Інтерв'ю Патріаршого Місцеблюстителя митрополита Смоленського і Калінінградського Кирила газеті «Труд»

Служба комунікації ВЗЦЗ / Патріархія.ru

Інтерв'ю Патріаршого Місцеблюстителя митрополита Смоленського і Калінінградського Кирила газеті «Труд» (газета «Труд» № 012 від 26 січня 2009 року).

- На Ваш погляд, яка буде роль нинішнього Помісного соборі в історії сучасної Росії? Адже це перший Собор, який проходить з 1990 року, коли ми жили в іншій країні.

- Помісний Собор, який відбудеться 27-29 січня цього року в Москві в Храмі Христа Спасителя, проходить в інших політичних умовах, ніж Собори попереднього століття. Хотів би нагадати, що в XX столітті збиралося п'ять Помісних Соборів. Вони увійшли в церковну історію як Собори, які обирали Патріархів Руської Церкви. Крім того, ними приймалися важливі документи, що визначали церковне життя.

Сьогодні вже немає тиску або наполегливого «ради» з боку влади з приводу прийнятих рішень. Делегати Собору будуть вільно робити вибір на користь того чи іншого кандидата на Патріаршу кафедру. Зросло число делегатів. Серед них з'явилися представники різних верств суспільства - діячі науки і культури, ділові люди, представники державної влади. Це свідчить про широке присутності Православної Церкви в суспільстві.

Без сумніву, обрання шістнадцятого Патріарха багато в чому визначить розвиток нашої Церкви на наступні роки. Важливість Собору полягає також в тому, щоб послужити справі збереження церковного миру і єдності.

- Які завдання Вам довелося виконувати в якості Місцеблюстителя Патріаршого престолу при організації Соборів?

- На мене як Місцеблюстителя лягли обов'язки по організації і проведення Помісного Собору. Для цього була створена спеціальна комісія, яку мені довелося очолити. Всі ці дні саме вона вирішувала практичні завдання з розробки проектів документів для Архієрейського і Помісного Соборів, підготовці умов розміщення делегатів, організації урочистостей з нагоди інтронізації новообраного Патріарха.

У програмі своєї пастирської діяльності я прагнув слідувати тим календарем відвідування храмів і монастирів, який був складений ще спочилим Святішим Патріархом Алексієм. У різних храмах разом з сослужащих єпископами та священиками при збігу великої кількості віруючих ми постійно молилися про Помісному Соборі і його учасників, про преклоніння милості Божої до нашої Церкви. Вірю, що у відповідь на нашу спільну молитву Господь не залишить свою Церкву, як не залишав її і в найстрашніші роки лихоліть, але завжди посилав їй добрих Предстоятелів.

Виконуючи покладену на мене послух, свій головний обов'язок я бачу в молитві за Церкву і її єдність, за те, щоб Господь дарував їй Главу - люблячого і турботливого батька, доброго пастиря, що може підтримати людей в їх духовному житті і одночасно міг би давати відповіді разом з усією церквою на ті проблеми, які виникають в житті сучасного суспільства і вирішення яких має відношення до порятунку людських душ.

- Зараз багато говорять про необхідність збереження наступності курсу Патріарха Алексія II. У чому полягає цей курс? Чому, на Ваш погляд, необхідна його спадкоємність?

- Покійний Патріарх Алексій очолив Російську Церкву в непростий час. Коли розривалися вікові зв'язки між народами і суспільство розколювалося на окремі сегменти на майнових і політичних підставах, дуже важливо було дотримуватися церковну єдність. І сьогодні ми можемо впевнено сказати, що церкви вдалося успішно впоратися зі стояли перед нею завданнями. Вона стала центром національного відродження і джерелом духовного преображення всіх сторін суспільного життя.

Російська Церква залишається єдиним інститутом, який поверх різного роду розділових ліній - державних, соціальних, ідеологічних - продовжує об'єднувати російський народ у всьому світі. Саме в продовженні духовного відродження православних народів і творенні церковної єдності мені бачиться необхідність спадкоємності курсу Його Святості.

- Чи входить в плани Російської Православної Церкви канонізація покійного Патріарха Алексія II. Якщо це станеться, то коли?

- Для того щоб оцінити особистість людини, не потрібно його канонізувати. Канонізація - це справа Божа, а не людське. Здійснюючи акт канонізації, Церква визнає те, що явлено Богом. Вірю, що Святіший перед престолом Божим молиться за Руську Церкву і наш народ.

Свідченням народної любові і поваги до покійного Предстоятелю став нескінченний потік до Храму Христа Спасителя бажаючих попрощатися зі своїм пастирем, що не припинявся вдень і вночі. В даний час для увічнення пам'яті Первосвятителя вирішено присвоїти його ім'я Синодальної бібліотеки Російської Православної Церкви, організувати в музеї Храму Христа Спасителя постійно діючу експозицію, присвячену його життю і діяльності. Також засновано премію Патріарха Московського і всієї Русі Алексія II для студентів духовних академій. Є й інші ініціативи.

- Ви були одним з найближчих соратників Патріарха Алексія. Чи ділився він з Вами своїми думками щодо того, які завдання для Російської Церкви найбільш актуальні в найближчі роки? Чи ж не казав колись Святіший Патріарх, хто, на його думку, міг би очолити Патріарший престол після його смерті?

- Очолюючи Відділ зовнішніх церковних зв'язків , Я знаходився в постійному контакті зі Святішим Патріархом. Найважливішими завданнями Церкви на сучасному етапі він вважав воцерковлення мільйонів людей, які звернулися до Православ'я за останній час, а також виховання підростаючого покоління в дусі любові до Православ'я і Батьківщини. Саме тому він виступав за викладання Основ православної культури в школах.

Щодо того, хто очолить Церква після нього, покійний Патріарх цілком покладався на Соборну мудрість Церкви і промисел Божий.

- На Ваш погляд, чи можлива зустріч майбутнього Патріарха з Главою Римо-Католицької Церкви в найближчі роки?

- Відразу хочу сказати, що позиція Російської Православної Церкви щодо можливості зустрічі її Предстоятеля з Папою Римським залишається незмінною. Це питання не особистості Патріарха або Папи, а певних реалій, які існують у відносинах між нашими Церквами. Тому на даний момент я можу сказати те ж, що в останні роки казав покійний Святіший, відповідаючи на подібні питання. Зустріч між Патріархом і Папою стане можливою тільки тоді, коли остаточно намітяться реальні позитивні зрушення в питаннях, що були протягом довгого часу проблематичними для наших відносин.

- Які основні проблеми, на Ваш погляд, будуть стояти перед наступним главою Російської Православної Церкви?

- При Патріархові Олексії II стався вражаюче зростання числа парафій, монастирів, шкіл. Мільйони людей прийняли святе хрещення і вважають себе православними. Однак ступінь їх воцерковленості залишає бажати кращого. Зараз потрібно відроджувати церковність в найширшому сенсі цього слова - через духовне просвітництво, місіонерство, катехизацію, соціальне служіння, церковно-громадську діяльність. Саме над подальшим вирішенням цих завдань доведеться трудитися майбутньому Патріархові.

- На Помісному Соборі до списку кандидатур, які висунуть на Архієрейському Соборі, можуть бути додані нові імена? Чи не призведе це до суперечностей між учасниками Собору?

- Помісний Собор має можливість висунути своїх кандидатів на додаток до тих, які будуть обрані на Архієрейському Соборі. Іншими словами, висувати кандидатів в Патріархи можуть не тільки єпископи, але також клірики і миряни. Якщо Помісний Собор обере додаткових кандидатів на Патріарший престол, вони будуть включені на рівних підставах з кандидатурами, висунутими Архієрейським Собором, в загальний список для голосування.

Висування кандидатів від Помісного Собору, якщо воно матиме місце, не спричинить за собою будь-яких непорозумінь і труднощів, а тим більше протистояння між учасниками Собору, оскільки ми разом - архієреї, клірики і миряни - думаємо про користь Церкви і шукаємо волі Божої. Все, що нам сьогодні потрібно, - це відповідальне, спокійне і зважене ставлення учасників Собору до виборів Предстоятеля Руської Церкви.

- В історії Православ'я багато прикладів протистоянь різних церковних партій в ході виборів нового Патріарха. Чи немає зараз такої ситуації?

- Інформаційний простір зараз наповнене виступами і висловлюваннями архіпастирів, кліриків, представників церковної громадськості, а також світських дослідників і аналітиків, в яких відбивається їх розуміння того, яким повинен бути новий Патріарх, і бачення шляхів, за якими буде рухатися наша Церква в майбутньому. Не думаю, що в особистих позиціях авторів подібних публікацій і висловлювань слід шукати прояв боротьби церковних партій чи угруповань.

Захист власної думки, погляду і позиції з питання виборів Патріарха на Помісному Соборі - цілком нормальне явище. Однак в церковному середовищі обговорення різних питань повинно вестися за суворо визначеними правилами. Неприпустимі безвідповідальні заяви, брехня, фальсифікації, наклеп, безпідставні звинувачення на адресу ієрархів і священнослужителів. Церковна дискусія повинна бути вільною від неправди і не повинна призводити до розділень.

- Чи визначилися Ви з кандидатом, за якого будете голосувати?

- Звичайно, я, як і будь-який інший учасник Помісного Собору, маю свою думку з цього приводу. У той же самий час продовжую молитися про те, щоб Господь стверджував мій розум і моє серце в той вибір, через який буде поданий Його промисел.