Чому молодь?

112.ua

Держави, які не приділяють достатньої уваги питанням молодіжної політики - програють. Такий висновок цієї статті. У чому закономірність? Відповідь - у наступному аналізі. А ще в цифрах. Станом на 2015 рік особи у віці 18-28 років становлять п'яту частину глобального населення. Для будь-якого суспільства 20% - питома вага достатній, чи не так?

УКРАЇНА

Політичні партії в Україні почали масово створюватися і реєструватися протягом 90-х років минулого століття. За успадкованої з радянських часів традиції кожна поважна партія організовувала молодіжне крило, в основному, для виконання польової роботи і участі в масових заходах. Використовуючи шоу-ділову термінологію, молодіжки партій завжди відводилася роль "бек-вокалу" або "підтанцьовки".

Протягом 90-х років минулого так траплялося, що лідери впливових молодіжних рухів, як правило, були обрані до Верховної Ради України і надалі робили непогану політичну кар'єру. Такими прикладами є О. Доній - лідер "Революції на граніті" 1991 року і перший лідер "Молодого руху" В. Кириленко та інші, менш відомі громадськості. Також трендом є факт, що згадані лідери, в свою чергу, не змогли або не захотіли зробити свій внесок у розвиток молодіжної політики в Україні, і як наслідок, тоді і до сих пір молодіжна політика не стала пріоритетом державної політики.

У 2000-і молодіжний рух виходить на міжнародну арену. Молодіжні крила партій вступають в міжнародні структури: Союз молодих соціалістів в IUSY, "Батьківщина молода" - до Молодих європейських християнських демократів. Відома Платформа YES відкриває молодіжне вимір. Іноземні неурядові донори починають працювати з фокусом на молодь, основа - лідерські програми.

Феномен політичного впливу молодіжної організації без "материнської партії" в Україні не спостерігається.

Будучи кілька другосортною сферою державної політики, молодіжна складова мала і має тенденцію бути заручницею інших політик. Так, саме законодавче визначення "молоді" коливається в залежності від демографічної ситуації в державі з верхньою межею від 28-ми до 35-ти років. Фінансування ж молодіжної політики назад пропорційне потребам на спорт, з яким ці дві сфери об'єднані в одне міністерство: якщо олімпійський сезон, то на молодіжну виділяють менше. Дискусійною стала ініціатива президента в 2015 році "Про концепцію націонал-патріотичного виховання молоді", яка нівелює політичний плюралізм в молодіжному середовищі.

Щодо законодавчого забезпечення участі молоді у виборах, то діє конституційне положення про балотування кандидатів не молодше 21-го року для депутатів національного парламенту.

Українська молодь в частині голосування на виборах підтримує глобальний тренд абсентеїзму - ігнорування виборів - і більше піддається на популістські обіцянки, ніж ровесники в державах розвинених демократій.

Відповідно до проведених досліджень, якщо в 1998 році у виборах взяло участь 67% молодих людей у ​​віці від 18 до 29 років, то в 1999 році таких людей було 61%, а в 2002 - 59%. Певний сплеск активності спостерігався під час виборів у 2004 році під час "Помаранчевої" революції. Тоді 71% молодих людей взяли участь у виборах. Але потім знову почалося зниження, і на останніх президентських виборах 2014 року рівень активності встановився на рівні 44%. У парламентських виборах 2014 року прийняли участь лише 35% молоді.

Очевидно, що молодь покладає більше надій на громадську активність, а не електоральну. Про це свідчить участь в громадських організаціях, волонтерська діяльність.

НУ ЩО ТАМ У ДЕМОКРАТІВ?

Порівнюючи Україну і інші держави світу в питанні участі молоді у виборах, а мова йде про країни розвинених демократій, в першу чергу, впадає в очі той факт, що ці держави приділяють значну увагу питанню політичного виховання / участі, виробленню у молодих людей громадянської позиції, що свідчить про відповідальне ставлення інституту держави до інституту громадян.

Активний відтік молоді з лав традиційних політичних партій спостерігається з 90-х років минулого століття. З того ж часу цей тренд лише посилюється в розвинених демократичних державах.

Так, згідно з цим дослідженням, молодь Європи в 90-х роках відчувала себе відстороненою від політичних процесів в державі, за винятком таких сфер, як інклюзивність, освіту і працевлаштування. У 2000-х роках пріоритети дещо змінилися, в основному завдяки розвитку інформаційних технологій, а саме Інтернету, соціальних медіа та блогів. Ці комунікативні платформи дозволили молоді не тільки публічно висловлювати свою позицію, а й посилили її здатність до самоорганізації, публічним протестам і альтернативним і непідконтрольним державі і іншим інститутам способам згуртування (флеш-моби, Інтернет-партії тощо). У дослідженнях також відзначається той факт, що політична сфера майже не займає перше місце за популярністю серед таких способів згуртування. Тому державам слід ще більше докладати зусиль у формуванні відповідального громадянства. За словами колишнього генерального секретаря ООН Кофі Аннана: "Ніхто не народжується хорошим громадянином, так само як і жодна держава не народилося відразу демократією. Ці процеси повинні тривати все життя".

Участь молоді як виборців - низька, завжди традиційно нижче, ніж старших виборців. Наприклад, в Канаді тільки 22% молоді у віці до 25-ти років приходять на виборчі дільниці. У державах-членах ЄС явка молодих виборців відстає від старшого покоління в середньому на 20%.

Серед держав-членів ЄС із загального сценарію вибиваються Польща (явка молодих виборців складає понад 60% при середній явці в країні трохи більше 40%) і Румунія (70% проти 55% відповідно). Щодо Польщі, то така ситуація стала можливою завдяки консолідованій антикомуністичної кампанії багатьох партій в 2006-2007 рр. "Відбери в бабусі паспорт в день голосування". За Румунії - цей феномен мало вивчений і в цілому списується на єврооптимізм молоді після приєднання Румунії до ЄС в 2007 році.

ЩО РОБИТИ?

У 2012 році Програма розвитку ООН (UNDP) розробила глобальні рекомендації для держав, спрямовані на підвищення участі молоді в політичному житті. З цікавих порад, а також критики слід виділити наступне:

1. Молодіжні парламенти, молодіжні уряду і інші формально окреслені інституції "інкубаторських типу" визнані неефективними або малоефективними для залучення молоді до активного політичного життя держави.

2. Як ефективний захід пропонується державам знижувати вік, з якого особи мають право голосувати на виборах, з 16-ти років. Це вже зробили Австрія, окремі землі Німеччини. У деяких інших державах національні парламенти обговорюють таку можливість.

3. Держави на законодавчому рівні пропонується заохочувати політичні партії та персональних молодих кандидатів до участі у виборах (імперативні квоти). Крім законодавчого імперативу, який не завжди сприймається товариствами в цілому і партіями зокрема, існує альтернативний підхід до вирішення цього питання. Випробуваний в 2012 році в Німеччині він отримав назву "Ліквідна зворотний зв'язок" і полягав в наступному: кожна політична партія через відкриті джерела (Інтернет) виставляла на обговорення важливі дискусійні питання з можливістю для користувачів онлайн підтримати питання або внести свій варіант вирішення. Крім рейтингу найбільш важливих питань ця система дозволяла знайти найбільш активних і ефективних кореспондентів, яких, природно, приваблювали до структури відповідних партій.

Надалі ця ініціатива набула глобального масштабу ( www.change.org ) З більш ніж 25 мільйонами активних користувачів по всьому світу.

4. Заохочення молодіжного неурядового сектора до участі в політичних партіях для реформування програмних пріоритетів останніх. З цією метою в якості пілотного був проведений проект G500 в Нідерландах. Суть проекту полягала в тому, що 500 молодих представників аналітичних і акційних неурядових організацій були залучені до роботи 3-х провідних політичних партій (CDA -Хрістіанскіе демократи, VVD - Ліберальна партія і PvdA - Лейбористська партія). G500 відвідували партійні конгреси з метою переконати делегатів включити 10 найважливіших для молоді проблемних питань до порядку денного і програми партій. Кінцева мета проекту - інтеграція G500 в партії з подальшою участю в майбутніх складах уряду Нідерландів.

5. Популярно про обранців. Ефективною визнана Інтернет-ініціатива Моніторингу німецької молоді за тим самим обраних місцевих депутатів, депутатів Бундестагу, а також Європарламенту від Німеччини ( www.abgeordenetenwatch.de ). Кожен бажаючий користувач може поставити питання обраному депутату з цікавого для нього питання, дізнатися, як проголосував депутат, яке він має стан, як змінилися його / її доходи і витрати протягом перебування на виборній посаді. Інтернет-ресурс виконаний в модерновому стилі, зручний для користувачів. Метою даного проекту, крім підвищення рівня відповідальності депутатів перед своїми виборцями, є також і заохочення особливо молодих користувачів до зацікавленості політичним життям.

Слід зазначити, що подібна ініціатива започаткована і в Україні за підтримки іноземних неурядових організацій. Її частиною є телепрограма "Дорогі депутати", що транслюється одним з національних телеканалів.

У всьому світі спостерігається тренд, коли політики з метою своєї популяризації активно і на постійній основі використовують соціальні медіа, навіть не в період виборчих кампаній. Дослідження, проведене в 2011 році в Швеції, показало, що 75% депутатів мають сторінку в "Фейсбуці", 50% - ведуть блоги, 20% активно користуються "Твіттером".

Таким чином, слід зробити загальний висновок, що держава, яка прагне до демократії і процвітання, має на державному рівні і рівні громадських ініціатив спільно займатися вихованням свідомих, політично активних молодих громадян. І, сподіваємося, в Україні це теж станеться.

Олена Луканюк