День Співдружності націй - свято 11 березня 2019 року
Головні ідеї, проголошувані представниками світової спільноти сьогодні, - це співпраця і толерантність. Перш за все, вони стосуються національного питання, тобто основна мета полягає в плідному співіснування народів, в придушенні будь-якого роду агресії в межах будь-якої держави і планети в цілому. Але є й інші причини, за якими виникає необхідність об'єднання людей, що належать ні до однієї етнічної групи, а також країні. Наприклад, існує Британську Співдружність націй, створене з метою згуртування держав, що колись входили до складу Великобританії, іншими словами - зміцнення могутності держави. 11 березня 2019 року члени цього союзу відзначають однойменне свято - День Співдружності націй , Який святкують щороку в другій березневий понеділок.
Зміст статті:
Суть і основи об'єднання
Вже згадана нами організація, Британської Співдружності націй, створене з метою згуртування держав, що колись входили до складу Великобританії, іншими словами - зміцнення могутності держави, поява якої на світовій арені послужило приводом до заснування святкової весняної дати - Дня Співдружності націй, що відзначається щорічно, є особливим міжнародним союзом. На чолі Британської Співдружності націй або, як його частіше називають, просто Співдружності націй стоїть британський монарх. Його країни-учасники вважають символом вільного єднання. Той факт, що в руках монарха Великобританії зосереджені кермо влади Співдружністю націй, не говорить про політичну владу монарха над входять до складу організації державами і народами, там проживають. В принципі, союз цей взагалі не має відношення до політики як такої.
Ідея створення міжнародного Співдружності націй відбувається з природного бажання відтворити розвалену в минулому Британську імперію, об'єднавши під цією егідою незалежні нині держави - колишні англійські колонії та інші території, що входять до складу старої доброї Британії. Це республіки, самостійні країни або такі ж монархії, як і вона сама. Цікаво, що держави, які взяли участь в цій затії, тобто стали членами Співдружності націй, вважаються англійськими громадянами. До слова, обивателі Ейре, яка не є «елементом» міжнародного об'єднання, все одно мають аналогічний статус. Члени Співдружності націй для прояснення непосвяченим своєї ролі в даній організації використовують наступне формулювання: «об'єднані, вільні і рівноправні члени Співдружності націй, вільно співпрацюють у справі досягнення миру, свободи і прогресу». Очевидно, що наступні коментарі з даного питання зайві.
Правовий статус міжнародної організації було визначено ще в першій половині XX століття, а саме в 1931 році. Необхідні уточнення справили через 16 років, після Другої Світової війни. У доповненні до посту глави Британської Співдружності націй встановлений пост міністра у справах даного об'єднання. Свою важливу діяльність здійснює також Секретаріат Співдружності. Інтереси монарха в рамках міжнародної організації та кожної з держав представляє, як правило, генерал-губернатор, але нерідкі випадки підписання тих чи інших документів самою королевою.
Країни члени Британської Співдружності націй
Які ж країни входять до складу Британської Співдружності націй? Це далекі Австралія і Нова Зеландія, спекотні ПАР, Нігерія, Ямайка, Кенія, Мозамбік, Замбія, екзотичні Сейшельські і Соломонові острови, Канада, Кіпр, Пакистан, Індія і багато інших. Зрозуміло, сама Великобританія також є членом Співдружності націй. Найбільше в міжнародному об'єднанні республік і монархій, розташованих на африканському континенті: саме там минулої доби була зосереджена левова частка британських колоній.
Історія виникнення і розвитку
У цей важливий весняне свято, День Співдружності націй, хочеться трохи згадати, з чого починалася історія Британської Співдружності націй. Отже.
Міжнародна організація, покликана відтворити під егідою співпраці велику Британську імперію, з'явилася в кінці XIX століття, в 1887 році. Оголошення про цю подію прозвучало на Лондонській колоніальної конференції, де вирішувалися відповідні політичні питання. Крім створення нової організації в ході обговорень було винесено постанову про дарування колоніям з високим рівнем розвитку статусу автономних квазідержавних утворень, іншими словами - домініонів.
Ці області і ставали членами Британської Співдружності націй (в майбутньому ще й фактично незалежними державами). У перших рядах цей статус набули Південно-Африканський Союз, Ірландія, Канада, Ньюфаундленд, Нова Зеландія і Австралійський Союз.
Фактично незалежність новоявлених домініонів одному від одного була проголошена в рамках Декларації Бальфура 1926 року. До слова, назва організації сформулював і ввів в ужиток прем'єр-міністр Великобританії лорд Розберрі за 3 роки до появи самого Британської Співдружності націй.
Як відомо з курсу історії, розпад британської імперії припав якраз на період закінчення Другої світової війни - про це вже згадувалося вище. Причинами експерти називають масовість національно-визвольних рухів в колоніях, а також фінансові проблеми правлячого апарату. Тому міжнародне найменування організації втратило першу частину - слово «Британське», і об'єднання стало називатися Співдружністю націй. Сталося це в 1946 році.
Спочатку що входять до складу Співдружності країни визнавали британського монарха не тільки главою міжнародної організації, але і своєї держави. Однак 1947 рік - рік набуття одним із членів об'єднання Індією незалежності, перетворення її в республіку ввів корективи в основи діяльності та статут Співдружності націй: просто пункт про поширення політичної влади Великобританії на підлеглі області, що належать об'єднанню, довелося анулювати. Так міжнародна організація стала здійснювати свою діяльність за принципом добровільного взаємодії і співпраці.
Багато держав покинули Співдружність, інші і зовсім ніколи не прагнули потрапити в нього, незважаючи на статус колишньої колонії. Однак в 1949 році в союз повернулася Індія на умови повної політичної незалежності від британського монарха, вже вступила в силу за два роки до цього. Сьогодні членами Співдружності націй є 54 країни-учасниці. У них проживає понад 2 млрд. Чоловік - це близько 1/3 населення земної кулі. Лідери по показнику чисельності жителів в країнах-учвстніцах Співдружності: Індія, Пакистан, Бангладеш і Нігерія. А ось рекордсменом в поганому сенсі цього слова вважається Тувалу, населення якого дорівнює всього лише 12 тис. Чоловік. Члени співтовариства, що володіють найбільшими територіями: Індія, Канада та Австралія.
Знаходилися держави, глави яких бажали вступити в Співдружність націй попри відсутність на їх території областей, колись належать Великобританії. Така ідея виникала в голові Шарля де Голля - французького президента, ізраїльського правителя Давида Бен-Гурмона. Бажання ці були цілком обгрунтовані: ватажкам держав хотілося мати сильного союзника. Але надії не виправдалися. Зате США про таке навіть не думали, хоча територія держави складається суцільно з колишніх підлеглих Британії областей.
Автор: Пономаренко Надія
Стаття захищена законом про авторські та суміжні права. При використанні та передруці матеріалу активне посилання на жіночий сайт www.inmoment.ru обов'язкова!
Теги: День Співдружності націй