Документи і матеріали

У передвоєнний час (до квітня 1940 г.) значна частина норвежців підтримувала ліберальний курс Робочої партії Норвегії (Det norske Arbeiderparti) і проанглийскую орієнтацію правлячої династії. Інша частина норвезького суспільства (також чимала) симпатизувала нацистської Німеччини. І зовсім невелика група норвежців орієнтувалася на комуністичну ідеологію і СРСР. Вони, як правило, входили до складу Комуністичної партії Норвегії (Norges Kommunistiske Parti).

Зі встановленням контролю німецьких нацистів над Норвегією (квітень - червень 1940 г.) перші почали чинити опір зі зброєю в руках або, щонайменше, негативно ставитися до німецького присутності в їх країні.

Перші підпільні групи виникли в Осло ( «Загін Осло» - Oslogjengen) осінню 1940 г. Їх очолив колишній доброволець фінської армії під час радянсько-фінської війни 1939 - 1940 рр. Макс Манус (Max Manus) і Гуннар Сенстебю (Gunnar Fridtjof Thurmann Sønsteby). Однак уже в лютому 1941 року ці групи вистежило гестапо. Частина їх членів була заарештована, а інші втекли до Швеції і далі до Великобританії.

Макс Манус. 1945 р

Надалі структури Опору на окупованій території найчастіше формувалися емісарами уряду Норвегії в вигнанні. Вони служили підпільної інфраструктурою для засилаються з Великобританії груп британських, канадських і норвезьких диверсантів. З цією метою в травні 1941 р була створена організація Опору «Військова організація - Мілорг» (Military organization - Milorg), яка проводила акти саботажу, диверсій і збір розвідувальних даних за завданнями з Лондона. 31 грудня 1942 р гестапо і норвезька поліція заарештувала більшість груп «Мілорга». Надалі ця організація відновилася, продовжила свою діяльність і налічувала до кінця війни в своїх рядах понад 40 000 чоловік.

Пізніше - з 1941 р до них приєдналися і прихильники СРСР, тобто третя група населення Норвегії.

Комуністичні підпільні групи вдавалися до активних форм боротьби з окупантами та їхніми прихильниками. В комуністичні групи входили норвезькі підпільники-диверсанти, які раніше працювали в системі Комінтерну і проводили численні диверсії і теракти в 1920-х - 1930-х рр. Найактивнішою була група «Освальд» (Osvald-gruppen), названа за псевдонімом свого керівника матроса Асбьерна Сунде (Asbjørn Edvin Sunde). З 20 липня 1941 по 27 листопада 1944 року ця група провела десятки диверсій: вибухи німецьких торпедних катерів, поліцейських ділянок і залізничного полотна, вбивства інформаторів гестапо і найбільш активних прихильників окупантів, знищення мобілізаційних документів на біржах праці.

З осені 1941 р в провінції Фіннмарк (Північна Норвегія) діяли групи норвезьких партизанів (75 осіб), які орієнтувалися на допомогу Червоної армії. До 1944 р 35 норвезьких партизанів Фіннмарк загинули.

Боєць норвезького Опору з британським пістолетом-кулеметом Sten.

З осені 1941 р серед населення, орієнтованого на уряд Норвегії в вигнанні, з'явилася підпільна мережа груп, диференційованих за професійною або регіональною ознаками, і координованих підпільним комітетом «Сіворг» (Sivorgs). Дані групи розповсюджували зведення радіо ВВС, збирали інформацію для передачі її в Лондон, а також організовували укриття і відправку до Швеції переслідуваних гестапо і норвезькою поліцією людей.

Втеча до Швеції також можна розглядати як акт непокори окупаційній владі. За 1940 - 1945 р сюди нелегально перебралися понад 50 000 норвежців.

У жовтні 1942 р німецькими окупаційними властями були розстріляні 17 керівників Комуністичної партії Норвегії.

Восени 1942 року уряд Норвегії в вигнанні звернулося до населення своєї окупованої країни з проханням не надавати німецької армії і владі збройного опору в зв'язку з побоюваннями застосування до норвежцям Німеччиною каральних заходів, аналогічних її діям в Польщі, СРСР і Югославії.

Однак і без цього звернення більшість норвезького населення обмежувалася прослуховуванням заборонених радіопередач з ВВС і всілякими акціями з вимогами економічного характеру. Найбільшої популярності набула страйк ( «молочний страйк» - Melkestreiken), яку провели 9 вересня 1941 р 25 000 норвезьких робітників у зв'язку з перебоями в поставках молока на шкідливі виробництва. Німецька влада заарештували і розстріляли голову робочого об'єднання Рольфа Вікстрема (Rolf Wickstrøm) і адвоката і фактичного керівника об'єднання профспілок Норвегії Вігго Ханстеена (Harald Viggo Hansteen).

У листопаді 1941 р страйк провели студенти університету в Осло.

У лютому 1942 р 8000 норвезьких вчителів відмовилися вступити в учительську корпорацію, засновану колабораціоністських «національним урядом Норвегії» на чолі з Відкуна Квіслінгом (Vidkun Abraham Lauritz Jonssøn Quisling). Близько 1000 вчителів були заарештовані норвезькою поліцією і укладені на вісім місяців в концентраційний табір.

У тому ж місяці в знак протесту проти спроб норвезької нацистської партії Національні збори (Nasjonal Samling) контролювати діяльність лютеранських священиків норвезькі єпископи демонстративно пішли з державної служби. У березні-квітні за ними ішов парафіяльних пасторів, які з цього часу стали існувати виключно на пожертви прихожан.

7 вересня 1943 р підпільна група з «Мілорга» підірвала на залізниці Лоенга - Брін міст разом з проходили по ньому складом, який перевозив військове спорядження.

Диверсія норвезьких партизанів. 17 вересня 1943 р

У жовтні 1943 р підпільною групою норвезьких комуністів був підірваний штаб німецького гарнізону міста Тронхейм.

У квітні 1944 р Компартія Норвегії запропонувала керівництву «Сіворга» сформувати спільний комітет для координації діяльності, але отримала відмову.

19 травня 1944 р німецькі окупаційні власті почали заклик до вермахту жителів Норвегії. Підпільний комітет «Сіворг» закликав норвежців до бойкоту мобілізації. В результаті замість запланованих 70 000 призовників до військкоматів з'явилося лише 300 осіб.

У травні 1944 року в Осло була відновлена система підпільних «Загонів з Осло» (Oslogjengen).

У серпні 1944 р бійці з Oslogjengen спалили авіаційний ангар з 25 німецькими винищувачами Messerschmitt.

З січня по травень 1945 року для організації диверсійної війни проти німецької армії на території Норвегії британської авіацією було скинуто 6580 великих і 1 854 малих контейнери зі зброєю та спорядженням, велика частина з яких виявилася в руках підпільних груп Опору.

Партизани з «Мілорга» розпаковують контейнери зі зброєю. 1945 р

15 березня 1945 р єдина залізнична лінія, що з'єднує південну частину Норвегії з північної, була підірвана більш ніж в 1000 місцях.

7 - 9 травня 1945 р вийшли з підпілля загони «Мілорга» взяли на себе охорону порядку в Норвегії. Німецька армія не чинила опору.

Учасники руху «Мілорг» на мітингу. 17 червня 1945 р

8 травня німецькі війська в Норвегії капітулювали.

Ulateig E. Med rett til å drepe. Oslo, 1995.