Цитати з творів святих отців. Відповідальність пастиря, читати онлайн

1. пастир

<<< БІБЛІОТЕКА >>>

пастир

відповідальність пастиря

Горе нам, що ми визначаємо праведне і благе, розмірковуємо про оном і вчимо, але вельми далеко відстоїмо від справ праведних і благих (прп. Авва Ісая, 59, 128).

***

Горе нам! Будучи виконані гріхів, ми вчимо і наставляємо тих, котрі набагато краще нас і перевершують нас (прп. Авва Ісая, 59, 189).

***

... Якщо при тілесному лікуванні не всякому дозволено робити над хворим вживання ліків або якої зброї, а тільки тому, хто придбав в цьому мистецтво довготривалість, досвідом, вправою в лікуванні і вченням у знаючих, то яке ж підстава всякому без розбору прийматися за лікування словом, де, якщо і лише дещиця опущена з уваги, приносить це дуже великий шкода? (Свт. Василій Великий, 9, 162-163).

***

Хто переступає межі чистоти і цнотливості, і вимагає послуху за примхою, той не залишиться без покарання ... (прп. Єфрем Сирин, 31, 145).

***

Як мудрий вчитель, не дозволяй, щоб осудив тебе перший з тобою зустрівся (прп. Єфрем Сирин, 31, 1133).

***

<На Страшному Суді> кров загиблих через недбальство єпископів і пресвітерів стягнеться від рук їх (прп. Єфрем Сирин, 32, 152).

***

... Брати на себе обов'язок - навчати інших, поки сам ще не навчився досить, і, за прислів'ям, на великому глиняного посуду вчитися робити горщики, т. Е. Над душами інших вправлятися в благочесті, на мою думку, властиво тільки людям вкрай нерозумним і зухвалим, - нерозсудливим, якщо вони не відчувають свого невігластва, - зухвалим, якщо, усвідомлюючи оне, наважуються на справ »(свт. Григорій Богослов, 12, 45).

***

Вести ... Любомудров життя краще, ніж прийняти на себе владу і управління душами, і коли ще сам не навчився бути хорошим пасом, що не очистив, як повинно, душу свою, зобов'язатися посадою - правити паствою, при тому в такі часи, коли, дивлячись на людське крах і заколоти, всього жаданіше бігом бігти з товариства, піти в надійний притулок, сховатися від бурі й темряви лукавого ... (свт. Григорій Богослов, 12, 64).

***

... Ще не препобеждена мною, по можливості, порох, поки не очищений розум, поки далеко не перевершую інших близькістю до Бога; небезпечним визнаю прийняти на себе піклування про душі і посередництво між Богом та людьми, що становить також борг ієрея (свт. Григорій Богослов, 12, 70).

***

Якщо люди, що живуть бездоганно, ледь можуть навчати безтурботних, то, якщо ми будемо подавати їм привід (до гріха), чи не будемо ми в усіх відношеннях винні в їх смерті? (Свт. Іоанн Златоуст, 44, 261).

***

... Гріхи людини значного і багатьом відомою наносять всім загальна шкода, роблячи занепалих більш недбайливими про добрих подвигах, а уважних до себе розташовуючи до гордості (свт. Іоанн Златоуст, 44, 434-435).

***

<Пастирі>, хоча б ... зробили найменшу похибку, іншим вона представляється вже великою, тому що все вимірюють гріх не важливістю самого дії, але гідністю грішить (свт. Іоанн Златоуст, 44, 435).

***

Якщо <пастир »не догляне чогось малого ... то інші добрі справи його анітрохи не допоможуть йому загородити уста обвинувачів; але цей малий проступок затемнює все інше (свт. Іоанн Златоуст, 44, 435).

***

... За кожен з тих гріхів, які <покараний> вчинить після ... лікування, разом з ним підлягає покаранню і лікар, недобре лікував рану. Яких же покарань повинен очікувати той, який віддасть звіт не тільки за гріхи, вчинені ним самим, але піддасться крайньої небезпеки і за гріхи інших? (Свт. Іоанн Златоуст, 44, 446).

***

Якщо пастир не вміє добре відображати всі ... єресі, то вовк може і за допомогою однієї пожерти безліч овець (свт. Іоанн Златоуст, 44, 455).

***

... Безліч простих людей, що знаходяться під ... керівництвом <священика>, коли побачать, що вождь їх переможений і не може нічого сказати супротивникам, буде звинувачувати в цій поразці не його слабкість, а нетвердість самого вчення; через недосвідченість одного багато людей піддасться крайней загибелі (свт. Іоанн Златоуст, 44, 461).

***

Той, кому довірено служіння слова, дасть там строгий звіт, не опустив чи через лінощі або по зловтіхи чого або такого, що б сказати належало, і довів чи на ділі, що було, хто б він все і не приховав нічого полезною (свт. Іоанн Златоуст, 46, 8).

***

... Не в одних справах, а й у словах тоді дамо звіт. І ми, довіривши слугам своїм гроші, вимагаємо від них зажадав обрахунку в усьому; так і Бог, довіривши нам (дар) слова, стягне за його вживання (свт. Іоанн Златоуст, 46, 8).

***

... Якщо ... шлюбне поєднання не може бути зруйновано людиною, тим більше не може бути розлучена Церква з пастирем (свт. Іоанн Златоуст, 46, 449).

***

Властивість ... боргу духовного таке, що чим більше він сплачується, тим більше зростає і тим більше доставляє достаток і невимовне багатство і віддає, і які отримують (свт. Іоанн Златоуст, 47, 200).

***

... Чим більших ти удостоєний знамень і страшних таїнств, тим більша потрібна від тебе святість і тим більшого піддасися покаранню, якщо переступиш заповідане тобі (свт. Іоанн Златоуст, 48, 428).

***

Бути розсудливими особливо потрібно тим, від яких залежить порятунок інших, і стільки потрібно їм мати в собі чесноти, щоб можна було приділяти її на користь інших. Якщо ви не будете такими, то й самі не спасетесь ... Через вас і інші заблукали можуть схаменутися, а якщо ви втратите свою силу, то погубите з собою і інших. Тому, чим важливіше покладені на вас обов'язки, тим більше ви повинні мати ревнощів ... Інші, якщо і багато разів согрішать, все-таки можуть бути прощені; але вчитель, якщо згрішить, не може нічим вибачити себе, і повинен понести найтяжчий покарання (свт. Іоанн Златоуст, 50, 158-159).

***

Якщо добре будете жити ... то не тільки зверніть всю всесвіт, але і будете сприяти до слави імені Божого; навпаки, худою життям і людей погубите, і дасте привід до хулі імені Божого (свт. Іоанн Златоуст, 50, 160).

***

Чимале покарання чекає вас <священиків>, якщо ви, визнавши кого-небудь нечестивим, дозволите причаститися цієї <Господньої> Трапези. Кров Його стягнеться від рук ваших. Хоча б хто був полководець, хоча б вищий начальник, хоча б сам цар, що носить діадему, але якщо приступає негідно, то заборони йому: ти маєш більше влади, ніж він. <...>

Бійся Бога, а не людини. Якщо будеш боятися людини, то від Бога будеш принижений, а якщо будеш боятися Бога, то і від людей почитаємо (свт. Іоанн Златоуст, 50, 828-829).

***

... Якщо одна вівця загине, зробившись здобиччю ворога, - по вашій безтурботності, - тоді всім своїм життям ви не очиститься цієї втрати: кров її Суддя стягне від руки вашої (свт. Іоанн Златоуст, 51, 705).

***

... Немає нічого гіршого начальника, який не приносить підлеглим ніякої користі (свт. Іоанн Златоуст, 52, 84).

***

Хто сам не лікар, тому краще і не мати у себе ліків, так як хто не має їх, той не може ні вилікувати, ні пошкодити; а хто має, але не вміє користуватися ними, той може пошкодити (свт. Іоанн Златоуст, 52, 455).

***

Чи досяг ти високого ступеня гідності і отримав владу церковну? Чи не високомудруй; Не ти досяг цієї честі, а Бог наділив тебе нею; бережи її, як чужу, що не зловживай нею і не вживай на те, на що не слід; не величайся і не привласнювати собі, але вважай себе бідним і безславним (свт. Іоанн Златоуст, 53, 95).

***

Ми, <пастирі », дамо відповідь за ваші душі, але тільки тоді, коли що-небудь буде опущено з нашого боку, коли ми не будемо просити вас, не будемо умовляти, що не будемо свідчити проти вас (свт. Іоанн Златоуст, 54, 106).

***

... Хто не знає, як потрібно вчити здоровій науці, той нехай буде далекий від вчительського престолу. Інші якості можна знаходити і в підлеглих, як то: непорочність, тримання дітей у слухняності, гостинність, справедливість, благочестя ... (свт. Іоанн Златоуст, 54, 849).

***

... Що сонце у всесвіті, то і очей в тілі; і як, якщо сонце по видимому згасне, все прийде в замішання, так, якщо згасне і очей; і ноги, і руки, і все майже тіло стануть марними. До чого ж сказав я це? До того, що вчитель є очей в тілі Церкви. Тому, якщо він світлий, т. Е. Сяє променями чеснот, то все буде світле і все тіло, яким він править і про який докладає належне піклування. А якщо він темний, т. Е. Робить гідне темряви, то запаморочені все майже тіло; тому що, хоча деякі з складаються в чині членів і здорові і виконують, що їм слід, і нітрохи не терплять шкоди від зіпсованості вчителя, проте ж не мають стільки ж, як і він, сили, коли пошкодження поїдає найголовніші частини тіла, і порок заохочує і інших змагатися наставнику, що залишаються ж здоровими засуджує, і всіма способами намагається і їх увергнути в ту ж хворобу (прп. Ісидор Пелусіот, 60, 373-374).

***

... Люди, згідно слухали й бачили ... що ми іншому беремося вчити, а інше робимо і, думаючи, що ми сміємося і жартуємо над тим, що зовсім не смішно, гострять тому свої язики на Промисел Божий, який покарає їх, але більше нас, як вчинив їх усіх винуватцями такої хули (прп. Ісидор Пелусіот, 61, 383).

***

Ні виправдання, ні вибачення не залишається тим, які насмілюються вчити, а роблять протилежне тому, що говорять. Які не роблять, але не беруться і вчити, ті, ймовірно, зазнають легчайшее покарання; а які називаються повчальним словом і не роблять того, що говорять, нещадно і непробачно будуть покарані (прп. Ісидор Пелусіот, 62, 448).

***

... Смерть подражавших <пастирю> звертається в приріст покарання зле що пише в Церкві і явно не скупиться гідне осуду (прп. Ніл Синайський, 73, 94).

***

Досконале сприйняття <пастирства> є переказ душі своєї за душу ближнього в усьому. Інша, коли пастир приймає на себе перш за зроблені гріхи, і тільки. Інша, коли він приймає гріхи після (сприйняття) бувають, і тільки. Деякі ж, через брак духовної сили і за відсутність безсторонності, приймають на свою відповідальність перед Богом тільки тяготу наказів своїх. Але і в самому скоєному сприйнятті, пастир той підпаде судові у міру того, скільки прийнятий ним відсікає перед ним свою волю (прп. Іоанн Ліствичник, 57, 262).

***

... Уявний гріх пастиря на суд Божий виявляється важливіше гріха, насправді вчиненого послушником; так як і злочин воїна легше зловмисництва полководця (прп. Іоанн Ліствичник, 57, 263).

***

Яке мені виправдання; яке вибачення просвіщати інших, коли сам я тьма, і лікувати немічних пристрастями, коли сам ведом ... і хто блудить у ньому (прп. Феодор Студит, 92, 108).

***

... Чим більше ми вшановані, тим більша потрібна від нас чистота життя (прп. Феодор Студит, 92, 109).

***

Велико і страшно стати людині перед Богом, неумитним Суддею, і давати звіт про всю паству, дотримали воно в чистоті і непорочності і справно ходило у всіх виправдань Божих ... (прп. Феодор Студит, 92, 312).

***

Якщо ми не знаємо, як належить проводити справжнє життя, як повинно збагачуватися добрими справами і являти себе рабами правди Божої, як обіцяють бездоганно працювати Живому Богові, - ні того не знаємо, якими слід нам перш зробитися самим, щоб потім керуватись і інших; то скажи мені, як можемо ми бути гідні прийняти на себе піклування про Господні справи стаді і охороні його? (Прп. Симеон Новий Богослов, 77, 321).

***

Остерігся братися пасти інших, перш ніж стяжешь вірним другом Пастиря Христа; бо знай, що маєш дати відповідь не тільки за свою негідність, але і за розумних овець, яких загубиш по своїй ненавчених і своє пристрасне життя. Дивись, прошу тебе, не бери на себе чужих боргів, будучи сам боржником, хоча б раз у невеликим боргом. Чи не дерзай давати кому-небудь дозвіл гріхів нею, якщо сам не стежили ще всередину серця свого вземлющем гріх світу. Будь уважним, брате, щоб не восхотеть судити іншого, перш ніж станеш вірним суддею себе самого і дослідником власних своїх падінь, і перш ніж сам над собою вимовиш праведний вирок і віддаси належне правді сльозами і плачем. І тоді вже, як звільнишся від закону плоті і від смерті гріховної і повний Духа Святого, тоді будеш згоджуватися на поставлення себе благодаттю Божою в праведні судді для суду над іншими, яко висвячений на те від Бога благодаттю Духа. Дивись, як ніхто з мирських начальників НЕ дерзає сходити на ступінь суддів, перш ніж буде визначено на то царем. Якщо тепер н відношенні до людських достоїнств дотримується такий порядок і тримається такий страх, щоб як-небудь не схибити перед земним царем, то яке благоговіння і який страх повинні ми тримати в ставленні до Божественному, щоб не сходити саморукоположенно на гідності Божі самим від себе і по людському суду, перш ніж покликані будемо до того від Бога, і щоб не та пащу за те в руки Бога Живого? Вострепещі, чоловіча, убойся довготерпіння Божого і не здайся таким, що маєш перед Небесним Царем і Богом менший страх, ніж кикой мирські начальники мають перед царем земним, або що не дбає про багатство благості і довготерпіння Божого по Славолюб і владолюбство. Він є Володар усіляких і страшний Суддя всіх, що віддає кожному по справах його і по помислам серця його. Чому, як мирські влади приносять земного царя честь і страх, так і ти принеси Небесному Царю і Богу, хоча такі ж честь і страх, щоб шануючи, та щоб боятися таким чином, міг ти дотримати заповіді Його, а через таке дотримання заповідей Його приготував себе самого до того, щоб сподобитися соделат'ся житлом трісіянного світла Його, як правдиво обітував Сам Він (прп. Симеон Новий Богослов, 77, 394-395).

***

... Отче духовний, належить тобі перш зробитися учнем Христовим і добро навчитися Його заповідями і таїнств, - і тоді вже братися вчити інших; належить тобі перш підкоритися і піти духовному отцю, який провів би тебе шляхом, що веде до Христа, так щоб ти досяг Христа, або краще сказати, щоб тебе знайшов Христос; причому треба тобі помітити всі повороти і все дорожні знаки, яким незаблудно проведе він тебе туди, де побачиш ти Христа благодаттю Святого Духа, - і тоді вже керуй і інших до Христа; належить тобі перш самому просвітитися істинним світлом, а після того вводити і інших в цей світ; належить тобі перш самому отримати християнську свободу, а потім берись керувати до неї та інших; бо зовсім безглуздий і буй є той, хто, будучи сам рабом, береться звільняти Сораб своїх, захоплюючи владу пана свого (прп. Симеон Новий Богослов, 77, 454-455).

***

... Без Духа ніхто не може ні сам навчитися, ні інших навчити. Чому якщо хто перш отримання Духа Істини, його ж світ не може прияти, яко не бачить Його, нижче знає Його (пор .: Ін. 14, 17), наважиться і зазіхне, ще будучи від світу, в світі взяти на себе ступінь і гідність вчителя і стати духовним батьком і ходитиме інших перед Богом, то не вартий він незліченної кількості молнійних ударів і мук? (Прп. Симеон Новий Богослов, 77, 455).

Помітили помилку в тексті? Виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

<<< ЗМІСТ >>>