До міжнародного жіночого дня: Топ-5 жінок війни

Depo.ua продовжує відстежувати ситуацію щодо війни на Донбасі і вирішив внести свій рейтинг найбільш відомих, на нашу думку, жінок війни.

За даними Міністерства оборони України , Станом на сьогодні у Збройних силах України проходять службу близько 25 тисяч жінок, з них понад 3 тисячі - офіцери. 10 тисяч жінок служать на посадах, що визначають боєздатність ЗСУ. Учасниками АТО є понад 6 тисяч жінок, 2 тисячі жінок і зараз виконують бойові завдання в зоні конфлікту на сході країни. Крім цього, понад 31 тисячі жінок в Збройних Силах України на цивільних посадах.

У Генштабі наводять інші цифри : В Україні 7 тисяч жінок мають статус учасника бойових дій, 116 нагороджені державними нагородами, 4 з них - посмертно. Загальна кількість жінок, які працюють і проходять службу в українській армії, становить практично 56 тисяч осіб, що становить 22,4% всього особового складу (для порівняння, у Франції це 22%, Канаді - 15%, Іспанії - 14%, Великобританії - майже 10%, Німеччині - 10%). На даний момент найвище звання, яке має жінка-військовослужбовець - полковник (це звання у майже 70 жінок в ЗСУ).

А згідно з даними президента України Петра Порошенка , Зараз у Збройних силах України проходять військову службу понад 25 тисяч жінок. У військових частинах бойового складу служать понад 9 тисяч. При цьому протягом 2017 року уклали контракт з ВСУ 2850 жінок.

Отже, топ-5 жінок війни від Depo.ua :

Валерія Бурлакова

Колишня журналістка "Українського тижня", командир мінометної обслуги 54-ї бригади Збройних сил України, молодший сержант Валерія Бурлакова перебувала в зоні бойових дій практично з початку війни і до грудня 2017 го року.

Спочатку їздила на фронт в якості журналіста і намагалася одночасно потрапити кудись в якості бійця, але не мала бойового досвіду. Нарешті, в грудні 2014-го їй це вдалося - в якості кореспондента вона поїхала в добровольчий батальйон "Карпатська Січ", в Піски, де її погодилися взяти гранатометниками.

Після першого тижня на позиціях як стрілка в середині грудня 2014 го Валерія поїхала на два дні до Києва, звільнилася з роботи і повернулася в Піски. А згодом, восени 2015 го року, разом з групою друзів оформилася в ряди 93-й ОМБр, де хоч і служила гранатометниками, але спочатку офіційно була санінструктором. Просто тоді, незважаючи на чималу кількість жінок, в де факто бойових посадах на фронті - ще не був змінений радянський перелік посад, які можуть займати особи жіночої статі.

Коли 93-ю ОМБр вивели із зони АТО на ротацію, Лера, як її називають бойові побратими, перевелася в 54-ю ОМБр, яка в той час воювала на Світлодарськ дузі. Перші кілька місяців вона працювала з АГС, але згодом колишній командир вирішив перевести її в мінометну батарею. Таким чином з серпня 2016- го до квітня 2017 го вона була командиром мінометної обслуги на Дузі.

Відома Валерія тим, що в суді відстоювала своє право перевестися з відведеної в тил на ротацію бригади на передову, а також автором книги "Життя PS", весь тираж якої розійшовся буквально за місяць, а гонорар був відправлений на лікування бойового побратима "Ангела", який втратив обидві ноги на Світлодарськ дузі влітку 2016- го року.

Читайте також: Гранатометчіца Бурлакова: Про війну, добробатах, і боротьбі з бюрократією ВСУ .

Ольга Омельчук

До війни Ольга була міським головою міста Нетішин Хмельницької області. Під час євромайдан була засновником і координатором волонтерської програми "Майдан.Медікі", яка координувала роботу сотень волонтерів-медиків євромайдан в Києві, а пізніше - в зоні АТО на Луганщині. Там і прийняла рішення добровільно вступити до лав ЗСУ та з вересня 2014-го року по липень 2015 го проходила службу в складі добровольчого батальйону територіальної оборони "Київ-12" (зараз - 12-й ОМБТІ "Київ" у складі 72-ї ОМБр .).

Після демобілізації продовжила працювати санітарним інструктором. Зокрема, Ольга є розробником алгоритму КОЛЕСО (визначає послідовність дій під час первинної перевірки пораненого) і рапорту МІСТ (картка для заповнення основних показників стану потерпілого, які необхідно записати при пораненні до того, як він потрапить в руки лікарям).

З 2016-му році нагороджена Президентом України Петром Порошенко орденом "За мужність" III ступеня за те, що ризикуючи життям, надала медичну допомогу 20 пораненим військовим під час обстрілу з системи залпового вогню БМ-30 "Смерч" табору її батальйону в селі Дмитрівка Новоайдарського району Луганської області.

Читайте також: Як військовий парамедік Ольга Омельчук винайшла КОЛЕСО .

Ольга Бенда

Ольга родом із Вінниці, пішла на військову службу на початку 2016 року, уклавши контракт зі Збройними силами України. Вперше потрапила на передову восени 2016- го року під Авдіївку.

Під час обстрілу позицій бригади отримала поранення в кінцівку, а через три дні їй ампутували ліву ногу в Дніровском госпіталі. Крім цього вона перенесла ще п'ять операцій. Переживши важке поранення, вона швидко встала на протез, зайнялася спортом і знайшла роботу до душі.

Після реабілітації вийшла заміж за гранатометчика 72-ї бригади Олексія Бенду. Переїхала до столиці до чоловіка. Зараз продовжує службу в ЗСУ, працюючи в військкоматі Святошинського району столиці.

На початку березня 2018 го року Ольга стала переможницею першого в історії Збройних сил України фотоконкурсу Miss Military Fantasy.

Читайте також: Найкрасивішою жінкою ВСУ стала вінничанка Ольга Бенда .

Олена Білозерська

Український журналіст і блогер, володарка першого місця у всесвітньому конкурсі блогів The Bobs-Deutsche Welle за 2013-й рік з числа блогів українською мовою за версією користувачів. Після революції гідності призупинила журналістську діяльність і з середини 2014-го року знаходиться в зоні АТО як боєць добровольчих батальйонів: спочатку ДУК "Правий Сектор", а потім - Українська Добровольча Армія (УДА).

За цей час пройшла бойовий шлях по таким гарячим точками, як Карлівка, Авдіївка, Піски, Степанівка, Саур-Могила, Водяне, Дослідне, поруч з ДАП, Старогнатівка, Широкино, Гнутове, Мар'їнка і тому подібні.

І не дивлячись на те, що після того, як Олена взяла в руки зброю, вона втратила статус журналіста, однак блогерство не залишила. Сама себе позиціонує, як "блогер зі зброєю".

Читайте також: Блогер зі зброєю Олена Білозерська про виховання "вати", інформаційної політики та проект "Трибунал" .

Тетяна Ричкова

На початку АТО слідом за чоловіком вирушила на фронт, де зайнялася забезпеченням українських солдатів. У рідному тоді ще Дніпропетровську вона продала дачу і пекарню і зняла гроші з депозитів, щоб купити для 25-ї бригади найнеобхідніше: форму, берци, генератори. Далі вона зайнялася збором коштів і забезпечення для ВДВ. Згодом Тетяна стала одним з найвідоміших волонтерів - є засновницею дніпропетровського відділу "Крил Фенікса".

Була на фронті під час найгарячіших боїв в Слов'янську, Краматорську, Красному Лимані, Ямполі, Дебальцеве, Вуглегірську, Дослідному, Пісках і Авдіївці.

У листопаді 2014 го на запрошення Юрія Бірюкова Тетяна Ричкова почала працювати в Міністерстві оборони. Вона очолила нове державне підприємство, яке займається матеріальним забезпеченням сил спеціальних операцій і повітряно-десантних військ.

26 січня 2015 го року підписала контракт і стала офіцером Збройних сил України. Тоді ж було призначено помічником міністра оборони з реформ, а з весни того ж року - помічником начальника Генштабу.

На проміжних виборах депутатів Верховної Ради України 17 липня 2016- го року Тетяна Ричкова шляхом самовисування балотувалася від одномандатного виборчого округу № 27 (Дніпро). Вона зайняла перше місце, набравши 44,57% голосів виборців (15 494 голоси), та 1 серпня 2016- го була зареєстрована народним депутатом України.

За допомогу армії нагороджена орденом княгині Ольги III ступеня (серпень 2014 року) і орденом Богдана Хмельницького III ступеня (грудень 2014 року).