташування вогневих точок противника і придушити їх. Розвідники під командуванням Ведринський благополучно наблизилися до оборони ворога і в балці виявили кілька підбитих німецьких танків. Незабаром над цим місцем здалися ворожі бомбардувальники. А потім розвідники побачили випущену німцями білу ракету. Так, вони попереджали своїх льотчиків - «тут бомбити не треба, машини свої». В одному з танків Ведринський знайшов ракетницю і кілька білих ракет. Він одразу ж пустив ракету у напрямку до переднього краю противника. Німецькі льотчики визнали це за вказівку, розвернулися і почали скидати бомби на свої ж позиції.

Поки бомбардувальники Люфтваффе обробляли передній край власної оборони, розвідники пробралися по балці далі і знайшли справний німецький танк. Миттєво дозрів зухвалий задум: ​​продовжувати розвідку на цьому танку. Гвардійці володіли кількома військовими професіями, тому екіпаж танка швидко зайняв свої місця і рушив прямо в населений пункт.

Німці не стріляли в «свій» танк. Машина пройшла за лінію окопів. Мошаро, що виконував роль спостерігача, завдав на схему розташування ворожих вогневих точок, дзотів, місце стоянки самохідних гармат. Залишалося лише з'ясувати, де знаходяться кулеметні гнізда і протитанкові гармати. Вибравши відповідне місце, розвідники відкрили вогонь. Тут тільки німці зрозуміли, що це за танк. Почалася шалена стрілянина. Ведринський поспішив засікти розташування кулеметних гнізд і протитанкових батарей, сів за кермо і на граничній швидкості повів машину в балку.

Незабаром розвідники були вже недалеко від свого підрозділу. Але тут постало питання: як уникнути вогню своїх артилеристів? Вихід скоро знайшовся. Спостерігачі артилерійської батареї побачили наближався до наших окопів німецький танк, на якому майорів білий прапор. Машину підпустили впритул до переднього краю. Яке ж було здивування бійців і командирів, коли з неї один за іншим вистрибнули наші розвідники.

Доповівши про виконання завдання, Ведринський попросив прийняти подарунок - справний німецький танк. Зібрані розвідниками дані допомогли швидко вибити німців з населеного пункту.

***

У тил командного пункту стрілецького батальйону, розташованого в дрімучому лісі на північ від Орла, прорвалися німці.

В цей час там перебувало лише 27 бійців і командирів, включаючи гарматна обслуга батареї полкових гармат.

Комбат Шустов негайно організував кругову оборону, сам ліг до кулемета і відкрив вогонь по наближається гітлерівцям. Командир батареї Татаркін бив по німцях прямою наводкою з гармати.

Устеляючи ліс трупами, переважаючі сили противника вперто стискали кільце.

Вичерпалися кулеметні стрічки, закінчилися снаряди. Шустов і артилеристи взялися за автомати, але і до них патрони незабаром були витрачені. Німці рвонули вперед. Відважні бійці вступили в рукопашний бій. Першого ж наблизився гітлерівця Шустов вбив прикладом автомата. Навколо командира в руках телефоністів, радистів, зв'язківців замиготіли багнети, ножі, пролунали вибухи гранат.

Старший лейтенант Дикань прикладом збив одного німця з ніг, але на Диканя тут же накинувся ворожий офіцер, почалося єдиноборство. Лейтенант зумів схопити німця за горло, в цей час в себе прийшов приголомшений прикладом гітлерівець і поповз на допомогу офіцеру. Але тут нагодився комсомолець Іванов. Ударом саперної лопатки він розтрощив німцеві череп. Останнім патроном з пістолета артилерист Татаркін розправився ще з одним ворожим офіцером.

Німецьким стрільцем були поранені два червоноармійця. Командир батареї Татаркін простежив, звідки ведеться вогонь, і прикладом рушниці вбив снайпера. Узбек Рахімов двох гітлерівців заколов кинджалом. Ще одного ударом сокири звалив з ніг підводний командного пункту.

Близько години тривав рукопашний бій в лісі. Німці зазнали великих втрат, на поле бою залишилися 102 трупа противника. Багато з порозбігалися по лісі гітлерівців отримали поранення. Тікаючи, вороги кинули радіостанцію, 120 гвинтівок, автомати та інше військове майно.

***

Червоноармієць Ильюшенко - кухар, його обов'язок вчасно, ситно і смачно нагодувати бійців. Якою б складною не була обстановка, ні разу червоноармійці не залишалися без гарячої їжі. Одного разу Ильюшенко, примостившись у яру зі своєю похідною кухнею біля відбитої у гітлерівців села, поспішав нагодувати зголоднілих бійців. В цей час німці пішли в контратаку. Від проходив повз пораненого бійця кухар дізнався, що у наших солдатів боєприпаси на межі, а ворог несамовито рветься вперед.

План визрів миттєво. Він вирішив використовувати стояв неподалік танк з пошкодженої гарматою для перекидання боєприпасів на лінію вогню.

У найгостріший момент, коли німці наблизилися на 70 метрів, у лінії вогню з'явився танк. З його броні зістрибнув відважний кухар і став швидко знімати ящики з патронами, гранатами, кулеметними стрічками. Зливою свинцевого вогню бійці зупинили гітлерівців, змусили їх залягти, а потім і відкотитися назад.

***

Комсомолку Аню Морозову в частині все люблять і поважають, як чуйного товариша і безстрашну санітарку. В один із днів жарких боїв Анна під ураганним вогнем німців евакуювала з поле бою серйозно пораненого командира, а потім пішла назад по дорозі до вогневих позицій. Із засідки на неї напали 7 німецьких автоматників. Вони хотіли взяти санітарку в полон. Що лежали неподалік бійці почули гучний голос:

- Гвардійці не здаються!

З цим вигуком дівчина кинулася на гітлерівців. Яка вступила у двобій з 7 ворогами сміливою санітарку на виручку кинулися червоноармійці. Кілька гітлерівців було взято в полон, а решта знищено. У підрозділ Аня Морозова повернулася неушкодженою.