Халява аль арабія! або гра в арабських

Частина номер один (ракм вахид ;;; ;;;;).
О, читач! Хочу розповісти тобі про арабську. Першу її половину відкинемо як гнилу частину яблука, бо її суть - вульгарність буття: пустеля і стадо овець, табуни арабських скакунів і скакових верблюдів, кинджал Джамбо, недоступна красуня і довгий шлях ... На жаль, ці поняття втягують нас, мандрівників по нескінченних дорогах всесвіту, в занепокоєння і, фу, праця. Не буду про це говорити.
А я говоритиму про другу половину. Ця частина арабських несе розуміння того, що тільки на сході люди вміють жити по-справжньому: спокій і млість майже ніколи не приведуть в кінці шляху на солончак смерті! Насолоджуйтесь: намет, колодязь з прохолодною водою, танець живота тієї, яка поруч, її казки, її Фатіма, її хумус і баба-гануш, кава з бедуїнському коржем і фініками, арабське вміння щасливо жити на довгій картонці від упаковки холодильника (щоб можна витягнутися у весь зріст). І ось, вляглися ми, араби, на картонці під пальмою і бачимо зірки красивого астеризму Скорпіон і його клешні Зубен ель Генубі (Південна клешня) і Зубен ель Шемалі (Північна клешня). Зауважу, що для, фу, неарабов зірки колишній Скорпіона - це астеризм Терези. (Так що, Ваги, ви - Скорпіони!) Лежимо на картонці і не зводимо очей з червоної зірки Калб-аль-Акраб - Серце Скорпіона (Антарес), знаючи що Серце Скорпіона - це Страж Минулого, занурюємося в приємні роздуми про арабську.
Відмітна риса арабської культури - все своє, нічого запозиченого. Схоже, що цього немає в жодній іншій культурі: китайці - просто інопланетяни, японці - наполовину китайці, французи - на три чверті італійсько-іспансько-англійсько-німецький коктейль, російські - на одну восьму французи, на чверть українці, на три чверті татари . Ой, одна восьма математично зайвою виявилася. А у нас, у арабів, все самодостатньо своє. У єдиної арабесці переплелися між собою танець "дабке" і лист-каліграфія, архітектура і фонетика мови аль арабія, казки, музика, пісні. І ніщо в цьому орнаменті не виділяється, все підпорядковано біологічному єству, досконалої простоті, мимовільною витонченості, заснованої на здорової економічності. І кожен завиток в цій арабесці є продовженням іншого.
Чергова арабська приказка: Ти сказав - я повірив, ти повторив - я засумнівався, ти став наполягати - я перестав тобі вірити.
Частина номер два (ракм ітнін ;;; ;;;;;).
О, читач! Сабах ельхір (доброго ранку)! Вчора, дивлячись на зірки, заснув ... Але треба б і справою зайнятися. На бляшанку від соса-соли намотав двадцять метрів волосіні і на кінці прив'язав імітацію креветки. Берег моря, розкрутив приманку, кидок - волосінь легко сходить з банки і приманки летять - звичайна наша, арабська, снасть, щоб добути до сніданку найчистіший харчовий білок. Псевдокреветка плюхається в море, намотую волосінь на банку. І хижак не змусив себе довго чекати - схопив. Підтягуємо. Знайомтеся: на довгих ловчих щупальцях висить Сепія фараоніс (лат.) Або, простіше, каракатиця, яка за смаком та й по формі майже нічим не відрізняється від кальмара.
Відмінність в кольорі чорнила: у кальмара вони чорні, а у сепії кольору сепія - коричневі. І ти, дорогий моєму серцю читач, прийнятий в мадраса (школу): будемо вчитися красі - арабському каллиграфичностью листа. У вас не водяться каракатиці? Ну, тоді у найближчого дитини запозичте акварельний фарбу. А заодно і паличку від ескімо: її треба ув'язнити на вузьку лопатку, з косим зрізом і тим самим ви перетворите її в калям. А я зробив калям автентично - з тростини. Щоб навчитися писати по-арабськи, треба затратити в два рази менше зусиль, ніж при навчанні письма по-русски! Це тому, що при арабському письмі не пишуться голосні літери. Ну, їх! По суті треба знати полуіерогліф слова, щоб прочитати його. Наприклад, арабське слово "халява" (що означає "солодке"): якщо написати його на арабський манер російськими буквами, буде виглядати так: «хлв», а точніше "влх", оскільки по-арабськи пишемо-читаємо справа наліво (див Слова з трьох букв на фото зліва вгорі).
Вмочив калям в чорнило каракатиці, проводжу перші лінії і завитки. О, радість доморощені відкриттів! Навіть перші упраждненія показують, що краса арабського письма суть не високе недоступне мистецтво, породжене художниками! Краса арабського письма продиктована технологією написання калям. Якщо ви ведете калям уздовж зрізу, виходить тонка лінія, якщо поперек, то широка. Це під силу будь-якому человекаа - писати каллиграфичностью калям. До речі сказати, стилізовані російські букви теж легко пишуться паличкою-калям: на фото зліва внизу "ра" - назва в алфавіті арабської літери ";". Почнемо з малого, з написання букв в один рух: шабля-півмісяць "ра" - ";", блискавка "каф" - ";;", яка підняла голову кобра "та" - ";", гюрза "мім" - "; ", яка затишно влаштувалася на гілці і звісила хвіст.
Але мають рацію араби, коли говорять: "ті, кого повчають - сини дрімоти" - ;; ;;;;; ;;;;;;;;;;; ;;;;;; ;;;;;;; ;;;;; ;;;;;; - ну, хіба це не краса з завитків, завитків, прикрашених штришками оглассовок.
Частина номер три (ракм Талята ;;; ;;;;;).
О, читач! Ассаль алейкум (;;;;;; ;;;;;) - світ тобі! Як музикальний арабську мову: ля таклякі яхіль Ватиль халявейт! Щось, то чи пташине - кляканье лелеки, чується в ньому, то чи камінчики постукують ... І ці клякот-постукування в арабській мові часто переривається горловими звуками [А '] і [Га'] (букви айн і Гайн) - головними відмітними звуками арабської мови від інших мов, а для арабів це найдзвінкіші і солодкі звуки для слуху. Ассаль [А '] лейкум - поздороваля я на початку. Зверніть увагу на першу букву другого слова (при арабському написанні, пам'ятаємо, що читаємо справа наліво, ця буква схожа на російську "з"). Повчимося вимовляти це вітання, щоб звучало по-арабськи.
Скажіть "а", але так, как-будто корінь язика притиснутий шпателем лікаря, який дивиться ваше горло - це і буде [А ']. А тепер всю фразу: Ассаль [А '] лейкум. Де і коли зародився цей звук [А '] в арабській мові? У палаці чи халіфа, коли придворні змагалися у важливості і цей глибокий звук породження пихатий, ринкові чи зазивали винайшли його, або це звук гніву при вуличних розборках. А може це бадьорить крик при арабському танці ДАБК? Версію про танець легко перевірити: зараз же станцюємо і покричимо, і дізнаємося чи доречний [А '] при дабке.
Що ж говорить про нас, про арабів, танець ДАБК? Ми простодушні, життєрадісні, трохи хитрі, але чесно вишиваємо свою хитрість білими нитками. А головне, ми доброзичливі один до одного! І ще ми дуже захопливі натури. Варто тільки на вечірніх посиденьках зазвучати ритмічної музики, як тут же хтось із нас почне ДАБК, а інші будуть плескати в долоні, а головне все будуть посміхатися. А може причина посмішки в іншому? Справа в тому, що на вечірніх посиденьках у нас не може бути жінок. А на парубочих у народів усього світу братання - звичайний спосіб спілкування: ділити-то нічого, випендрюватися ні перед ким, завойовувати нікого. Ось і граємося як можемо.
Е-хе-хе! Піднімаємося з картонки (відриваємо Фатіму від стільця) для бедуїнського танцю ДАБК та шикуємося в ряд штришками, як букви в арабському листі і починаємо під під дарбука (барабан) повторювати рухи за ведучим: чергувати біг на місці, викидання ніг вперед з кроками вправо, вліво . Не грає ролі, що саме ви виробляєте ногами: під довгополій галабея все одно нічого не видно. Самі мужні тримають в руках кинджал джамбо, або дипломатично махають хусткою, або наївно плескають у долоні, або по-російськи розмахують руками над головою, як при Циганочка з виходом.
Чергова арабська приказка: Сиди спокійно і ти побачиш як повз пронесуть труп твого ворога.
Вітаю товариші! Вибачте мене любителі арабської кухні. "Велич людини в його незалежності від людей," - говорили деякі сподвижники Пророка. Повернуся на час в свою російську броню, тому що ми є те, що їмо. А я вміщаються в формулу: щі та каша - їжа наша, де млинці - там і ми. І від мене, коли я став похмурим російським, ось ложка дьогтю: ні кебаб (шашлик), ні хубзун (хліб), ні халяву (солодощі) - всі ці загальносвітові сакральні страви араби готувати просто не вміють.
Наші середньоазіатські брати по СРСР обожнюють арабську культуру, при тому, що мають і свою багатющу культуру і свою багату на відчуття національну їжу. Зрозуміло чому кухня среднеазіатов розкішна: на неї вплинув Китай, через Великий шовковий шлях. Один плов чого варто. Технологія його приготування - ювелірна. Те, що в Узбекистані називають на арабський манер кебоб, насправді - шашлик ( «їжа, приготована на рожні», тюрк.) - слово, яке ми перейняли в XVIII. Шашлик, який, наприклад, в Узбекистані, в кращому вигляді, є на кожному ринку, в єгипетському громадському харчуванні просто неїстівний. І доводиться на балконі розпалювати в Фахм-вугілля (я запасливий, у мене його цілий Шувалов-мішок) і чаклувати - готувати шашлик. Арабська кухня - бобова, жирна, пересолодженого, нездорова і Хронічекій захворювання зі специфічними формами ожиріння - біда арабів. Захищають від цієї біди аристократизм і, на жаль, злидні.
Но-о-о-о-о! Є і виключення! І знову я в галабею під пальмою. Тхина - казкове винахід арабів. "Сезам відкрийся". Сезам - це кунжут, стиглі стручки якого відкриваються з тріском при щонайменшому дотику. А тхина - паста з насіння сезаму-кунжуту. Тхина смакової компонент халви. А ще тхина - смакова добавка в хумус і баба-гануш. Хумус - це перемятие боби з тхіной і часником і краплею лимона, а баба-гануш - те ж саме, що і хумус, але замість бобів печені баклажани. Скажу коротко в похвалах: за арабські хумус і баба-гануш, найбільші винаходи арабів, продам ... Щоб таке продати щось? Подивився на північ, там де Москва, Росія. "Сьогодні ти граєш джаз, а завтра батьківщину продаси". Вирішено, торгую за хумус і баба-гануш то, що залишилося - свою свободу. А що? Чоловікам, які приїжджають до Єгипту, дозволено належати чотирьом дружинам одночасно. Значить я на три чверті вільний. Правда, волелюбність моє побито багаторічним шлюбом і дітьми.
Чергова арабська приказка: Виховуй дітей до семирічного віку; після семи років будь дитині другом.
Частина номер п'ять (ракм хамса ;;; ;;;;).
Добрий день - маса'а ель хір! Вдень на картонці під сонцем якось не того. Переселюся-ка в глинобитну мазанку з барджілем, з мереживним віконницею на вікні і з луноликих на шкіряних подушках. Важкі піраміди і палаци з колонами - це не наше, що не арабське. Наше - химерно стрибає крива з обрисів башточок, арок, склепінь, плоских дахів, барджілей, шпилів мінаретів на тлі вечірнього неба з тонким півмісяцем в зеленій імлі - благоденство! Наше - це вузькі тінисті вулички.
В деталях все наше - ізменічіво, тонко, графічні. Вузькі віконні віконниці - узорчато дірчасті, але в цьому і економія матеріалу, і вентиляція, і прохолодний напівтемрява, і від нескромномого очі, і малюнок, на якому око відпочиває, а все разом - досконалість, яке не набридає і не приїдається. За візерунчастими стулками на підлозі прохолодні шкіряні подушки, навколо них фігурна, невисока (для життя лежачи) меблі, строкато інкрустована очеретом і перламутром. І курніци, в яких на вугіллі-Фахмі димить Бахур: східні аромати - насолода!
Візитна картка арабської архітектури - барджіль - ветроуловітельная вежа на даху: вузька, кілька метрів у висоту, складається з пересічних стінок. Звідки б не дув вітер, потоки повітря уловлюються стінками барджіля і направлятися через дірки в стелі всередину приміщення, створюючи вентиляцію. Обриси численних барджілей і надають дахах вид рядки арабського письма в стилі "насх", яку так і хочеться прочитати.
Ні, краще ми пропоём цю письмово-архітектурну рядок: звучить тільки одна струна, нескінченним тремоло виводить вона солодку і сумну мелодію. Перепади мелодії в чверть тони - такі екзотичні для неарабського вуха. А інша струна басовито акомпанує першої ...
І не треба більше нічого! Філармонія з її оркестрами - безглуздість, типу єгипетських пірамід! Арабська мелодика - найсолодша камерна завершеність! До струні приєднується замислений баритон: співає про невеселі вітрі в пустелі, про щось магрибську, мудрого. Ні. Краще нехай співак, що не баритоном, а ліричним тенором співає тієї, яка на подушках. А вона вдуг легко (для своєї комплекції - легко) злітає з подушок і відповідає ... І цей діалог нескінченний в століттях: він куплетик, а вона рухом стегна у відповідь. Зізнаюся, спробував затягнути: шахмм дара'а заа, і з пристрастю: Хабібаа-а-а! Хабіба - значить улюблена. Але ступінь моєї Солодкоголосому може оцінити тільки чорноока. Пошукав очима чийсь танець живота. Одні бізнес леді навколо і ніяких тобі животів і, вже звичайно, ніякої тобі східної романтики. Як це просто - казкове людське щастя і як воно неможливе. До речі, про казки!
Частина номер шість (ракм Сітта ;;; ;;;).
Добрий вечір, читач! Маса ель хір! ;;;; ;;;;;. Так би вічно слухав контральто гарної жінки: фис хадімі замяні кена хунагада Джюрі ісмугу Алі-баба ... Казку, де за синіми ворітця у двориках цвітуть троянди і ваблять прохолодою хитромудрі водойми, а навколо них цвіте мигдаль, а на другому поверсі за гратчастими віконницями чорноока красуня. А якщо через пустелю дістатися до гір Муккатам, то обов'язково потрапиш в печеру з скарбами. Ми, араби (умма) - мусульмани і носії арабської мови - заселяє пустелі-пустелі на південь від Середземного моря. Центр арабських - Єгипет. Саме тут казки, зібрані з усього арабського світу, з'єдналися в казки "Тисяча і одна ніч" - загальносвітовий літературний шедевр.
Ця нескінченна казка не просто розповідає про нас, арабів, а й, Швай-Швай (чуть-чуть), проговорюється про нашому сокровенне:
зіткнувшись з невірністю першої дружини, Шахріяр відправився до свого брата Шахземану, поділитися горем (так, так, як ми вразливі!). Однак дружина брата виявилася ще більш розпусної. А незабаром брати зустріли жінку, яка носила намисто з 570 перстень: стільки разів вона зрадила своєму чоловікові-джинові (чоловік, об'ївся груш) прямо в його присутсвии, поки той спав. (Ого! За статистикою середня жінка має за своє життя від 5 до 30 коханців. А тут делов на два десятка сучасних середніх жінок набереться). Брати повернулися до себе додому і стратили своїх дружин. З тих пір, зрозумівши, що всі жінки розпусні, Шахріяр кожен день бере нову дружину і страчує її на світанку наступного дня (ну що ж, слідство вразливості - терор!). Однак, він одружується на Шахразаду - мудрої дочки свого візира. Щоночі вона розповідає захоплюючу історію і перериває розповідь «на найцікавішому місці», і цар не в силах відмовитися почути закінчення історії. Вранці він думає: "Стратити її я зможу і завтра, а цієї ночі почую закінчення історії" (обманюватися ми раді!). Так триває 1000 і 1 ніч. Після них Шахерезада прийшла до чоловіка з трьома синами, народженими за цей час, "один з яких ходив, інший повзав, а третій смоктав груди". В ім'я дітей Шахерезада просила чоловіка не страчувати її. На що Шахріяр сказав, що помилував її до появи дітей, тому що вона чиста, цнотлива і богобоязненна (ми вразливі, але відхідливі).
Казка доводить тільки одне: щасливі ті народи де рулить матріархат! А де він не рулить я і не згадаю ... Ну, скоро мені подадуть баба-гануш? Після того як я, нарешті, помию посуд від сніданку? Іеххх ... Ось на цьому позитиві (сьогодні у мене баба-гануш!) Дозвольте попрощатися, про, поважний читачу! Спокою і благоденства тобі!
Чергова арабська приказка: Перемога над слабким подібна поразки
Досить, вистачить, кінець - Халас! ;;;

рецензії