Членство в ЄС, НАТО і громадський контроль: основні положення законопроекту про нацбезпеки

Обсяг видатків на фінансування безпеки і оборони повинен становити не менше 5 відсотків запланованого обсягу ВВП.

Стратегія національної безпеки України є основним документом довгострокового планування / фото president.gov.ua

У Верховній Раді зареєстрований президентський проект закону «Про національну безпеку України», яким визначено серед фундаментальних національних інтересів інтеграція України в європейський політичний, економічний, безпекове, правовий простір, набуття членства в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору, розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами.

Згідно із законопроектом, загроза національній безпеці і відповідні пріоритети державної політики в сферах національної безпеки і оборони визначаються в Стратегії національної безпеки України , Стратегії воєнної безпеки України, Стратегії кібербезпеки України, інших документах з питань національної безпеки і оборони, які приймаються Радою національної безпеки і оборони України і затверджуються указами президента.

Законопроектом передбачено, що громадяни України беруть участь у здійсненні громадського контролю через громадські об'єднання, членами яких вони є, через депутатів місцевих рад, особисто шляхом звернення до Уповноваженого з прав людини або в державні органи в порядку, встановленому Конституцією України, законом "Про громадські об'єднання "та іншими законами. Сфера громадського контролю може бути обмежена законом.

Сектор безпеки та оборони України складається з чотирьох взаємопов'язаних складових: сили безпеки; сили оборони; оборонно-промисловий комплекс; громадяни і громадські об'єднання, добровільно беруть участь у забезпеченні національної безпеки.

Законопроектом передбачено, що керівництво в сферах національної безпеки і оборони відповідно до Конституції здійснює президент України, який, зокрема, забезпечує державну незалежність і національну безпеку; є верховним головнокомандувачем Збройними силами України. Як верховний головнокомандувач президент видає накази і директиви з питань оборони; очолює РНБО, вводить в установленому порядку в дію її рішення. Президент також вносить до Верховної Ради подання про призначення міністра оборони, подання про призначення на посаду та звільнення з посади голови Служби безпеки України; призначає на посади та звільняє з посад секретаря РНБО і його заступників; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних сил України за поданням міністра оборони, а також вище командування інших військових формувань за поданням керівників органів центральної виконавчої влади, яким підкоряються відповідні військові формування; здійснює загальне керівництво розвідувальними органами України.

Президент також вносить до ВР подання про оголошення стану війни та, в разі збройної агресії проти України, приймає рішення про використання Збройних сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань; приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, приймає в разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує в разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації - з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою.

Законопроектом пропонується, що у випадках, передбачених законом, РНБО подає на розгляд президенту пропозиції про створення Ставки верховного головнокомандувача і її персонального складу. Положення про Ставці верховного головнокомандувача стверджує президент.

Міністр оборони України призначається на посаду Верховною Радою за поданням президента України з числа цивільних осіб. Перший заступник міністра оборони і заступники міністра оборони призначаються на посади з числа цивільних осіб.

Законопроектом визначається, що Генеральний штаб ЗСУ є головним органом військового управління з планування оборони держави, стратегічного планування застосування Збройних Сил України та визначених сил і засобів інших складових сил оборони, координації та контролю за виконанням завдань у сфері оборони органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та силами оборони в межах, визначених законами України, актами президента і Кабінету міністрів України. Генеральний штаб ЗСУ в особливий період виконує функції стратегічного керівництва Збройними силами України, іншими складовими сил оборони і є робочим органом Ставки верховного головнокомандуючого (в разі її створення). Генеральний штаб ЗСУ очолює начальник Генерального штабу ЗСУ, який призначається на посаду і звільняється з посади Президентом України за поданням міністра оборони.

Об'єднаний оперативний штаб ЗСУ є органом управління міжвидовими та міжвідомчими угрупованнями військ (сил).

У мирний час Національна гвардія України входить до складу сил безпеки і виконує правоохоронні функції, а також розвиває здібності, необхідні для виконання завдань у складі сил оборони. З введенням воєнного стану Національна гвардія наводиться в готовність до виконання завдань за призначенням в умовах дії правового режиму воєнного стану, входить до складу сил оборони і підпорядковується головнокомандувача ЗСУ, про що зазначається в указі президента України про введення воєнного стану, який затверджується Верховною Радою України.

Читайте також У парламент надійшов законопроект про нацбезпеки

Згідно із законопроектом, Служба безпеки України підпорядковується президенту України. Глава СБУ призначається на посаду і звільняється з посади Верховною Радою України за поданням президента України.

Законопроектом визначено, що розвідувальними органами України є: Служба зовнішньої розвідки України; розвідувальний орган Міністерства оборони України; розвідувальний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону України.

Управління державної охорони України підпорядковане президенту і підконтрольна Верховній Раді. Начальник управління призначається на посаду і звільняється з посади президентом.

Законопроектом передбачено, що планування в сферах національної безпеки і оборони розділяється на довгострокове (понад п'ять років), середньострокове (до п'яти років) і короткострокове (до трьох років).

Згідно із законопроектом, Стратегія національної безпеки України є основним документом довгострокового планування, яким визначаються основні напрями державної політики в сфері національної безпеки. Стратегія розробляється за дорученням президента України протягом шести місяців після його вступу на посаду. Стратегія схвалюється рішенням РНБО і затверджується указом Президента.

Основні показники державного оборонного замовлення приймаються рішенням Ради національної безпеки і оборони України.

Обсяг видатків на фінансування сектора безпеки і оборони повинен становити не менше 5 відсотків запланованого обсягу внутрішнього валового продукту, з яких не менше 3 відсотків - на фінансування сил оборони.

У прикінцевих та перехідних положеннях йдеться, що закон вступає в силу з дня, наступного за днем ​​його опублікування, крім: положень про призначення міністра оборони, першого заступника міністра оборони, заступників міністра оборони на посаді з числа цивільних осіб, що вступають в силу з 1 січня 2019 роки; положень щодо головнокомандувача ЗСУ, Генерального штабу ЗСУ, видів і окремих родів військ (сил), які вступають в силу з 1 січня 2021 року.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter