Дебет-Кредит № 37 :: Продаж валюти - відображаємо в обліку

Дебет-Кредит № 37 (13.9.2010)
Суть справи :: Бухгалтерський облік

Увага! архівна публікація

Ця сторінка містить давню архівну публікацію бухгалтерського тижневика "Дебет-Кредит", яка в даний час, цілком можливо, втратила актуальність і може не відповідати чинним нормам бухгалтерського і податкового обліку.
Для роботи з актуальними матеріалами журналу перейдіть до ONLINE.dtkt.ua
або виберіть потрібний вам розділ ДК-порталу у верхньому рядку навігації.

У «ДК» № 22/2010 ми розглянули відображення в обліку (податковому і бухгалтерському) операції купівлі іноземної валюти. Але досить часто бухгалтерам доводиться здійснювати і операції продажу інвалюти. Розглянемо відображення таких операцій в бухгалтерському та податковому обліку.

загальні положення

Облік операцій з продажу іноземної валюти багато в чому залежить від того, звідки у підприємства валюта з'явилася. А вона може бути отримана як:

1) внесок до статутного фонду;

2) отримані кредитні кошти;

3) отримані грошові кошти від реалізації товарів (послуг) у разі, якщо покупець є нерезидентом.

Нагадаємо, що обов'язковий продаж надходжень в іноземній валюті на користь резидентів з 2005 року 1. скасована. Тобто операції продажу валюти уповноваженими банками можливі тільки за дорученням клієнта банку (п. 18 Положення №281), за винятком, коли банк зобов'язаний продати валюту без доручення клієнта-резидента. Виняток становлять такі випадки:

1) клієнт-резидент купив (обміняв) валюту, але вчасно, т. Е. Протягом більше 10 робочих днів після її зарахування на його поточний рахунок, не використав куплену (обміняну) валюту на потреби, зазначені в заяві про купівлю іноземної валюти ( п. 6 Розділу ІІІ Положення №281);

2) у зв'язку з тим, що взаємні зобов'язання частково або повністю не були виконані, за адресою резидента повернуті кошти в іноземній валюті, попередньо куплені і перераховані на користь нерезидента (пункти 7, 8, 13 розділу ІІІ Положення №281).

Відповідно до п. 15 розділу ІІІ вищезгаданого положення вимоги до терміну продажу іноземної валюти, передбачені пунктами 6, 7 і 13 цього розділу, не поширюються на іноземну валюту, що не відноситься до 1-ї групи Класифікатора валют2 (див. Таблицю 1)

Таблиця 1

Група 1 Класифікатора валют *

Австралійські долари 036 AUD Англійські фунти стерлінгів 826 GBP Данські крони 208 DKK Долари США 840 USD Ісландські крони 352 ISK Канадські долари 124 CAD Норвезькі крони 578 NOK Шведські крони 752 SEK Швейцарські франки 756 CHF Японські єни 392 JPY Євро 978 EUR ... ... ... * Пункт 1 Класифікатора іноземних валют та банківських металів (постанова Правління НБУ від 04.02.98 р №34).

Продаж іноземної валюти

У даній статті ми розглядаємо лише операції добровільного продажу валюти. Нагадуємо, що іноземна валюта зараховується на поточний рахунок клієнта банку (юридичні особи, фізичні особи, що здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи) через розподільчий рахунок відповідно до п. 12 розділу ІІІ Положення №281. За оформлення і подачу клієнтами уповноваженим банкам, зокрема, заяв про продаж іноземної валюти та їх виконання відповідає розділ IV Положення №281. Як і при купівлі валюти (див. «ДК» № 22/2010 ), Заяву на її продаж заповнюється українською мовою:

1) або за встановленим зразком (додаток 2 до Положення №281) - заповнюється юрособами і фізособами - підприємцями;

2) або в довільній формі із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, передбачених п. 4 глави 1 розділу IV Положення №281.

1 А точніше, з 16.04.2005 р згідно з постановою Правління НБУ від 31.03.2005 р №101 втратила чинність постанова Правління НБУ від 04.19.98 р №349 «Про введення обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті на користь резидентів».

2 Постанова Правління НБУ від 04.02.98 р №34 (в редакції постанови Правління НБУ від 02.10.2002 р №378).

У заяві на продаж валюти обов'язково повинні заповнюватися такі реквізити:

1) найменування та місцезнаходження уповноваженого банку, що обслуговує клієнта;

2) код заяви про продаж іноземної валюти або банківських металів відповідно до ДКУД ДК 010-981. Це код 0408005;

3) назва документа, а саме: «Заява про продаж іноземної валюти (або банківських металів)»;

4) дата складання заяви, де число вказується цифрами, місяць - цифрами або літерами, рік - цифрами;

5) повне або скорочене найменування клієнта, що збігається з найменуванням, заявленим ним у картці зі зразками підписів і відбитка печатки, місцезнаходження, номер телефону / факсу (для фізособи-підприємця - прізвище, ім'я та по батькові);

6) номер рахунку в іноземній валюті, з якого клієнт доручає здійснити продаж іноземної валюти, найменування та код банку, який обслуговує клієнта і в якому відкрито цей рахунок;

7) назву іноземної валюти, яка продається, прописом та цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора (див. Таблицю 1);

8) сума продажу іноземної валюти цифрами;

9) курс продажу в гривнях;

10) гривневий еквівалент іноземної валюти, яку доручається продати відповідно до встановленого в заяві курсом;

11) номер поточного рахунку в гривнях, на який потрібно зарахувати гривневий еквівалент проданої іноземної валюти, із зазначенням найменування та коду банку, в якому відкрито цей рахунок;

12) відбиток печатки та підписи відповідальних осіб клієнта, заявлених ним у картці зі зразками підписів і відбитка печатки, поданої таким клієнтом в банк. Для фізособи - суб'єкта підприємницької діяльності, що працює без печатки, проставляється тільки його підпис.

1 Затверджений наказом Держстандарту України від 31.12.98 р №1024.

Заява про продаж інвалюти подається до уповноваженого банку не менше ніж у двох примірниках. Слід пам'ятати, що воно повинно оформлятися без підчисток, закреслень чи будь-яких інших виправлень. В іншому випадку банк може не прийняти його до виконання. Також заяву про продаж інвалюти може бути відправлено банку в електронному вигляді. Після здійснення операції продажу інвалюти банк повідомляє клієнта (в письмовій або електронній формі) про:

1) сумі проданої іноземної валюти;

2) курс, за яким інвалюта була продана на міжбанківському валютному ринку України;

3) сумі всіх витрат, сплаченої клієнтом за проведення цієї операції, і т. П.

Один з примірників заяви про продаж інвалюти після виконання операції повертається клієнтові, другий - зберігається в банку. На обох примірниках у правому нижньому кутку повинна проставлятися дата виконання операції, завірена підписом відповідальної особи та відбитком штампа уповноваженого банку, що обслуговує клієнта. Відповідно до п. 13 глави 2 розділу IV Положення №281 банк має право без отримання від клієнта заяви про продаж інвалюти здійснювати такі операції в разі укладення між уповноваженим банком і клієнтом відповідного договору, в якому будуть вказані порядок проведення таких операцій і перелік реквізитів, необхідних для їх здійснення.

Оскільки за свої послуги з продажу валюти банк має право отримати комісійну винагороду, клієнт в заяві про продаж інвалюти може надати право банку, якому доручено продати валюту, утримати комісійну винагороду з тих коштів, які будуть отримані від продажу інвалюти. Нагадаємо, що така комісія може бути утримана тільки в гривневому еквіваленті (п. 36 розділу І Правил №281). Тобто на гривневий поточний рахунок клієнта може зараховуватися виручка від продажу інвалюти в повному обсязі, а вже за вирахуванням утриманого банком комісійної винагороди. У податковому обліку витрати зі сплати комісійної винагороди банку відносяться до валових витрат на підставі пп. 7.3.7 Закону про прибуток і відображаються в рядку 04.13 декларації з прибутку як інші витрати. У бухобліку сплата комісійної винагороди вважатиметься витратами того звітного періоду, в якому вони понесени1, в складі інших операційних витрат як витрати, пов'язані з продажем іноземної валюти (абз. 3 п. 20 П (С) БО 16).

1 Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені (п. 7 П (С) БО 16).

Бухгалтерський облік продажу валюти

Для відображення операцій продажу інвалюти в бухобліку використовується субрахунок 334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті». Тобто фактичною датою здійснення операції продажу (дата в правому нижньому кутку заяви про продаж іноземної валюти) валюта повинна бути списана з поточного валютного рахунку (субрахунку 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» та 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті») в дебет субрахунка 334.

Інформація про доходи від реалізації інвалюти узагальнюється на субрахунку 711 «Дохід від реалізації іноземної валюти». Одночасно на субрахунку 942 «Собівартість реалізованої іноземної валюти" відображається балансова вартість реалізованої іноземної валюти на дату її реалізації, яка «... з метою бухгалтерського обліку визначається шляхом перерахунку іноземної валюти в грошову одиницю України за курсом Національного банку України на дату продажу іноземної валюти. .. »(п. 20 П (С) БО 16). Сплачене банку комісійну винагороду за здійснення операції продажу валюти, як ми вже вказували, буде витратами звітного періоду, які включаються до інших операційних витрат. Згадані витрати враховуються по дебету витратного рахунку 84 «Інші операційні витрати», якщо для обліку витрат використовувати тільки рахунки класу 8 (якщо маємо справу з суб'єктом малого підприємництва). При використанні для обліку витрат рахунків класу 9 комісійну винагороду, сплачене банку за операцію продажу валюти, буде враховуватися на субрахунку 942 як витрати, пов'язані з продажем іноземної валюти (абз. 3 п. 20 П (С) БО 16).

При обліку витрат з використанням рахунків класів 8 і 9 ті ж витрати будуть відображатися спочатку на рахунку 84, а рахунок 84 буде «закриватися» на субрахунок 942.

У Звіті про фінансові результати (ф. №2 додатки до П (С) БО 3) дохід від реалізації інвалюти відображається в рядку 060 «Інші операційні доходи», а витрати банку, пов'язані з цією операцією, і собівартість реалізованої валюти - в рядку 090 «Інші операційні витрати». Якщо суб'єкт господарювання належить до суб'єктів малого підприємництва і заповнює фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва, а саме його частина - звіт про фінансові результати за ф. №2-м (додаток до П (С) БО 25), дохід від реалізації інвалюти відображається в рядку 040 «Інші операційні доходи», а витрати банку, пов'язані з цією операцією, і собівартість реалізованої валюти - в рядку 130 «Інші операційні витрати ».

Суб'єктами малого підприємництва є:

• фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності;
• юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 70 млн грн.

Середньооблікова чисельність працюючих визначається з урахуванням усіх працівників, у тому числі працюючих за договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів.

Стаття 1 Закону України від 19.10.2000 р №2063-III
«Про державну підтримку малого підприємництва»

Досить часто при відображенні операції продажу валюти бухгалтер припускається помилки і відображає на субрахунку 711 суму, отриману від продажу іноземної валюти, в повному обсязі, а за вирахуванням комісійної винагороди, сплаченого банку за здійснення такої операції. Це викликано тим, що банк іноді зараховує надходження грошей від реалізації інвалюти на гривневий поточний рахунок свого клієнта вже за вирахуванням своєї винагороди за дану операцію. Правда, в призначенні платежу завжди вказуються кількість реалізованої валюти і курс, за яким здійснено таку реалізація. Там же окремо може вказуватися і винагороду, яке банк утримує з платника за здійснення даної операції. Наслідком такої помилки буде своєрідне згортання доходів і витрат в бухобліку по даній операції, а це робити не дозволяється (п. 11 П (С) БО 3 «Звіт про фінансові результати»).

Виправлення такої помилки в бухобліку залежить від періоду її виявлення. При її виявленні в наступному звітному періоді виправлення відбувається способом сторно. «Даний спосіб передбачає складання бухгалтерської довідки, в яку помилка (сума, кореспонденція рахунків) заноситься червоним чорнилом, пастою кулькових ручок тощо або зі знаком« мінус », а правильний запис (сума, кореспонденція рахунків) заноситься чорнилом, пастою кулькових ручок і тощо темного кольору. Внесенням цих даних до облікового регістру у місяці, в якому виявлено помилку, ліквідується неправильний запис та відображається правильна сума і кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку. Довідка повинна приводити причину помилки, посилання на документи та облікові регістри, в яких допущено помилку і підписується працівником, який склав довідку, а після її перевірки - головним бухгалтером »(п. 4.3 Положення №881). Якщо ж помилка була виявлена ​​в наступному звітному році, виправлення здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, якщо такі помилки впливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) (п. 4 П (С) БО 6). Наша конкретна помилка при її виявленні в наступному році не впливає на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку), оскільки рахунки доходів і витрат були занижені в рівних сумах, а значить, фінансовий результат сформований правильно. Відповідно сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року коригувати не потрібно. Але при відображенні відповідної порівняльної інформації у фінзвітності (наприклад, графа 4 ф. №2 або ф. №2-м) потрібно уважно підходити до виправлення помилок, що відносяться до попередніх періодів (п. 5 П (С) БО 6).

Такі помилки призводять до ведення бухобліку з порушенням встановленого порядка2 і тягнуть за собою накладення штрафу на винних в таких порушеннях осіб в розмірі від 8 до 15 н. м. д. г. (136 - 255 грн).

1 Затверджено наказом Мінфіну від 24.05.95 р №88.

2 Стаття 164-2 «Порушення законодавства з фінансових питань» КпАП України.

Податковий облік продажу валюти

Розглянемо, як операція продажу валюти відображається в податковому обліку. Згідно з пп. 7.3.5 Закону про прибуток, «при продажу іноземної валюти за гривні валові доходи платника податку збільшуються на суму гривень, отриманих від покупця у зв'язку з таким продажем, а валові витрати такого платника податку збільшуються на суму балансової вартості такої іноземної валюти». Тому такі доходи і витрати потрібно відображати в декларації з прибутку в рядку 01.6 і 04.13 відповідно. Тобто в ВД повинні потрапити суми, отримані від продажу валюти (для перевірки з бухобліком - це сума, яка повинна враховуватися в кредиті субрахунка 711 і дорівнює кількості проданої валюти, помноженому на курс продажу на МВБ). У ВР повинна потрапити балансова вартість валюти, яка визначається в різних випадках по-різному. А саме:

1) валюта отримана від покупця-нерезидента - її балансова вартість визначається за першою подією в перерахунку на гривні за курсом НБУ на час цієї події (пп. 7.3.1 Закону про прибуток);

2) валюта придбана на МВБ - сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без комісійних), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти відповідно до пп. 7.3.4 Закону про прибуток. При покупці однієї інвалюти за іншу балансова вартість придбаної інвалюти визначається на рівні балансової вартості проданої інвалюти;

3) валюта отримана в якості внеску до статутного фонду - законодавство чітко не обумовлює дане питання. Прийнято вважати, що балансова вартість такої валюти визначається в перерахунку на гривні за курсом НБУ на час цієї події (внесення валюти в якості внеску до СФ на рахунок підприємства);

4) валюта отримана в якості кредитних коштів. Також відсутнє чітке визначення балансової вартості такої валюти, але, аналогічно попередньому, балансова вартість такої валюти визначається в перерахунку на гривні за курсом НБУ на дату отримання таких кредитних коштів на поточний рахунок платника податків.

Якщо продається валюта, яка на кінець звітного періоду залишилася на поточному рахунку (або в касі) підприємства і тому в податковому обліку було проведено перерахунок залишку відповідно до пп. 7.3.3 Закону про прибуток, то балансова вартість такої валюти буде розраховуватися з урахуванням офіційного валютного (обмінного) курсу Нацбанку, який діяв на останній день звітного періоду.

Оскількі в момент продажу валюта спісується з поточного Рахунку, тобто вібуває, слід пам'ятати, что при роботі з валютою в податкового обліку важліву роль відіграє метод вибуття валюти. Як свідчіть пп. 7.3.6 Закону про прибуток, «Платник податку самостійно обирає метод ОЦІНКИ балансової вартості іноземної валюти за середньозваженою вартістю або ідентіфікованою вартістю. Зміна методу оцінки балансової вартості іноземної валюти протягом податкового року в цілях податкового обліку не дозволяється ». Але для трактування ідентифікованого або середньозваженого методів слід керуватися правилами П (С) БО 9 «Запаси». Про це йдеться і в листах ДПАУ від 09.06.2003 р №9118 / 7 / 15-1117 та від 31.01.2004 р №1557 / 7 / 15-1117. Посилання на норми бухгалтерських стандартів можна знайти і в п. 1.431 Закону про прибуток. Хоча визначення методу оцінки балансової вартості інвалюти стосується тільки податкового обліку, можна рекомендувати закріпити вибраний підприємством метод, зокрема, наказом про облікову політику підприємства.

1 Пункт 1.43 Закону про прибуток: «Інші терміни вживаються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів ».

Щодо переваг того чи іншого методу важко щось порадити. Кожне підприємство вирішує самостійно, яким з них користуватися. Якщо операцій з валютою трохи, то варто обрати метод ідентифікованої вартості. Якщо валюта надходить або вибуває часто, варто зупинитися на методі середньозваженої вартості.

Оцінка вибуття валюти

17. Запаси, які відпускаються, та послуги, які виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють один одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю.

18. Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості отриманих у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

19. Оцінка кожної операции з вибуття запасів может здійснюватісь за середньозваженою собівартістю діленням сумарної вартості таких запасів на дату операции на сумарного Кількість запасів на дату операции.

П (С) БО 9 «Запаси»

Розглянемо два методи вибуття валюти на прикладах. Другий приклад - метод середньозваженої вартості.

Приклад 1 Залишок валюти на початок кварталу - 1000 євро за курсом НБУ на цю дату - 1015,00 грн за 100 євро. Підприємство отримало від свого іноземного засновника 5000 євро в якості внеску до СФ (курс НБУ - 1020,70 грн за 100 євро). Через тиждень була подана заявка на продаж 2000 євро (курс НБУ - 1030,65 грн за 100 євро). Валюта була продана в той же день, гривні зараховані на поточний рахунок. Курс продажу - 1040,00 грн за 100 євро. Комісія банку - 208,00 грн. На кінець кварталу було зроблено перерахунок валюти за залишком на валютному рахунку. Курс НБУ на останній день кварталу - 1038,00 грн за 100 євро. Облік вибуття валюти ведеться методом ідентифікованої вартості. Всі числа Умовні. Облік операцій в проводках наведено в таблиці 2.

Таблиця 2

Операція обліку валюти з урахуванням методу ідентифікованої вартості

1. Отримано на валютний т / с в якості внеску до СФ від іноземного інвестора. Курс - 10,207 грн / євро 312 46 5000 €
51035,00 - - 2. Відображено курсові різниці по залишку на валютному рахунку. Залишок на початок кварталу - 1000 євро за курсом 10,15 грн / євро 312 714 57,00 - - 3. Перераховано валюту для добровільного продажу, курс - 10,3065 грн / євро 334 312 2000 €
20613,00 - - 4. Відображено дохід від курсових різниць за залишком 312 714 597,00 - - 5. Визнано дохід на суму коштів, зарахованих
на гривневий рахунок 311 711 20800,00 20800 20357 * 6. Списано комісію банку на витрати 84 (92) 311 208,00 - 208 7. Відображено собівартість реалізованої валюти 84 (942) 334 20613,00 - - 8. На кінець кварталу зроблений перерахунок залишку на валютному рахунку за курсом 10,38 грн / євро (10,38 - 10,3065) х 4000 = 294 312 714 294,00 692 ** - * Балансова вартість проданої валюти складається з двох чисел: 1000 євро за курсом на початок кварталу плюс 1000 євро, отриманих як внесок за курсом на цю дату (10150 + 10207 = 20357).
** Перерахунок згідно з пп. 7.3.3 Закону про прибуток (10,38 - 10,207) х 4000 = 692,00. Відображаємо ВД, оскільки курс виріс.

Приклад 2 На початок кварталу на валютному рахунку на залишку - 1000 дол. США за курсом НБУ - 7,70 грн / дол. Отримано оплату за товар від покупця-нерезидента в сумі 6000 дол. США. Курс НБУ на цю дату - 7,95 грн / дол., Курс НБУ відвантаження - 7,80 грн / дол. Отримано передоплату від покупця-нерезидента в сумі 2000 дол. США, курс НБУ - 7,90 грн / дол. Перераховано 5000 дол. США як аванс постачальнику-нерезиденту, курс НБУ на цю дату - 8,0 грн / дол. Перераховано 3000 дол. США для добровільного продажу, курс НБУ - 8,10 грн / дол. Курс продажу на МВБ - 8,30, комісія банку - 249,00 грн. На кінець кварталу було зроблено перерахунок валюти за залишком на валютному рахунку, курс НБУ на останній день кварталу - 8,0 грн. Облік вибуття валюти ведеться з урахуванням методу середньозваженої вартості. Всі числа Умовні. Облік операцій в проводках наведено в таблиці 3.

Таблиця 3

Операція обліку валюти методом середньозваженої вартості

1. Отримано оплату від покупця-нерезидента за курсом НБУ - 7,95 312 362 $ 6000.
47700,00 - - 2. Відображено курсові різниці по залишку на валютному рахунку (1000 дол. За 7,70 грн) 312 714
250,00 - - 3. Відображено перерахунок курсових різниць по монетарної заборгованості (7,95 - 7,80) х 6000 362 714 900,00 - - 4. Отримано передоплату від покупця-нерезидента за курсом НБУ - 7,90 312 681 $ 2000.
15800,00 - - 5. Відображено курсові різниці по залишку на валютному рахунку (збитки, оскільки курс впав (7,90 - 7,95) х 7000 = 350,00) 945 312
350,00 - - 6. Перераховано валюту постачальнику-нерезиденту, курс НБУ - 8,0 371 312 $ 5000
40000,00 - 39056 * 7. Відображено курсові різниці по валютному рахунку (дохід, оскільки курс виріс (8,00 - 7,90) х 9000 = 900,00) 312 714 900,00 - - 8. Перераховано валюту для добровільного продажу , курс НБУ - 8,10, курс продажу на МВБ - 8,30 334 312 $ 3000.
24300,00 - - 9. Відображено курсові різниці по валютному рахунку (дохід, оскільки курс виріс (8,10 - 8,00) х 4000 = 400,00) 312 714
400,00 - - 10. Визнано дохід від реалізації іноземної валюти 311 711 24900,00 24900 23433 11. Відображено собівартість реалізованої валюти 84 (942) 334 24300,00 - - 12. Відображено комісійні витрати банку 84 (942) 311 249,00 - 249 13. на кінець кварталу зроблено перерахунок залишку на валютному рахунку за курсом 8,0 (збитки, оскільки курс впав (8,00 - 8,10) х 1000 = 100,00) 945 312
100,00 189 ** - * Балансова вартість валюти буде віднесена до ВР на дату придбання товару відповідно до пп. 7.3.2 Закону про прибуток.
** Перерахунок залишку валюти на рахунку відповідно до пп. 7.3.3 Закону про прибуток за курсом НБУ на останню дату кварталу і середньозваженим методом (8000,0 - 7811,20 = 188,80).

Розрахунок балансової вартості валюти з урахуванням методу середньозваженої вартості см. В таблиці 4.

Таблиця 4

Розрахунок балансової вартості валюти з урахуванням методу середньозваженої вартості

$ 1000.
7700,0 $ 1
7,7 $ 6000.
46800,0 * $ 1
7,8 - - $ 7000
54500 $ 1
7,7857 - - $ 2000.
15800,0 $ 1
7,9 - - $ 9000.
70300 $ 1
7,8111 - - - - $ 5000
39055,50 $ 1
7,8111 $ 4000.
31244,50 $ 1
7,8111 - - - - $ 3000.
23433,30 $ 1
7,8111 $ 1000.
7811,20 $ 1
7,8112 - - - - - - $ 1000.
8000,00 $ 1
8,0 * Для балансової вартості враховується курс відвантаження - 7,80.

нормативна база

• Положення №281 - Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління НБУ від 10.08.2005 р №281.
• П (С) БО 3 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р №87.
• П (С) БО 6 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28.05.99 р №137.
• П (С) БО 9 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р №246.
• П (С) БО 16 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р №318.
• П (С) БО 25 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 «Фі-шення звіт суб'єкта малого підприємництва», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 р №39.

Галина БЕДНАРЧУК, «Дебет-Кредит»

Що нового
Життя :: Бухгалтерський облік
Листки непрацездатності за період простою оплачуються на загальних підставах
Нове у видачі спецдозволів на користування надрами
При неповному робочому дні допомога з ТВП розраховується за середньогодинною зарплатою ...

Питання обліку запасів
№ 20 (18.5.2015) :: Суть справи :: Бухгалтерський облік
З початку 2015 року сума податку на прибуток визначається на підставі даних
бухгалтерського обліку. У зв'язку з цим податківці отримали право перевіряти
правильність ведення бухобліку, правильність і повноту визначення доходів,
витрат і фінансовог ...

Продаж автомобіля фізособі
№ 20 (18.5.2015) :: Суть справи :: Бухгалтерський облік
Звичайна господарська операція: юрособа продає легковий автомобіль -
основний засіб - фізособі. Але в зв'язку з нею у бухгалтерів виникає
безліч питань, особливо в світлі постійно мінливого законодавства.
Відповіді на багато з таких в ...