Греков Борис Дмитрович

Гр е ков Борис Дмитрович [9 (21) .4. 1882 році, Миргород, нині Полтавської обл., - 9. 9. 1953 Москва], радянський історик і громадський діяч, академік АН СРСР (1935; член-кореспондент 1934). З 1901 навчався у Варшавському університеті, в 1905 перевівся до Московського університету, який закінчив у 1907. Перші дослідні роботи Г. присвячені соціально-економічної історії Новгорода. Відмовившись від пануючої в той час формально-юридичного трактування феодалізму, Г. зосередив увагу на соціально-економічному чиннику феодальних відносин і вивченні внутрішніх процесів, що відбувалися в феодальній вотчині.

Після перемоги Великої Жовтневої революції Г. встав на позиції марксизму і боровся за його твердження в історичній науці. Важливою темою досліджень Г. була історія Стародавньої Русі і східних слов'ян. В капітальному дослідженні «Київська Русь» (1939) на підставі ретельного аналізу всіх видів джерел спростував існувало в історичній літературі думку про рабовласницькому характер давньоруського суспільства і довів, що східні слов'яни перейшли від общинного ладу до феодальних відносин, минаючи рабовласницьку формацію. Він констатував, що основою господарської діяльності Стародавньої Русі було високорозвинене землеробство ріллі, а не полювання і звірині промисли, і тим самим зруйнував легенду буржуазних істориків про відсталість соціально-економічного ладу східних слов'ян. Г., дослідивши формування пануючого і залежного класів, прийшов до висновку про наявність в Стародавній Русі держави і спростував антинаукову теорію норманистов, які вважають, що державність була привнесена ззовні тільки в 9 ст. У той же час Г. зруйнував націоналістичну концепцію М. С. Грушевського , Який вважав Київську Русь батьківщиною однієї лише України, і довів, що Київська Русь була спільною колискою російського, українського та білоруського народів. У роботі «Культура Київської Русі» (1944) Р. показав високу культуру Київської Русі, анітрохи не відставали від своїх європейських сусідів і грала велику роль в міжнародних справах.

Г. багато займався також історією західних і південних слов'ян, вивченням їх правових кодексів ( «правд»). Важливою темою наукових робіт Г. було дослідження історії російського селянства. В 1946 Р. опублікував капітальне дослідження «Селяни на Русі з найдавніших часів до XVII ст.» (2 видання, книги 1-2, 1952-54). Г. дав цілісну марксистську історію російського селянства з 10 до 17 ст., Яка розглядалася в тісному зв'язку з історією селян Литви і Польщі.

Спільно з А. Ю. Якубовським написав працю «Золота Орда» (1937; 2-е видання - «Золота Орда і її падіння», 1950). Г. вніс великий вклад в розробку історіографії, в розвиток джерелознавства. (При його участі випущено понад 30 великих видань документів.) Він надавав великого значення дослідженню робіт класиків марксизму для розуміння російської історії. Їм написані роботи про історичні погляди М. В. Ломоносова, А. С. Пушкіна, М. Н. Покровського та ін.

Науково-дослідну діяльність Г. поєднував з викладанням (був професором Ленінградського і Московського університетів) і керівництвом науково-дослідницькою роботою, він був директором ряду інститутів АН СРСР (Інституту історії СРСР, інституту слов'янознавства та ін.). Депутат Верховної Ради Української РСР 2-го скликання, депутат Верховної Ради СРСР 3-го скликання. З 1947 член Польської і Болгарської АН і почесний член АН БРСР, доктор філософії Празького університету. Державна премія СРСР (1943, 1948, 1952). Нагороджений 2 орденами Леніна і 2 ін. Орденами.

Соч .: Избр. праці, т. 1-4, М., 1957-60.

Літ .: Б. Д. Греков, М. - Л .; 1947 (Матеріали до біобібліографії учених СРСР. Серія історії, ст. 2); Шунков В. І., Греков Б. Д. (Творчий шлях), в збірці: Академіку Б. Д. Грекову до дня сімдесятиріччя, Сб. ст., М., 1952 (вказаний список праць).

І. У. Будовніц.

Б. Д. Греков.