Честь маю що означає цей вислів

1. Військове вітання, або Якою рукою віддають честь Людське суспільство розвивається, змінюються традиції,...
2. Легенда про виникнення військового вітання
3. Історичні версії виникнення військового вітання
4. Військове вітання в різних країнах
5. Правила етикету
6. Відмінності при виконанні військового вітання
7. Чи змінилося значення виразу "Честь маю!" в сучасному світі?
8. Колись офіцер говорив: "Честь маю". Чому цей вислів кануло в Лету?
9. Маю честь або маю честь ... звідки пішла ця ідіома-вираз, якщо різниця якщо переставити слова
10. Яка різниця між виразами "Честь маю!" �� "віддати честь"?

Військове вітання, або Якою рукою віддають честь

Людське суспільство розвивається, змінюються традиції, погляди, мовні звороти, сама мова, нарешті. Як застарілі йдуть з ужитку навіть в армії словникові обертів «Честь имею» і «віддати честь». Спотворюється навіть початковий сенс цих чудових фраз.

Що значить «віддати честь»

Ні про яке відданні своєї честі мова спочатку не йшла. Говорилося про визнання достоїнств людини, що йде назустріч, про повагу до нього. У всі часи першим привітав молодший як за віком, так і за чином або званням, визнаючи високі гідності. Віддати честь можна як людині або групі людей, так і чогось священного - прапора або пам'ятника полеглим героям.

Жест, яким би він не був, - це завжди був знак про визнання честі в зустрічному. У всі часи і у всіх народів були різні форми вітань і вираз поваги: ​​можна було віддати доземний уклін, схилити коліно або обидва, впасти на коліна, клацнути підборами і кивнути непокритою головою.

У словниках В. І. Даля і С. І. Ожегова «віддати честь» - це значить вітати. І якщо словник С. І. Ожегова описує це вітання тільки як прикладання руки до головного убору, то В. І. Даль дає цілий перелік дій. Віддати честь можна поклоном, схиливши шпагу або прапор, зробивши зброєю на караул, пробивши барабанний дріб.

Легенда про виникнення військового вітання

Виникнення вітання жестом піднятої до очей правої руки приписують знаменитому британському пірату Френсісу Дрейку, який удостоївся честі вітати на борту свого корабля англійську королеву Єлизавету I. Легендарний пірат не мав офіцерського звання і став лицарем після навколосвітньої подорожі. Виконуючи таємне доручення Її Величності, Дрейк не тільки грабував іспанські кораблі, він відкрив багато морських шляхів і зробив кілька географічних відкриттів.

Легенда свідчить, що капітан піратів стояв проти сонця, коли по трапу піднімалася королева, і прикрив очі, приклавши до них козирком долоню правої руки. Вибудувана за його спиною команда злагоджено повторила цей жест. Галантний корсар зробив некрасивою Єлизаветі комплімент, порівнявши її з сліпучим сонцем, ніж підкорив Її Величність. Злі язики стверджували, що саме за галантність Дрейк був посвячений у лицарі, і жест розійшовся по арміям світу.

Історичні версії виникнення військового вітання

Одна з історичних версій виникнення віддання честі посилається на лицарські традиції. Лицар на коні з поводами і щитом у лівій руці, зустрівши такого ж лицаря, правою рукою піднімав забрало шолома. Цей жест говорив про мирні наміри.

Документально підтверджена військовими статутами версія говорить про те, що саме в Великобританії в XVIII столітті, оскільки головні убори в елітних підрозділах стали дуже громіздкими, з'явилося правило не знімати їх, а вітати офіцерів, притискаючи руку до капелюха і кланяючись. Потім навіть торкатися капелюхи перестали, так як руки солдат завжди були забруднені сажею, адже їм потрібно було підпалювати гніт мушкетів. А якою рукою віддають честь гвардійці Її Величності, в статутах не уточнювалася. Швидше за все, звісно ж передбачалося, що правою.

Кінні і піші офіцери віддавали честь підняттям холодної зброї, наближаючи рукоятку до губ і відводячи потім його вправо і вниз. Питання, якою рукою віддають честь офіцери, і не виникало.

Військове вітання в різних країнах

У військовому вітанні будь армії не нахиляють голову і не опускають очі, що також говорить про взаємну честі незалежно від чинів і рангів, і немає питання про те, якою рукою віддають честь в армії - тільки правою.

А ось жест руки і поворот долоні можуть дещо відрізнятися. З XIX століття в армії Великобританії рука, піднесена до правої брови, звернена долонею назовні. У британському ВМФ з часів парусних суден, коли руки матросів були забруднені смолою і дьогтем, а брудні долоні показувати було негідно, в привітанні долоня була розгорнута вниз. Таке ж вітання прийнято у Франції. В армії США під час вітання долоня повернута вниз, а рука, винесена трохи вперед, як би прикриває очі від сонця. В італійській армії долоню виноситься над козирком попереду.

У царській Росії до 1856 р і сьогоднішньої Польщі військове вітання виконувалося вказівним і середнім пальцем. З 1856 роки після Кримської війни в Радянській Армії і сьогоднішньої російської армії честь віддається всією долонею, яка повернута вниз. Середній палець при цьому дивиться в скроню, торкаючись козирка форменого кашкета. Звідси і синоніми вирази «віддати честь» - взяти під козирок, відкозиряв.

Те, якою рукою віддають честь російські військовослужбовці, закріплено Статутом Збройних сил РФ.

Правила етикету

Є військовий етикет, яким зобов'язані слідувати всі військові. Його правила обумовлені не тільки традиціями і ритуалами, принципами моралі і моральності, а й положеннями військової присяги і статутів.

Але існує і загальний для всіх етикет, згідно з яким, наприклад, чоловік як опора і захисник в минулому, ще й зі зброєю на боці, повинен йти зліва від супутниці. Але від того, якою рукою віддають честь в Росії і не тільки, залежать і виключення із загальних правил. Військові в формі завжди йдуть праворуч від жінки, щоб не зачепити її ліктем під час військового вітання. Втім, і з цього правила є винятки. Якщо військовослужбовець в формі йде зі супутницею під руку, то він повинен бути праворуч від неї, щоб рука для військового вітання залишалася вільною.

Відмінності при виконанні військового вітання

Військове вітання у всіх країнах віддається правою рукою. Питання про те, в якій країні віддають честь лівою рукою, виникає, коли високими урядовими чинами через недогляд або недосвідченість порушуються правила віддання військової честі, які або закріплені статутами, або є непорушною традицією.

Серйозною відмінністю можна вважати не те, якою рукою віддають честь, а тільки наявність або відсутність головного убору під час віддання честі.

Здавалося б, якщо жест правої руки виник при спрощення процедури по зняттю головного убору, то формений кашкет або пілотка обов'язкові в такому ритуалі. Але немає. Армійські традиції в США почали складатися після перемоги армії сіверян в Громадянській війні Півночі і Півдня в другій половині XIX століття. Армія переможців формувалася з добровольців без стройових навичок та одягнених у звичайний одяг, часто без головних уборів. Честь в ній віддавалася просто прикладанням руки до голови. З тих пір в армії США честь віддається незалежно від наявності на голові форменого кепі або кашкети.

Віддання військовій честі, або, в сучасному трактуванні російського військового статуту, військове вітання - це ритуал, осяяний віковими традиціями армій всіх країн світу.

fb.ru >

Чи змінилося значення виразу "Честь маю!" в сучасному світі?

Що означає цей вислів для СУЧАСНОГО людини?

Цей вислів привілей військового людини, або ЧЕСТЬ МАЮ! - це для всіх?

Який сенс в цьому "Честь маю! Для Вас, про чаём Вам говорить цей вислів?

Або це минуле, непотрібне в нашому сучасному світі поняття?

ЩО думаєте з цього приводу?

Всі цікаві відповіді будуть відзначені крім заявленого бонусу.

Відписки оцінювати не буду.

Dred70

Гарне питання! Дійсно, що для сучасника в формі ізначат ці слова: "Честь маю!" ?! Мені чомусь згадалося одразу два моменти.

Перший. У книзі "Кондуїт і Швамбрания", Льва Кассіля, є епізод, коли вітати сімейство головних героїв приходить городовий. Після піднесений чарки відповідного напою і рубля, городовий дякує, кажучи: "Честь имею!". На що Оська, захоплено повідомляє своєму татові, що "їм городовий за рубль честь віддав". Його батько регоче, кажучи, що "поліцейська честь і п'ятака не варто".

Другий. 90-і роки. Санкт-Петербург. Метро. Напівпорожній вагон метро. Їде втомлений офіцер ЗС вже Росії. Якийсь інтелігентного вигляду дідок підскакує до нього і збуджено починає говорити, що після всіх подій останніх років офіцер повинен соромиться носити таку форму. Ніколи не забуду очі військового. У них була і туга, і біль, і втома. Не було тільки злоби.

Ось врізалося в мою пам'ять це. Навіть не знаю, чому. Може бути тому, що я теж служив в "окупаційних" військах на території Прибалтики? І мені дуже боляче було бачити, як джгут і розстрілюють на Майдані в 2014 році хлопців у формі, які виявилися відданими і кинутими в м'ясорубку, як і ті, хто штурмував їх, вони виявилися розмінною монетою для тих, хто йшов по трупах до влади. Ось вже у кого немає честі.

Як було сказано коротко:

Богу-душу,

Жінці-серце,

Батьківщині-борг,

Честь-нікому.

І заплямував цю честь, честь мундира, зазвичай навіть не чекав офіцерського суду, а просто стрілявся. Зараз таке вже рідко. Хоча зустрічається.

Як сказала одна моя знайома років п'ятнадцять тому: "Зараз вже не вміють носити форму". Це стосувалося не тільки до того, як сидить сам військовий костюм. На щастя, ситуація, як мені бачиться, змінюється. І змінюється все ж в кращу сторону. Однак ще потрібно багато часу і подій, щоб ставлення до людини в формі вийшло на той рівень, коли слова "Честь маю» не сприймалися як щось кіношне або бравадою.

Адже "мати честь" дуже знаково, практично сакрально. На мій погляд "честь" і "частина" повинні мати щось спільне. Адже "має честь" належить до якоїсь спільноти людей. І живе за певними кодексам. Вітаючи один одного, ці люди підтверджують приналежність до цієї спільноти. А кажучи, слова: "Честь маю", також закріплюють цей зв'язок.

Ось так мені здається, має сприйматися це "словосполучення".

Залишилося тільки додати, що це спільнота людей в формі, "мають честь", покликане захищати всіх інших, що живуть на всій території країни, а також за її межами. І захищати так, щоб не було сумнівів, що честь для них зовсім не порожній звук. Дуже складне завдання.

007 С сергей

Значення виразу "Честь маю!" залишилося поки незмінним до теперішнього часу, проте спроби змінити мали місце, як і прищепити брехливі цінності і швидше за все будуть продовжуватися. Смерть краще безчестя, безчестя гірше смерті-говорили в старовину. Значення слова ЧЕСТЬ відбувається, якщо не помиляюся від слів: шанування, чиста совість, чесність у всіх відносинах, повагу, незаплямована репутація, моральне гідність, правда. Як сказав один батюшка, навіть якщо людина не втратила ще честь, то і тут є пастка її втратити: Честь же без любові робить людину зарозумілим. У моєму розумінні слова сказані наприклад: Честь маю, то коли хтось вимовляє їх мають на увазі такий сенс: Мною сказано по чистій совісті, по чесному, а якщо не так то скажіть проти прямо мені в очі, викриваючи мене прямо зараз або в подальшому не розпускати брехливих чуток і не обмовляйте за моєю спиною, що у мене немає честі.

брат тук

Вираз "Честь маю" має дуже старі корені. Особливо слово "Честь". Мабуть походження цього слова не тільки пов'язано з військовими подвигами, а й релігійними переконаннями і вірою. (Почитати, шанувати і т.д) В основному це вираз використовували люди військові, як правило офіцери російської армії. Але поступово цей вислів міцно увійшло в обіг і інших класів, перш за все інтелігенції. Наприклад: "Честь маю супроводжувати вас", або "Честь маю представитися" і в інших подібних випадках. Таким чином цей вислів став багатозначним і не тільки стало належати військовим. Але згодом воно все ж прийняв якесь прощальне словосполучення, і вживалося більше при розставанні. У сучасних умовах цей вислів для тих, хто розуміє, що таке честь, і що означає її мати. Тобто бути бездоганним в поведінці в усіх обставинах і перш за все не брехати ні самому собі ні оточуючим. І це досить рідко зустрічається якість у людей, в тому числі і у сьогоднішніх військових. Ну можливо ще в молодому віці. Коли людина росте на посаді, званні то все важче бути чесним. Хоча такі люди зустрічаються. Хотілося б, щоб це не було рідкістю в наш час. Але для цього одного "хотіння" мало. Потрібен державний підхід з самого початку життя громадян і далі на всіх етапах їх розвитку (садок, школа, ВНЗ, армія, робочі колективи) Тоді майже кожен зможе чесно сказати: "Честь маю".

Колькін катенок

Я розумію цей вислів так:

Честь - це гідність, благородство, чесність. Тобто коли йдеться "Честь маю", визнаєш, що все це у тебе є і ти готовий цим скористатися, щоб захищати, служити, бути корисним людству. У наш час честь є далеко не у всіх. А дехто називає честю те, що їй не є.

Я чула розмову двох хлопців, він був про дівчину, яка одному з них подобалася. Один хлопець каже: "ну ти це, честь то май", а інший в Відповідь про цю дівчину: "Якби вона була честю, я б її поимел!"

Як на мене, ці слова більш ніж образливі і ніякого відношення до справжньої честі і шляхетності не мають.

А адже після розмови цих хлопців, цей вислів може увійти в народ. І майбутнє покоління зовсім забуде, що означає справжня честь і як її мати без вульгарщини та неналежних виразів.

Висновок один: Потрібно стежити за своїми словами і не розкидатися такими виразами "по приколу"! Тоді може ще не все втрачено, і наші діти, внуки і правнуки будуть застосовувати ці слова "Честь маю" за призначенням.

Лана90

Дуже цікаво було прочитати думки інших з цього питання.

Чомусь всі пов'язують вираз "честь маю" з військовими. А у всіх інших чи честі немає зовсім або атрофировалась вона з часом.

Припущення майже відповідає дійсності, на жаль. Я навіть не здивуюся, якщо в словниках років так через 20 слово честь запишуть як застаріле.

Дуже часто за честь виступає безчестя в сучасному світі.

Особисто для мене словосполучення "честь маю" має сенс тільки в тому випадку, коли це не з вуст зірвана фраза для красного слівця, а належить людині старшого покоління, який ознаменував свій життєвий шлях гідними вчинками.

Часто в сучасному кінематографі чую цю фразу, від хлопця якогось років 20. Часто використовують для лиску і щоб продемонструвати свою значимість в очах оточуючих.

Але ж честь - це не та якість, про який базікати треба. Честь проявляється у вчинках людини день за днем. Вона, як і будь-яка інша чеснота, мовчазна.

А що касатся військових, так честь нема чого приплітати. Є борг перед батьківщиною. Куди пошлють - туди військовий і піде. Нинішня армія і честь для мене поняття несумісні, хай вибачать мене військові.

Pantera063

Кожна професія сьогодні має свої, скажімо так, кодекси честі. У лікарів це клятва Гіппократа, у вчителів це етичний кодекс поведінки, у військових це якийсь звід правил. Ці правила ввів ще в далекому 1904 р ротмістр російської армії Кульчинський, які звучали так:

Як бачимо, честь залишається завжди з офіцером.

По суті слова "честь маю" означають не те, що людина володіє цією честю (тобто не дослівно), а те, що для людини велика честь вітати когось.

Для військових це звід правил, для простих обивателів сьогодні ці слова практично нічого не означають. Хоча, якби частіше приділяли увагу саме таким словами, то ми б стали трішки правильніше чи що. Будь-яка людина чуючи слова і бачачи ці слова на ділі стають сильнішими в душі і шляхетніше. Сьогодні, мені так здається, таке поняття як "честь маю" втрачається, йде на задній план, йде взагалі з нашого повсякденного життя. А дуже шкода.

Ярослав гавриленко

Так, дійсно вкрай рідко зараз таке почуєш. Це факт.

Чи то норми стали іншими, то чи самі люди, то чи поняття про честь (доблесті, мудрості, гідності) отримали в наш час зовсім іншу якість.

Сказавши ЧЕСТЬ МАЮ, (на приклад в кінці бесіди) людина усвідомлено додає до всіх своїх достоїнств ще й цю конкретну зустріч, яка носить саме той характер і саме той зміст, властиве його внутрішнього світу.

А це сьогодні велика редкость.Люді стали занадто різні, сьогодні навіть однодумність велика рідкість.

Говорячи сьогодні ЧЕСТЬ МАЮ, людина прямо дає зрозуміти, що його співрозмовник, тема близькі йому за духом і він з честю б для себе продовжив би і спілкування і знайомство і не важливо, жінка це чи чоловік.

Йдеться про глибину, моральності, шляхетності, яке є у людини, про це він і заявляє, а у відповідь може почути або те ж саме або нічого.

Пісня "Русское поле", що звучить з вуст російського офіцера є дуже яскравим прикладом цього.

Але сьогодні багато чого змінилося і ця фраза набуває зовсім інший відтінок.

Іван Стратен

З'явилося Сейчас виразі за часів середньовіччя. Воно відбувається з кодексу честі лицарів - арістократії, что булу тоді професійнімі військовімі. Під словом честь мається на увазі Дотримання у всьому зводу правил, збудованіх на стику релігії и світськіх традіцій даної соціальної групи. Надалі слова "Честь маю!" означали, что сказавши їх є аристократом, а, отже, Який успадкував ті правила поведінкі, Які були прійняті в середовіщі лицарства. Вимовляти ці слова міг кожен дворянин. Надалі, в зв'язку із згасанням аристократичних родин, відходом їх синів на громадянську службу, або в комерцію, цей девіз став привілеєм військових. У сучасному світі нав'язуються ідеали і правила далекі від стандартів моралі лицарства, тому і цю фразу нерідко зображають як анахронізму. Особисто для мене ці слова означають дуже багато: мої предки змогли зберегти тільки моральні підвалини аристократії, інші атрибути стану були розпродані задовго до Жовтневої революції. Духовні цінності не старіють.

Лисиця-наса

У сучасному суспільстві йде тенденція до того, що успішна людина це більше безпринципний, хитрий і жорстка людина, яка не гребує нічим і ні перед чим і ні перед ким не зупиниться, домагаючись своєї мети. Більше це йде з Заходу. В силу цього поняття честі і гідності зводиться нанівець. Чесні і порядні люди залишаються в сьогоднішніх реаліях життя без роботи. Справа в тому, що вести бізнес чесно, ну не виходить. Якщо не ти, так тебе. Ось і не виживають люди честі в такій конкуренції.

У Росії ще є люди, яким слово честь знайоме не з чуток, але їх на жаль не так багато.

Навіть можу сказати по своїй родині. Зайшов розмова мого старшого двоюрідного брата і його батьків і тіток. І він висловився мовляв, а що мені дало ваше виховання бути порядною і чесною ... одні мінуси.

Великий і

Честь маю - це вираження не тільки для військових. Це для всіх.

Наприклад молодь веде не гребує разовими сексуальними зв'язками, а я маю честь перед собою і віддаю перевагу справжні стосунки.

Люди мають звичку засуджувати інших, а я маю честь перед собою і вважаю за краще не оцінювати людину упереджено і категорично, тому що не знаю всіх особливостей саме його життя.

І так далі. Прикладів цьому достатньо. Честь, совість і гідність нерозривно пов'язані між собою і до професії вони не маю ніякого відношення.

Честь - це наш внутрішній закон, який ми самі визначаємо для себе, тим самим точніше зображуючи кордону своєї гідності і територію влади своєї совісті.

Особисто моя думка - честь повинна бути у кожного.

Aleksandr6052

У сучасному світі поступово виходить з нашого лексикону слово "честь". Чи то тому, що совісно його вимовляти; чи то тому, що люди стали ганебними. Тому дивно було б чути від ганебного людини висловлювання "честь маю". Вимовляти ж правду, що "честь не маю" - напевно, соромно.

Spywolf

Як на мене, вираз змінилося зовсім небагато за великий проміжок часу, але раніше мало більше значення, тому як, військові раніше вважалися дуже чесними людьми, і вони дійсно поважали вищих за званням. Зараз же це більше схоже на обов'язок.

Горбаносова анна николаевна

Для мене дуже ображає кричуща неграмотність і гординя деяких сучасних військових або козаків, які, виступаючи з трибуни, закінчують промову словами «Честь маю» або цими ж словами завершують написання статті або листи.

Чомусь зараз слова «Честь маю!» Сприймаються писав або який говорив в тому сенсі, що він особисто має честь. Таку нахабність ніколи не дозволив би собі жоден Російський офіцер. Сказати про себе, що він має честь - значить виставити себе в самому поганому світлі, можна сказати, виставити себе дурнем, нахабою і хвальком. Так само можна написати в кінці листа: «Розум маю», «Совість маю», «Гроші маю», «Дружину маю» ... До чого цей хвалебний самому собі пафос? Хіба мало хто що має? Навіщо цим хвалитися?

У бесіді або в листі офіцери раніше говорили: «Честь маю представитися Вам», «Честь маю відкланятися» і т.д. Тобто фраза мала зовсім протилежний зміст: людина мала честь бути представленим іншому, мав честь познайомитися з тією чи іншою людиною ..., тобто для нього, автора цих слів, було честю зустрітися або розпрощатися з іншим. А зараз чомусь військові і козаки вирішили в кінці листа ставити абсолютно дику фразу «Честь маю» ...

Та ніхто, взагалі-то, про його честь і не питав. Ну, маєш, так май на здоров'я, навіщо напоказ щось свою честь виставляти? Хіба мало чого хто має? І що, про все це в кінці листа обов'язково писати? Я, наприклад, маю хороший слух, хтось має антикварні меблі, хтось виразку, чималим силу або красуню-коханку ... Ось Абрамович честі не має, зате має гроші ... І головне: якщо у людини є честь, то треба її наявність демонструвати справою, а не хвастощами про її наявності. Тим більше, що слова «У мене є честь» повинні бути оцінені в більшій мірі оточуючими, а не самим собою мене

bolshoyvopros.ru >

Колись офіцер говорив: "Честь маю". Чому цей вислів кануло в Лету?

Сергій

Чомусь зараз слова «Честь маю! »Сприймаються писав або який говорив в тому сенсі, що він особисто має честь. Таку нахабність ніколи не дозволив би собі жоден Російський офіцер. Сказати про себе, що він має честь - значить виставити себе в самому поганому світлі, можна сказати, виставити себе дурнем, нахабою і хвальком. Так само можна написати в кінці листа: «Розум маю», «Совість маю», «Гроші маю», «Дружину маю» ... До чого цей хвалебний самому собі пафос? Хіба мало хто що має? Навіщо цим хвалитися?
У бесіді або в листі офіцери раніше говорили: «Честь маю представитися Вам», «Честь маю відкланятися» і т. Д. Тобто фраза мала зовсім протилежний зміст: людина мала честь бути представленим іншому, мав честь познайомитися з тією чи іншою людиною. .., тобто для нього, автора цих слів, було честю зустрітися або розпрощатися з іншим. А зараз чомусь військові і козаки вирішили в кінці листа ставити абсолютно дику фразу «Честь маю» ...
PS. Це не мої слова ..Це уривок з листа одного розумної людини в редакцію якогось видавництва, Думаю він точно абсолютно висловився з приводу висловлення "Честь маю" Його висловлювання я і маю честь представити Вам.

Truckdriver

Поняття честі стало більш розмитим. Тепер головний критерій - гроші.
Якщо сказати: "гроші маю" - будуть поважати також, як і в колишні часи офіцерів поважали за честь.
Тепер навіть політика будується за принципом: де більше грошей.

Маю честь або маю честь ... звідки пішла ця ідіома-вираз, якщо різниця якщо переставити слова

Володимир Цалко

Звичай пішов з адмірала Френсіса Дрейка, який одного разу при зустрічі з королевою затулив очі долонею, на питання що трапилося відповів "Ви сліпучі як сонце, Моя Королева !!" (королева була потворна) далі це стало звичайним привітанням у флоті, а потім і в армії дослівний переклад цього дійства з англійської віддавати честь .... (респект) а літературний "віддавати данину поваги"
Честь имею зазвичай вітання
маю честь навпаки

Колос

Поняття честь найважливіше для людини. Коли роблять логічний наголос, то спочатку пишуть або говорять головне, а потім інше. Тому ЧЕСТЬ МАЮ - цією фразою як би підкреслено все, що було до цього.
Але є вираз і з іншого постановкою цього слова: пора і честь знати. Найчастіше це говорять для закінчення візиту або люди вже пожили, наприклад пожив, пора і молодим дати дорогу, пора і честь знати.

Яка різниця між виразами "Честь маю!" �� "віддати честь"?

Marina82

"Честь маю" вимовляють, коли віддають честь. Людина (зазвичай військовий) говорить "Честь маю", коли хоче висловити свою повагу до когось. Тобто, маю честь до вас. "Віддати честь" - вживається в тому ж сенсі, що і "віддати належне". Зараз військові кажуть "Честь маю" при прощанні, а вираз "віддати честь" стало означати жест, коли руку прикладають до козирка.

З з з р

"Честь маю" - звичайне російське офіцерське прощання, синонім "Дозвольте відкланятися ..." (при цьому дозволу говорить, звичайно, не питає, просто повідомляє, що йде).

А "Віддати честь" може дівчина невинна. Тому, хто її цієї самої невинності позбавляє.

Військові честь не віддають.

Військові, коли прикладають руку до козирка головного убору, віддають військове вітання.

bolshoyvopros.ru >

Читайте також