Історія, особливості, фотографії та відео храмів Одеси

Будиночки та квартири біля моря: http://orenda-odessa.est.ua/

Однією з найпопулярніших і цікавих екскурсій по Одесі є екскурсія по її численним і різноманітним храмам. І це не дивно, Одеса завжди була містом інтернаціональним і багатоконфесійним. Поряд з православними храмами, в Одесі є синагога, католицькі храми, грецька та вірменська церкви, і недавно побудований центр мусульманської культури.

Для тих, хто хоче ознайомитися з історією, особливостями і фотографіями храмів Одеси, або самому побувати в цих місцях, присвячуємо цю статтю.

Однією з найпопулярніших і цікавих екскурсій по Одесі є екскурсія по її численним і різноманітним храмам. І це не дивно, Одеса завжди була містом інтернаціональним і багатоконфесійним. Поряд з православними храмами, в Одесі є синагога, католицькі храми, грецька та вірменська церкви, і недавно побудований центр мусульманської культури.
Для тих, хто хоче ознайомитися з історією, особливостями і фотографіями храмів Одеси, або самому побувати в цих місцях, присвячуємо цю статтю.
Почнемо з одного з головних православних храмів Одеси - собору великомученика і цілителя Пантелеймона. Знайти цей храм не складно, знаходиться він на вулиці Пантелеймонівській, 58 відразу за Привокзальній площею (біля залізничного вокзалу). Величні сріблясто-золоті куполи видно здалеку і відразу звернуть на себе увагу.
Великомученик Пантелеймон родом з Малої Азії, з Никомедии. В юні роки він став учнем відомого Ефросіана, який займався лікуванням хворих, і старанно навчався у нього мистецтву лікування. Згодом він хрестився і став зціляти людей ім'ям Ісуса Христа. Успіх Пантелеймона в цій області викликав обурення і заздрість певного кола людей.

"Стараннями" цих заздрісників лікаря-християнина схопили і зрадили страшним тілесним мукам. Його змушували відректися від християнської віри, але Пантелеймон відмовився це зробити і за указом імператора Максиміліана був відданий страти. Сталося це в 305 році. Пізніше великомученика зарахували до святих.

В Одесі до цілителя Пантелеймона завжди ставилися з особливою повагою. Службовці залізничної станції Одеса-Товарна шанували святого за свого патрона аж до Жовтневої революції, був навіть проведений збір пожертвувань на придбання свічки з срібла і ікони.

У 1876 році з Афону до Одеси прибули монахи. Вони зупинилися в будинку пана Ніколаіді, одеського домовласника, а через деякий час на цьому місці організували Пантелеймонівського подвір'я. Архітектор Н. Ніконов запропонував свій проект храму. Процес будівництва розпочався 9 травня 1893 року, а відкриття і освячення святині Божої відбулося 10 січня 1896 року.

Пантелеймонівський монастир в усі часи приваблював до себе паломників. Він мав велике значення і для самої Одеси. Відвідував святе місце відомий Іоанн Кронштадтський. А 26 січня 1909 року Ново-Рибна вулиця стала носити нову назву - Пантелеймонівська.

За часів більшовиків монастир був закритий, а в самому храмі організували планетарій. Коли 22 вересня 1991 храм знову почав діяти і приймати в свою обитель віруючих, це дуже добре сприйняли всі одесити незалежно від віросповідання і конфесії.

На дзвоново-лительного заводі в місті Воронежі було відлито 11 дзвонів різного розміру, вагою від 5 до 1200 кг. Всі вони були встановлені в соборі Пантелеймона.

На вулиці Катерининська, 55 знаходиться одна з найстаріших церков Одеси Грецька Свято-Троїцька церква.
Під керівництвом митрополита Гавриїла (Банулеско-Бодоні) в 1795 році було розпочато будівництво чотирьох церков. Одна з них, для грецьких різночинців, була названа на честь Святої Трійці.
Спочатку храм був побудований з дерева, а кам'яна будівля була закладено 29 червня 1804 року з проектом Ф. Фраполі. Навесні 1808 церква була урочисто відкрита і освячена.
З початку XIX століття церква Святої Трійці стала для греків-патріотів центром духовності, ті з них, хто жив у той час в Одесі, гаряче підтримували боротьбу за свободу в Греції. Боротьба була дійсно серйозною: за згодою влади в 1821 році був страчений вселенський Константинопольський патріарх Григорій П'ятий - уряду не подобалося його вплив на учасників протесту греків. Тіло патріарха було викинуто в море, згодом його знайшли російські моряки, які доставили останки в Свято-Троїцьку церкву, де вони і були поховані.
На території храму і в самому святилищі в різний час були поховані грецькі архієреї. Навесні 1907 було проведено поховання відомого і відомого в той час громадського діяча та благодійника, який був почесним членом Грецької громади і громадян Одеси, Григорія Григоровича Маразлі. Місце для нього було обрано в спеціальному будові близько східної стіни храму.
У період радянської влади церкву закрили і перетворили на спортзал, а місцеві поховання найвідоміших служителів, архіпастирів і благодійників були розгромлені. Також зруйнували дзвіницю і купол.
Російська православна церква з 1954 по квітень 1999 року організувала при Свято-Троїцькому храмі подвір'я для Олександрійського патріарха. Потім його перенесли до Москви, а саму церкву повернули під керівництво Української православної церкви м.Одеси.
З середини 90-х років минулого століття почали роботи по відновленню храму Божого, вже вдалося зробити нову дзвіницю і красивий купол.
Щоп'ятниці перед образом Пресвятої Богородиці проводять акафіст. У церкві виставлено шанована ікона «Несподівана радість» Божої Матері. Для дітей і дорослих організовані недільні школи, діє церковна бібліотека.

Головна синагога Одеси розташовується на вул. Єврейської, 25 (кут Рішельєвській). Була побудована в 1850 році архітектором Ф.О. Моранді. Це - двоповерхова будівля з великими напівкруглими вікнами, фасад і внутрішнє оздоблення якого витримані в флорентійському стилі, змішаному з романським.
Коли влада перейшла в руки більшовиків, синагогу міста Одеси передали місцевим педагогічному інституту, де стали проводитися заняття факультету фізичного виховання. У зв'язку з цим середина храму зазнала сильних змін. Наприклад, зал для молитви перетворили в баскетбольний і розділили його на два поверхи за допомогою перекриття. Аудиторії зробили на місці балконів, де раніше розташовувався хор і жінки, а бічні проходи наглухо закрили.
З 1996 року Головна синагога міста Одеси була повернута місцевої релігійної єврейської громади. У той же рік одеські євреї відсвяткували в головному молитовному будинку міста Рош-а-Шана.
Надалі були проведені роботи по відновленню синагоги, була побудована міква, реконструйована бима. Для прихожан це місце стало особливим: на свята сюди приходить кілька сотень людей. На великі свята тут збираються віруючі і з інших міст, наприклад з Іллічівська, Ізмаїла, Білгород-Дністровського.
У Головній синагозі знаходяться приймальня Головного рабина Одеси і Одеської області Шломо Бакшта, приймальня голови правління Іудейській релігійної громади Якова Волковича Кройтору, представництва телевізійної програми «Ор Самеах» і редакції однойменної місцевої газети.
Будівля вміщає в себе бібліотеку, де зібрані релігійні книги і відеофільми, а також багато інформації про єврейські традиції та культуру. Тут часто проводяться різні семінари, для бажаючих проводяться уроки з вивчення івриту та основ іудаїзму.
У 1998 році при одеській синагозі почав діяти єшива, викладають в якому ізраїльські педагоги.
Сьогодні Головна синагога Одеси привертає до себе туристів з Польщі, Ізраїлю, Великобританії і США. Цінна вона не тільки як архітектурна будова, але і як символ відродження єврейської духовної культури і самосвідомості в місті Одесі.

Спасо-Преображенський собор на Соборній площі займає особливе місце серед храмів Одеси. Це - найбільший православний храм Одеси; закладений в 1794; освячений в 1808. Після повного відновлення заново освячений в 2001 - каплиця дзвіниці; в 2002 - нижній храм; в 2003 - верхній храм.
Спасо-Преображенський кафедральний собор є найціннішим пам'ятником в Одесі. Незважаючи на те що на початку XIX століття собор являв собою невелика споруда, з початку XX століття він стає одним з найбільших російських соборів і одним з головних храмів Новоросії. Надалі на Соборній площі проходять всі важливі події і святкування - вона стає головною в місті.
Знаменна подія, освячення міста, відбулося в Одесі в серпні 1794 року. На Соборній площі в той час освятили місце для зведення церкви Миколи Чудотворця. Закладення першого каменю відбулося в 1795 році.
Згідно з архівними документами та літературними даними Катеринославський митрополит Гавриїл довірив роботи зі зведення кам'яного приміщення церкви чинному інженер-капітану, архітектору В. Вонрезанта. Закладка кам'яного Миколаївського храму відбулася 14 листопада 1795 року і була освячена митрополитом. Завершилося будівництво головної будівлі церкви 20 травня 1808 року, а 25 травня того ж року Катеринославським архієпископом Платоном були освячені головний вівтар в ім'я Преображення Господнього, лівий - в ім'я Св. Спиридона і правий - в ім'я Св. Чудотворця Миколая. Тому собор був перейменований з Миколаївського в Спасо-Преображенський.

Зруйнували храм більшовики в 1936 році. Спочатку вважали, що його підірвали, але, за даними археологічних розкопок, фундамент виявився цілий. Тому сьогодні вважається, що святиню ретельно розграбували (середина собору була облицьована, а підлога зроблена з граніту та мармуру), а потім розібрали на каміння. Міська влада вирішила влаштовувати на місці храму розважальні заходи для жителів, а на місці основної частини будівлі організувати туалет. Врятувало святиню від осквернення заступництво світила науки, академіка Володимира Петровича Філатова, відомого у всьому світі. Замість головного вівтаря спорудили фонтан, на якому встановили мармурову велику вазу, яка була квітка. Згодом її назвали вазою Філатова. Коли в 2005 році собор відновили, фонтан перенесли на Соборну площу.
25 травня 2008 року минуло 200 років з дати освячення Спасо-Преображенського собору. До настільки знаменної дати були зібрані кошти на відливання дзвону вагою 14,5 тонни, який став найбільшим на Україні. Відливали дзвін на заводі «Віра» в місті Воронежі.
У соборі щорічно виставляють чудотворний образ Касперівської Божої Матері, який привозять в Одеси 25 вересня через с. Касперова і залишають аж до Великодня.

була споруджена в 1844 році на Катерининській вулиці на добровільні пожертвування вірменського суспільства. У 1853 р куплений будинок для притча, в 1894 - на капітал, заповіданий Ф.І.Нацваловим, побудовано дзвіницю, а сама церква розширена.
Під час війни храм постраждав від бомбардувань, в 1952 році - розібраний, а на його місці споруджено житловий будинок.
Новий чудовий храм споруджений в наш час в Аркадії за адресою Гагарінське плато, 5 , на березі моря. Храм названий ім'ям святого Григорія Просвітителя, який після прийняття в 301 році християнства, як державної релігії, був першим Католикосом Вірменської апостольської церкви.
Церква споруджена з червоної цегли має один головний вівтар, освячений в листопаді 1995 року. Під високим арочним склепінням на довжиною ланцюга-тросі красується кришталева люстра зі свічками. Нещодавно вийшла книга про історію храму. Її написав молодий одеський вчений Давид Давтян.

Одеський Свято-Успенський чоловічий монастир знаходиться на Великому фонтані за адресою Маяковий провулок, 6 . Цікава легенда пов'язана з появою цієї обителі:
"Це трапилося років двісті тому. Тоді ще не було знаменитого Одеського Свято-Успенського чоловічого монастиря. Ця земля належала молдавському поміщикові Олександру Теутулу. Сюди, в його казковий маєток на березі моря (2 ділянки по 25 десятин кожен, а навколо - фруктові сади, виноградники), частенько приїздили гості. Увечері, влаштувавшись на схилі, вони розпалили багаття. Криков, що доносилися з невеликого грецького судна, ніхто не почув. Але, підкоряючись невідомій силі, все повернулись до моря. Невелике грецьке судно йшло до Одеси. Вогні кост ів на судні прийняли за вогні маяка, взяли невірний курс і ...
Тих, хто залишився в живих, Теутула щедро обдарував. Але заспокоєння це не принесло. Йому всюди ввижалися багаття. Вони спалювали його заживо. Звідусіль чулися крики терплять корабельна аварія. Крики, яких в той нещасливий вечір він не чув, переслідували його і вдень, і вночі.
І це тривало до тих пір, поки він не вирішив позбутися від проклятого маєтку, подарувавши землі Церкви для будівництва на ній храму і маяка. "
Свято-Успенський чоловічий монастир - одна з найвідоміших обителей Одеси, знаменита своїми святинями. З 1946 року, коли тут розмістилася літня резиденція московських патріархів, монастир отримав назву Патріаршого. Приблизно в цей же час сюди перевели Одеську духовну семінарію, що знаходиться тут і до цього дня. Саме в цій обителі прийняв чернечий постриг предстоятель Української Православної Церкви, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир. І тут же спочивають мощі преподобного Кукші Одеського (в миру - Косьма Величко), що жив в монастирі з 1960-го по 1964 рік, аж до своєї смерті.
Хто він був, цей чудовий старець? Обраний Богом ще від народження свого, вже в юності мріяв він прийняти чернечий образ. Побувавши в Єрусалимі, на Афоні, він ще більше зміцнився у своєму бажанні і, отримавши благословення батьків, трудився на Святій Горі. У липні 1913 року Господь промислітельно направляє його з Афона до Росії. Тоді ж майбутній старець стає насельником Києво-Печерської лаври. У 56 років, тяжко захворівши, приймає схиму, і з 1938 року для батька Кукши починається важкий десятирічний сповідницький подвиг: п'ять років таборів, п'ять років заслання ... У 1948 році отець Кукша знову повертається в Києво-Печерську лавру, де приймає від Господа новий подвиг служіння стражденним людям - старчество. Молитвою, терпінням, співчуттям, добрим словом старець відвертав від безбожництва і гріховного життя. Ніколи не засуджував тих, хто грішить, а з співчуттям приймав їх. "Я сам грішний і грішних люблю. Немає людини на землі, яка б не згрішив. Єдиний Господь без гріха ...", - говорив він. Ніхто з його численних духовних чад не відчувається себе залишеним або самотнім. Отець Кукша завжди про всіх молився, і люди це відчували. Помер він 11 (24) грудня 1964 року. Чудеса, що відбувалися на могилі преподобного, стали свідченням його святості, і в 1994 році були знайдені мощі старця ...

На території монастиря знаходиться Храм Успіння Пресвятої Богородиці. Раніше на його місці в 1953 році була споруджена водосвятна каплиця з монастирським джерелом. Після 1834 року було зведено церкву в ім'я Святителя і Чудотворця Миколая. У 1988 році, в рік 1000-річчя Хрещення Русі, над Свято-Микільської церквою був споруджений купол і дзвіниця.

В Успенському храмі впадає в очі величезна ікона преп. Серафима Саровського, що заступали собою клирос. У лівій частині храму - раку з мощами преподобного Кукші Одеського. По духу своєму святий був схожий преподобному Серафиму, і навіть покров над його ракой нагадує таку ж, з п'ятьма куполами, що в Дивеєво, над мощами старця Саровського ... Крізь скляну кришку раки бачимо нетлінну руку святого в парчевій рукавичці, що лежить на грудях. З ікони під покровом раки добрим і уважним поглядом дивиться на нас сам преподобний, зі світом приймаючи паломників у своїй обителі. Майже поруч з його мощами - чудотворна ікона Божої Матері "Годувальниця", написана афонськими ченцями в XVII столітті; в ікону вправлені частинки Ризи Господньої і хітона Божої Матері. Ікона дуже шанована в обителі; щотижня перед нею служиться акафіст.

У 1961 році, поряд з монастирем, в колишніх приміщеннях монастирського готелю, розмістилася, переведена з міста, Одеська Духовна Семінарія. В Семінарії є храм на честь святого апостола Андрія Первозванного - небесного покровителя Семінарії.

C 1998 року в території монастиря йде будівництво нового собору на честь ікони Божої Матері "Живоносне джерело". Проект будівництва собору передбачає двох'ярусне будівлю. У верхньому храмі будуть освячені три межі. Головний з них - на честь чудотворного образу Божої Матері "Живоносне джерело", а нижній буде присвячений пам'яті преподобного Кукші Одеського. Храм побудований в старовинному російською стилі і розрахований на 3 000 молільників. В даний час будівництво храму завершено - собор з його п'ятьма куполами підноситься на морському березі. Але ще ведуться внутрішні роботи, а також розпис стін і стель собору.

Відео-репортаж про Одеський Свято-Успенському чоловічому монастирі:

Архангело-Михайлівський Жіночий Монастир знаходиться на вул. Успенська, 46

З дозволу Святійшого Синоду в 1828 році була закладена Михайло-Архангельська церква. Після закінчення будівництва в 1833 році, церква мала два бокові вівтарі: в ім'я св. Пророка Іллі і в ім'я ікони Божої Матері Феодорівської. До 1841 року в Херсонсько-Таврійської єпархії діяли чотири чоловічих монастиря і жодного жіночого.
У 1841 році при церкві з Високого дозволу було засновано жіночий монастир 3-го класу з метою "виховання і освіти сиріт жіночої статі духовного звання". Будівництво монастиря здійснювалося за сприяння одеських купців.
Урочисте освячення - відбулося 9 травня, за старим стилем, 1844 року. При монастирі був відкритий сіровоспітательний притулок для круглих сиріт духовного звання, пізніше перетворений в Єпархіальне жіноче училище. З тих пір монастир став осередком благодійності, милосердя і духовності, а в подальшому прославився іконописом, шиттям риз.
У 1923 році монастир закрили, а в 1931 - його Архангело-Михайлівський собор був підірваний. Монастирські приміщення перейшли до Вищої сільськогосподарської школи. Під час румунської окупації, в 1842 році, монастир знову був відкритий.
Нове закриття монастиря відбулося в 1961 році, з початком чергового періоду ліквідацій вогнищ християнства по всій країні. Відродження Архангело-Михайлівського жіночого монастиря почалося в 1991 році. У квітні 1993 року монастирю повернули частину збережених приміщень, в яких розташовувалась туберкульозна лікарня і з 1 травня почалися богослужіння у відкритому Архангело-Михайлівському храмі.
Під керівництвом настоятельки обителі ігумені Серафими монастир перетворився на справжній православний і культурний центр в Одесі. На його території зведений монастирський притулок - сучасна будівля Будинку Милосердя, побудована каплиця, Музей «Християнська Одеса».

Римо-Католицький Кафедральний Собор Успіння Пресвятої Богородиці по вул. Катерининська, 33 почали зводити в 1847 році за проектом архітектора Франческо Моранді. Храм освятив 16 серпня 1853 єпископ Фердинанд Канн.
Храм побудований у формі латинського хреста. Зовні його стиль можна назвати як змішаний романський і готичний. Фронтони і вікна дзвіниці виконані в готичному стилі, подвійні напівкруглі вікна, восьмикутний купол - в романському.
До собору вели три входи, над центральним розміщувався орг а н. Розрахований собор був приблизно на 2000 віруючих. У храмі була ікона Божої Матері - оригінал роботи відомого флорентійського художника XVII століття Карло Дільче (подарована собору доктором Рено на честь освячення в 1853 році). Від Святішого Отця Пія ІХ собору була подарована мармурова хрестильниця. Справжнім витвором мистецтва була мармурова резьбленная кафедра, яка не збереглася до наших днів.
У храмі були поховані одеський міський голова Олександр Ланжерон, отець Георгій Разутовіч, тираспольський єпископ Вікентій Ліпський і канонік Франц-Ксаверій Клімашевській.
У 1935 році настали важкі часи для храму. При комуністичної влади собор був закритий, а в будівлі влаштували болгаро-німецький клуб. Деякі цінні речі з собору завзятість зберегти в храмі св. Петра. На початку війни німці повертають католицькій громаді відібраний собор. Але в 1949 році храм страждає від варварського руйнування: зносяться колони, розбивається мармур, в середині будують кілька поверхів. Храм перетворюється в спортивний зал, а місця поховання священиків і графа Ланжерона - на ями для стрибків у довжину.
Політичні зміни в 80 і 90-х роках минулого століття сприяли тому, що віруючі Одеси стали домагатися повернення храму. І 9-те серпня 1991 року отець-прелат Тадеуш Хоппе отримав ключі від зруйнованого храму. З цього моменту собор постійно реставрується: відновлені пам'ятні дошки на місці поховання Ланжерона і єпископів. У 2003 році з церкви св. Петра в собор були повернуті образ Успіння Пресвятої Богородиці, картини Хресного Ходу, хрестильня.
В даний час в соборі проходять концерти, виставки, молитовні зустрічі. Багато приїжджих до Одеси приходять сюди, щоб побачити місцеві святині і доторкнутися до пам'ятника християнської історії міста.

Не обійшлося і без шматочка сходу в Одесі. У 2001 році на замовлення сирійського бізнесмена Кивана Аднана була побудована мечеть Арабського культурного центру, яку можна відвідати по вул. Рішельєвська, 49 (тел. (0482) 37-91-60)
Арабський культурний центр виступає за справедливість і демократію. Основним його гаслом є фраза "Не важливо, яку релігію ти сповідуєш, головне, щоб ти сповідав духовність". Саме тому в арабському центрі відкриті двері для всіх і для кожного.
Зали мечеті можна безкоштовно відвідати в будь-який день (з 11 до 17 годин), крім паломницьких, зазвичай це п'ятниця.
При вході в молитовний зал чоловіки і жінки повинні зняти взуття, а жінкам видаються довгі халати з капюшонами.
У залі для молитов дуже красиво і просторо. Ажурна в'язь на перилах сходів і архітектурних елементах роблять внутрішнє оздоблення мечеті витонченим і повітряним. Крім кількох невеликих поличок для книг з боків зали, більше ніяких меблів немає. Весь підлога застелена м'яким килимом, малюнок якого ніби ділить килим на рівні квадрати. Як нам пояснив службовець мечеті, ці квадрати служать умовним розмежуванням сидячих місць для тих, хто молиться. Попереду зали - вівтар з арабською в'яззю. А під стелею головна прикраса - велика кришталева люстра, сяюча сотнями вогників.
Арабський культурний центр відкритий не тільки для екскурсій, що знайомлять людей з арабською культурою. Освітня і просвітницька діяльність Центру включає діючу школу для навчання всіх охочих арабській мові - безкоштовно.
В Арабському культурному центрі працює бібліотека. Тут є різні книги, які розповідають про справжні і давні традиції арабських країн, їх звичаї і культурах.

Німецька лютеранська церква Св. Павла (Одеська Кірха)

Ще одна гордість одеситів - недавно відновлена ​​Кірха, яка відтепер є кафедральним (головним) собором німецької євангелічно-лютеранської церкви в Україні. 16 квітня 2010 року відбулись її урочисте відкриття та освячення.
Тепер неясне минуле багатостраждального храму залишиться тільки на історичних фотографіях. Зараз, після 5 років будівельних робіт, нова Кірха сяє і блищить, залучаючи безліч одеситів і гостей міста.
Внутрішнє оздоблення храму виконано просто і лаконічно, художник Тобіас Каммерер розписав стіни храму в сучасному стилі з урахуванням лютеранської символіки: таїнствами причастя і хрещення.
Містом Нюрнбергом церкви Св. Павла було надано прекрасно-звучить орган, перший концерт для якого 17 квітня 2010 року вже відбувся. Керівники церкви обіцяють, що для всіх бажаючих періодично будуть проводитися органні концерти.
Завдяки спеціальній підсвічуванні, вночі Кірха виглядає особливо вражаюче. А хрест на вершині вежі світиться зсередини, що надає будівлі ще більший ефект.
Розташована Кірха за адресою вул. Новосельського, 68
Докладна стаття про історію та відкритті Кірхи з фотографіями.

Автори Олена Труфанова і Михайло Ровда

Здається в Одесі

Оренда житла в Одесі від Анни Іванівни

Дивіться відео презентацію квартир і будинків:

Недорого оренда однокімнатної квартири в Одесі:

Здам квартиру у моря.Одесса. Подобово (ціна за весь об'єкт):

Оренда житла в Одесі від Анни Іванівни:

Здаю квартиру в Одесі біля пляжу Лузанівка. подобово:

Здам квартиру на Заболотного:

Відпочинок біля моря:

Здам будиночок у моря.Лузановка. Подобово (ціна за весь об'єкт):

Здам будиночок у моря.Одесса. Подобово (ціна за весь об'єкт):

Здам затишний будиночок у моря.Одесса:

Зніму Здається

ДЕ ЗУПИНИТИСЯ

Перше, про що думає будь-яка людина, складаючи план своєї поїздки - де зупинитися.

В Одесі таких місць - море. У сенсі, море в Одесі всюди, а готелів, готелів і апартаментів, що здаються подобово і помісячно - повний місто. Розібратися у всьому цьому різноманітті не так-то просто. Але у вас же є я! Розкажіть мені, де ви хочете жити в Одесі - в галасливому центрі, щоб до всього - рукою подати, в тихому зеленому районі або взагалі - на березі моря; в великому готелі, готелі з нашого радянського минулого, приватному міні-готелі, будинку або в затишній квартирі? Я підберу вам таке житло в Одесі, яке вам підійде і фінансово, і по розташуванню, і по зручностей.

А щоб не бути голослівною, пропоную вам розглянути кілька різних квартир, міні-готелів. Вони наведені тут як приклад, можливих варіантів значно більше. Тут же ви можете познайомитися з цінами і умовами.

"Куяльник" - унікальний в світі лиман.

Крижанівка та Лескі.Знакомство з районом.

Будиночки та квартири біля моря: http://orenda-odessa.est.ua/