Храм в ім'я преподобного Сергія Радонезького смт. Жовтневий Пермського краю

Домашніх голубів любили і масово розводили ще в Стародавньому Єгипті. Звідти вони потрапили в Грецію, далі - в Рим і пішли розселятися по всьому світу. Разом з ними подорожували і різні повір'я та легенди. З найдавніших часів цим птахам дозволяли гніздитися в храмах. Причому самих різних релігій. Голуби вільно себе почували в Єрусалимському храмі, християнські церкви, мусульманських мечетях.

У християнстві ж ставлення до цих птахів особливе ще й тому, що голуб - своєрідний символ Духа Святого. Коли Господь виходив з води, над Ним відкрилося небо, блиснув понад світло у вигляді блискавки і Дух Божий у вигляді голуба зійшов на Хрест Господній. Подібно до того, як в дні Ноя голубка сповістила про применшення води потопу, так і тут подоба голуба вказаним на закінчення потопу гріховного. А у вигляді голуба святий Дух з'явився тому, що цей птах чиста, любить людей, лагідна, незлобива і не терпить нічого смердюче.

У нашому райцентрі в останні роки голуби особливо облюбували храм в ім'я прп.Сергія Радонезького. Влітку, коли зерна і ягід багато, вони харчуються в садах, на полях і дорогах. А ось взимку своїм будинком і «трапезній» обирають храм. Тут їх постійно годують зерном, яке жертвують для цієї мети парафіяни.

- Ми годуємо всіх голубів, але ділимо їх на «своїх» і залітних. Наші голуби триматися своєю зграєю, знають час годування, і ми помічали, що вони в святковий день клювати зерно починають тільки після закінчення літургії, - розповідає службовець храму.

А ще очевидці згадують, що коли піднімали маківку з хрестом на храмі, то з'явилися білі голуби і, перевертаючись в повітрі, виконували щось на зразок танцю. Гість з чорнушки, на чиєму підприємстві було виготовлено маківка і хрест був вражений побаченим. А коли встановлювали інший хрест, то під дзвін голуби зробили кілька кіл над храмом. Мимоволі згадуєш дитячі віршики:

Голуб сяде на віконце,

Я йому насиплю крихти

І заспіваю молитву вголос.

Знаю, Голуб - це Дух!