Чи повернеться золото скіфів в музеї Криму?

Перше судове засідання з питання приналежності "золота скіфів" пройшло в Нідерландах. За право на повернення експонатів виставки "Крим. Золото і таємниці Чорного моря", які зараз знаходяться в амстердамському Музеї Аллард Пірсона, оскаржують музеї Криму, возз'єднатися з Росією і Україною.

Фото: AP

У початку 2014 року археологічний музей Аллард Пірсона тимчасово отримав від п'яти музеїв України близько 500 експонатів ((2 тисячі 133 одиниць зберігання), вартістю майже мільйон євро, пише в матеріалі для німецького видання Deutsche Welle український оглядач Стас Соколов.

Артефакти належать п'яти музеям. Після закінчення роботи виставки 19 експонатів (22 одиниці зберігання) повернулися в один з них - Музей історичних коштовностей Києво-Печерської Лаври Києві. Серед них - золоті скіфські шолом і меч і піхви до нього, а також коштовності сарматів - предмети побуту і прикраси.

Частина, що залишилася зборів стала предметом спору, так як позичена була з чотирьох музеїв Криму, воссоедівшегося з Росією незабаром після початку виставки - в березні 2014 року. Йдеться про Керченську і Бахчисарайському історико-культурних заповідниках, «Херсонесі Таврійському» в Севастополі і Центральному музеї Тавриди в Сімферополі.

Не знаючи, кому повертати культурні цінності, амстердамський музей звернувся до вчених і юристам для вирішення правової колізії. Міністерства культури Россиии України ж майже синхронно виступили з вимогами передати «скіфське золото» Криму і Києва відповідно.

В офіційній заяві напередодні закриття виставки в Музеї Пірсона назвали ситуацію «унікальною» і підкреслили, що не можуть піти назустріч Києву або Сімферополю і чекатимуть вердикт «повноважного судді або арбітра або ж угоди сторін». Після цього установа відмовилася від будь-яких подальших коментарів через ризик впливу на правосуддя.

У листопаді 2014 року кримські музеї подали в Нідерландах позов з вимогою повернути «Скіфське золото», а вже в квітні 2015 року суд схвалив запит України на участь в цьому процесі в якості зацікавленої сторони.

За словами британського дослідника музейної справи, старшого викладача Манчестерського університету Костаса Арваніса, такі суперечки найчастіше врегульовуються не в суді, питання репатріації вирішуються "пошуком згоди через спілкування між музеями".

Він нагадав, що аргументи в боротьбі за музейні цінності використовуються різні - юридичні, історичні, етичні. При цьому самі ж музеї, на думку дослідника, часто виступають як політичні інструменти в руках урядів, а вимоги про повернення старожитностей нерідко співзвучні з цілями влади у внутрішній або зовнішній політиці.

Випадок зі скіфським золотом, втім, ускладнюється юридичної коллізіей.Международное право не містить конкретних рецептів дій в подібному випадку. Зокрема конвенції про захист культурних цінностей, прийняті в 1970-м і 1995-му роках, описують лише процедуру повернення викрадених або захоплених під час війни музейних об'єктів. «Передача об'єктів зацікавленій стороні майже однозначно спровокує претензії від іншого», - резюмують в Музеї Аллард Пірсона.

Однак така позиція амстердамських музейників суперечить загальноприйнятій світовій практиці міжмузейного взаємодії: адже експонати були представлені музеями Криму музею в Амстердамі, а не урядом України уряду Нідерландів. Тому і повинні експонати бути повернуті тим музеям, звідки їх привезли, незалежно від того, в чиїй національної юрисдикції сьогодні ці музеї знаходяться.

Найцікавіше ж у цій історії - це саме скіфське золото. Хоча про нього багато зараз говорять в прив'язці до суперечки, який зараз розглядається в суді Амстердама, варто сказати про те, що самого золота скіфів в тій частині колекції, яка прибула з Криму і утримується в музеї Аллард Пірсона, дуже небагато. Там є золоті знахідки з Херсонеса, готські, позднесарматскіе, боспорські предмети. Основна ж частина скіфського золота на момент виставки знаходилося в Києві, в Музеї історичних коштовностей України. І ось питання: звідки ж воно там взялося в такій кількості, золото скіфів?

У жовтні 1830 вперше археологами були описано знайдене в кургані Куль Обидва під Керчю золото скіфів, тобто, на території Російської імперії. Згідно з указом Миколи I, велика частина знайдених коштовностей була відправлена ​​в Санкт-Петербург і з тих пір знаходиться в Ермітажі і в Історичному музеї. У Керчі залишилася лише мала частина, яка стала основою поповнюється згодом з інших кримських курганів Керченського музею старожитностей.

Ще один музей, який чекає повернення своєї колекції - це Центральний музей Тавриди, створений в Сімферополі в 1921 року на основі Музею старожитностей Таврійської вченої комісії, заснованого ще в 1887 році!

Знайдені на території Росії золоті артефакти зберігалися в Керченському музеї і в Центральному музеї Тавриди рівно до того часу, як в 60-х роках минулого століття в Києві вирішили створити власний музей-скарбницю, подібно Москви і Ленінграда. Після цього велика частина дорогоцінних експонатів з кримських музеїв була передана в столицю Української РСР. Зокрема, з Керченського музею старожитностей була вивезена велика знахідка 1964 року: поховання жриці богині Деметри, понад 300 предметів із золота.

Після розпаду Радянського Союзу ніхто так і не задумався над питанням: як же бути з культурними цінностями, які опинилися на території тепер уже іншої держави? Хоча адже тепер в ходу таке модне слово - реституція, коли можна вимагати повернення того, чого держава або приватні особи були позбавлені не зовсім законно.

Нагадаємо, зараз в суді Амстердама інтереси кримських музеїв представляє спеціально найнята міжнародна юридична компанія. За словами глави Криму Сергія Аксьонова, поки не буде позитивної політичної волі, суд не зможе вирішити це питання.

До слова, навесні цього року Естонія передала Україні древній меч вікінгів , Конфіскований в грудні 2015 року на митниці.

В ході експертизи з'ясувалося, що мечу близько тисячі років, на аукціонах він коштує не менше 17 тис. Євро. Відповідно до початкових висновків фахівців департаменту охорони пам'яток старовини Естонії, зброя X-XI століть було знайдено, швидше за все, на півночі Росії. Тому Естонія планувала повернути знахідку в РФ.

Однак пізніше Україна заявила, що меч був виявлений у Волинській області та незаконно переправлено на чорний ринок в Росію. Естонські фахівці взяли українську версію, і меч було вирішено передати Києву.

Чи були пред'явлені департаменту охорони пам'яток старовини Естонії української сторони документи, що підтверджують право на цей раритет - невідомо.