Генеральські кашкети і інші примхи МНС Білорусі

Останнім часом в низці найпрестижніших місць служби у військовій організації Білорусі стала виділятися Державна система з Надзвичайних ситуацій разом з його міністерством. Престиж полягає не тільки в трохи більшому грошове забезпечення в порівнянні, наприклад, з тими ж Збройними силами, можливістю терпляче і нескінченно чекати пожеж і стихійних лих, повсюдно перевіряти як дотримуються заходи пожежної безпеки і впливати тим самим на лояльність різних комерційних і некомерційних структур, але безкоштовно носити військову форму одягу.

Вважається, що наявність даної форми є головною відмінністю, що означає їх приналежність до військової організації і дозволяє отримувати весь перелік пільг, навіть тих яких вже і в помині немає у військових.

Підкреслю, саме військову форму, що викликає неоднозначну реакцію, переважно, у військовослужбовців в запасі і відставці, особливо, що пов'язано з порушеннями в її носінні.

Як відомо всі вади системи найбільш точно відчуває молодь. Проявляється це і в зовнішньому вигляді МНС, починаючи з його дитинства, тобто з курсантів.

Так, в Мінську, і не де-небудь, а в його центрі, на проспекті Переможців, в розпал робочого дня, стали з'являтися і на тлі інших таких же в зеленій формі одягу виділятися курсанти типу «час Пепсі», де на нарукавному знаку чітко видна приналежність до МНС.

Що ж впадає в очі? Яка їх загальна крім шеврони відмінна риса?

А це, перш за все шапка-вушанка на маківці, яка швидше схожа на тюбетейку. Поняття «старшина видав» тут не підходить в принципі. Чи не старшиною, ні тим більше будь-яким батьком-командиром, який як в нормальному армійському підрозділі перевірить зовнішній вигляд військовослужбовця перед виходом в місто, і не пахне. Дані курсанти просто вирішили, що так модно і наділи той головний убір, який за їхнім уявленням визначає для оточуючих всю престижність і крутість МНС. Коротше, їм так «захотів».

Штани у даних молодих людей не бачили праски вельми і вельми давно. Під зеленою зимової курткою, яка нарозхрист, видно чомусь тільняшка. Потрапило б це чудо під руку справжньому десантникові, то біди не оберешся.

Черевики не чищені. Руки в кишені. У вухах навушники чи то від плеєра, чи то від мобільника.

Тобто незрозуміло, чи це йде військовий, або напіввійськовий. А ще більше це незрозуміло цивільним людям, які, сильно не вдаючись в подробиці, чітко відносять даних расхлистанних молодих людей у ​​формі ні до кого іншого, як до Збройних сил. Більш дискредитує моменту важко придумати в принципі.

З усього побаченого, мені, як офіцеру запасу стало сумно від того, що, на жаль, на якомусь етапі розвитку МНС Білорусі одягнув в однакову з військовослужбовцями форму (упущення Міністерства оборони). І, що цікаво, тепер цю начебто як поважну інституцію відрізняє від справжніх захисників Батьківщини лише кашкет з червоним околишем.

Але ось чому червоним, ніяк не зрозумію. Адже, як пам'ятається, ще при Радянському Союзі, дана організація мала іншим (малиновим) кольором погон, кантів і кашкети, що і виправдовувало приставку до військовим званням - офіцер «внутрішньої служби».

Обмовлюся, що в Збройних силах її носять лише генерали. Ось до них як раз, ймовірно, МНСівці вирішили, ні грама не сумніваючись, себе і зарахувати. А хто заборонить? Може Геральдичний рада, який спить у шапку? Навряд чи.

Але, як бачимо, не дивлячись на військову форму з генеральської кашкетом, суть внутрішньої служби залишається колишньою, в яку форму не наділяв.

Чимало відставників, які перейшли на пенсії на службу в МНС, з деяким здивуванням вслухається в команду «Товариші офіцери!» На нарадах в управліннях та навчальних закладах даної поважної організації, де більшість складають сержанти і прапорщики. Чому подається така команда? А тому що, так солідніше. Тому що носять генеральські кашкети, нарешті.

Ну а далі, згадувати про повсюдне «ти» один до одного, відсутність субординації, різнобій (змішання кольору сорочок-тільників від армійських до МВДшних і російських) у формі одягу, вже якось і недоречно.

Відмінності між військовими і «майстрами брандспойтів», суті їх мислення чуйно вловило МНС Росії. Може саме тому Шойгу ввів для них свою форму одягу, яка нагадує саме спеціальний одяг для напіввійськових формувань (охорона, наприклад)

Нехай навіть форма і злегка схожа на американського шерифа з голлівудських фільмів, зате вже ні з ким не сплутаєш, і чітко можна визначити, що це йде представник МНС. Тим більше, що погони і пошиття зберігають сталий російський вітчизняний колорит.

Може це і є вихід з положення? Зшити, наприклад, їм, щось на зразок тих комбінезонів пожежних розрахунків, яких ми бачимо перед відділами пожежної охорони? Тоді мені, як до мозку кісток військовому, нарешті, стане більш зрозуміло їх роль, наприклад, при виникненні військових конфліктів.

Уявімо (не дай Бог), що прийде раптом хтось на нашу територію і захопить її частинку. Цікаво, пожежні там залишаться? Виходячи з логіки, звичайно, так. Повинен же хтось мирних громадян рятувати від різних надзвичайних ситуацій.

Ну, ось залишилися вони, і давай ходити в своїй військовій формі і виконувати свої службові обов'язки поруч з агресорами, демонструючи дивовижну з ними єдність.

Да уж, нафантазував. Такі ж фантазери сиділи і в МНС. Хоча там крутіше, таких цікавих положень в службі, які є в МНС треба тільки пошукати.

Ось є, наприклад, таке поняття як атестований. Тобто, всі жителі Білорусі це так, типу необізнані, а ось вони чимось таким володіють, з одного боку священними знаннями - атестовані. Ну і, що скажете ви? А нічого, тільки мені ось, людині, відслужив три десятка років незрозуміло, ну чому вчорашню секретарку освятивши (прости Господи), тобто присвятивши-атестувавши, відразу можна зробити в чин майора, наприклад. Саме так, атестували - і відразу велике спеціальне звання (а кому і маленьке, якщо немає великого друга), залежне тільки від посади, на яку поставлять, і іноді без урахування стажу служби, академій там різних, командних посад.

Я особисто, йшов до такої вершини 8 років від лейтенанта до старшого офіцера. День і ніч на полігонах, орав від світанку до заходу сонця. А тут раз - і відразу майор, а то і підполковник, причому сидячи в кабінеті, навіть не кидаючись в вогонь пожеж, і не рятуючи людей. На мій суто особистий погляд, даний факт є відправною точкою девальвації всіх звань і регалій, що може привести до дискредитації всієї військової організації республіки.

Представляється також цікавим особлива МНСівському система призначення на посади та присвоєння рівня спеціальних звань.

Для початку, дуже цікава інформація, що на все МНС, яка менше Збройних Сил в кілька разів, аж три інституту. Ну і навіщо їм стільки (більше мається на увазі стільки управлінських апаратів)? Кількість спеціальностей, за якими переподготавліваемих, краще опустимо, тому що їх стільки, що перераховувати двох аркушів не вистачить.

Випускники-лейтенанти потрапляють, ні багато ні мало, відразу на капітанські посади. А чого розмінюватися на дрібниці? Всім же потрібно стати полковниками, а головне - швидше і особливо не переміщаючись зі свого рідного населеного пункту.

Так, в Інституті перепідготовки та підвищення кваліфікації на якихось 170 чоловік разом з обслуговуючим персоналом більше десяти полковницьких посад. Може вони полками-дивізіями командували? Ні, за відгуками максимум декількома пожежними машинами.

До того ж при призначенні на полковницькі посади достатньо рішення заступника Міністра МНС, а привласнює це високе нехай і спеціальне звання - Президент держави. Тут же здивувало і те, що начальники обласних управлінь МНС можуть привласнити спеціальні звання до капітана включно (це якби в армії військові звання привласнював командир бригади або, в крайньому випадку, командувач оперативно-тактичного командування).

При цьому за посаду і звання отримують як мінімум не менше, а якщо по-чесному, то з усіма надбавками набагато більше, ніж в Збройних силах. І це при тому, що за радянських часів офіцер-захисник Батьківщини чітко знав, що його зарплата на червінець більше, ніж у офіцерів інших організацій (крім КДБ). Чим і пишалися, ніж та виділялася значимість нашої героїчної професії в порівнянні з іншими силовими структурами.

До речі, наші друзі з Казахстану розповіли, що система виділення їх збройних сил в еліту збережена. І в порівнянні з їх МЧСом, зарплата військових гідна поваги, що і визначає престиж служби по захисту своєї держави.

На закінчення, хотілося б по-нашому по-білоруськи запитати: а може так воно і треба? Живе собі МНС, нікого ні чіпає, його ніхто не помічає. Пожежі адже гасяться, лід по весні на річці вибухає, які заблукали грибників шукають, з ліфтів людей визволяють і кішок з труб рятують. Може їм зручніше в армійській формі і з червоною генеральської кашкетом?