Де і як служили зірки російського шоу-бізнесу

До сьогоднішнього свята, Дню захисника Вітчизни , Газета "Комсомольская правда" з'ясувала, хто з представників російського шоу-бізнесу насправді гідний називатися захисником Вітчизни.

Ось уже сорок років у Театрі Російської армії є команда акторів, яка не тільки грає в спектаклях, але і проходить тут військову службу. Навіть армійське гуртожиток є. У 1984-му тут служили разом Олександр Балуєв, Олег Меньшиков, Олександр Домогаров.

- Самим хуліганський був Меньшиков (правда, він був непоганим стрільцем), - згадують наставники-офіцери. - Скільки разів після відбою ми ловили Олега за картами. Навіть на гроші грав! І вже в ті часи мав успіх у жінок - пані буквально билися за його увагу.

Друзі згадують, що одного разу Олександр Домогаров побився з Меншиковим через дівчину, яка прийшла до нього в гості. Майбутніх зірок ледве розтягнув їх наставник - старший прапорщик Анатолій Андрійович Двойников. Пізніше, під час служби, Домогаров зустрів костюмера Ірину Гуненкову, яка стала його першою дружиною і мамою їхнього сина Сашка.

Армійські роки співака і композитора Ігоря Ніколаєва припали якраз на початок його популярності. Миколаїв уже працював в колективі Пугачової, а служити потрапив в Ансамбль пісні і танцю Московського військового округу.

- До мене там служили Тухманов, Винокур, разом зі мною - нащадки Пастернака, - із задоволенням згадує співак. - Тому ніякої "дідівщини" не було. Але свої обов'язки кожен знав: новенькі все одно драїли підлоги і туалети. І не тому, що так хотіли "діди", просто так положено.

- Але вам пощастило: ви поєднували службу з роботою в колективі Пугачової. І постійно їздили на гастролі. Напевно, вам моторошно заздрили?

- Ні. Всі наші хлопці були талановитими. Неприємні моменти переживав тільки двічі: коли перед присягою мені довелося збрити вуса, і коли зустрічав Новий рік черговим по казармі. Пам'ятаю, як сидів на самоті в червоному куточку перед телевізором, а в новорічній передачі грали мої пісні "Айсберг" та "Розкажіть, птахи". Правда, у мене були приховані пляшка горілки і святкова закуска - банка консервів. Сидів і переживав: "Ось, вся країна слухає мої пісні, а я ось тут один в казармі "(сміється).

Письменник Євген Гришковець чесно відслужив свого часу на Тихоокеанському флоті. Армія так його торкнулася, що він навіть поставив свій спектакль "Як я з'їв собаку". Після показу цієї п'єси в 1998-му Євген прокинувся знаменитим. Читати і дивитися сумно, але, як написав один інтернет-користувач, "читаєш - і ніби про себе". І, до речі, собаку-то він з'їв по-справжньому - в п'єсі докладно розповідається про муки автора, який, пошкодувавши затюканого корейця на прізвище І, спробував національне блюдо ... Ось уривок з п'єси: "Що ми там робили все-таки? ми робили дуже багато всякої фігні ... все це, зрозуміло, називалося "захист Батьківщини". Зараз ясно, що робили ми все нормально - ніхто не напав на нас в той час. Але ж.

Потім, коли ми потрапили на корабель, стало простіше. Втягнулися вже якось. Часу було вже не шкода. На небо поглядати якоїсь дивної потреби вже не було. До речі, яке небо над океаном, я не пам'ятаю, напевно, не бачив жодного разу, голову не підняв.

Ось йшли ми на кораблі. Все здорово, все по місцях, все працює. "Життя всього екіпажу в руках одного дурня. Не будь цим дурнем!" - кричав старпом ... часто вважаючи це дуже дотепним. Все було здорово на кораблі.

... Мені було болісно важко прикидатися колишнім ... щоб відповідати на мамині листи: "Здрастуй, мамо ... у мене все нормально ... годують непогано ... погода погана, але скоро ... нудьгувати не доводиться, служба йде ... Цілую, ваш синочок ... "Не міг же я написати, що мене немає, що їхнього сина немає, а є інший. Але тоді цей інший мав би написати ... Та ні. Що я - ідіот чи що. Я був матросом, а не ідіотом. Все-таки.

І весь час в голові звучало: "Хочудомой, хочудомой ..."

Режисер Федір Бондарчук потрапив в Таманську дивізію. До "дембеля" майбутній режисер значився там на посаді сигнальника.

- Найважчими були перші півроку, - ділиться Федір. - Хоча в армійський режим я вписався легко, але на громадянку дуже хотілося. А ще я вічно з командирами НЕ ладнав. Те скажу що-небудь не так, то зроблю ... І мене відразу на "губу" - "за недотримання статуту" і за "нестатутні взаємини". Так я на тій "губі" рекордний термін за всю службу просидів - 46 днів.

Втім, зараз режисер із задоволенням зустрічається з колишніми товаришами по службі. А ось про "дідівщину" міркувати не любить. Каже тільки, мовляв, від неї нікуди не дінешся. А найщасливішим днем в армії вважає, звичайно ж, "дембель".

У Леоніда Агутіна в армії виявився слух. І молодого прикордонника перевели в ансамбль пісні і танцю, який в травні 1988-го мав давати концерт в Москві. Але хлопців з частини не випускали, і Агутін зважився на самоволку. Але хтось доповів начальству, і Леоніда відправили на прикордонну заставу в Карелії - кухарем. Щоб життя піснею не здавалося!

- На другому році служби мене знову запросили в ансамбль - Червонопрапорного Північно-Західного прикордонного округу. Цей переклад мене зовсім не радував, - згадує музикант. - Пам'ятаю, мамі я тоді в листі написав, що на заставі нас в баню водили раз в тиждень. Погано. Не можна так рідко митися. Зате ми співали і грали на заставі що хотіли, з душею. А тут ... душ у нас був, а ось душі - немає. Все по регламенту.

Через деякий час Агутіна знову перевели на заставу. А пізніше у співака народився хіт-спогад про службу - "Кордон".

Олександр Буйнов сам прийшов у військкомат, хоча від Гомельської філармонії, де співак тоді навчався йому давали відстрочку.

- Тоді всі хлопці в армію прагнули, - каже Олександр. - І я пишався, що мене визнали придатним. Якось перед Новим роком вирішили прикрасити наш клуб в частині. Я розмалював стіни хіпових малюнками в стилі бітлівськи мультфільму Yellow Submarine і написав "Happy New Year!" ("З новим роком!"). Начальник частини прочитав перше слово по-російськи і запитав: "Що це ще за" Нарру "така?" Ми тоді довго над ним сміялися.

На вечір запросили дівчат з сусіднього села. Тоді ж Олександр і познайомився зі своєю першою дружиною.

Олег Газманов здобув фах інженера-мінера в Калінінградському вищому інженерно-морському училищі, потім служив під Ригою на мінно-торпедних складах. Офіцер запасу.

Гламурний перукар Сергій Звєрєв зізнається, що цілком міг відкосити від армії. Однак не зробив цього свідомо. "У мене все в роду служили, - говорить Звєрєв. - Тому і я в армію пішов. Я не можу зрозуміти: чому представники шоу-бізнесу, які не служили в армії, так часто співають військові пісні на свята?"

Автор фрази "Зірка в шоці" не приховує, що про армію у нього залишилися не найкращі спогади. Хоча б тому, що під час служби Звєрєв втратив здоров'я.

"Одного разу я дуже сильно застудився в армії, - розповів Звєрєв. - І тепер у мене хворі нирки".

Єгор Кончаловський проходив службу в "спеціальному" кавалерійському полку Таманської дивізії, кажуть, там є навіть особливі "блатні" коня.

Ілля Лагутенко служив матросом на Тихоокеанському флоті. Причому його забрали в армію на наступний день після супераншлагового концерту, служба в армії збіглася з піком кар'єри.

Сергій Пєнкін незважаючи на жіночність образу - зразок мужності. Відразу після школи відслужив скільки встановлено в артилерійських військах у Поволжі.

Coco Павліашвілі забрали в армію після першого курсу консерваторії. Героїчний грузин служив в Латвії, в ВВС.

Валерій Сюткін служив молодшим авіаційним фахівцем при аеродромі в місті Спаськ-Дальній.

"Я виховувався в традиційній сім'ї, - згадує актор Сергій Астахов. - Тоді навіть ніхто і не думав: іти служити чи ні. Я надів трико, взяв консерви і поїхав в армію. Не скажу, що був в захваті від служби. Гарного мало: будять о шостій ранку, заганяють в танк, де ти розгрібати залізяки і дихаєш маслом ".

Однак Астахов визнається, що певний елемент романтики в службі все-таки був - інше життя, нові знайомства і деяка самостійність. У танковій роті Сергій прослужив три місяці. А потім навчився грати на тенорі і тарілках. Завдяки цьому був переведений у військовий духовий оркестр, який найчастіше грав на похоронах.

Фото: ІТАР-ТАРС.