Кандидати в координатори

Завершилася перша стадія підготовки виборів до Координаційної ради опозиції. Ще 15 вересня Центральний виборчий комітет (ЦВК) закінчив реєстрацію кандидатів, а сьогодні опублікував остаточний список тих, за кого можна буде проголосувати 20-21 жовтня.

Завершилася перша стадія підготовки виборів до Координаційної ради опозиції. Ще 15 вересня Центральний виборчий комітет (ЦВК) закінчив реєстрацію кандидатів, а сьогодні опублікував остаточний список тих, за кого можна буде проголосувати 20-21 жовтня.

Нагадаємо, що претенденти йдуть по чотирьом списками: загальногромадянської і трьом списками «курій»: лівої, ліберальної і націоналістичної. Правда, на практиці поділ це досить умовно: багато традиційно ліві, ліберальні, так і деякі націоналістичні лідери пішли по загальногромадянської списку. Регламенту ЦВК це не суперечить - якщо на кандидатури тих, хто балотується від ідеологічних курій, може накласти вето сама курія, то загальногромадянський список відкритий для всіх.

Інше питання, наскільки це справедливо - з загальногромадянського списку в КС пройдуть 30 осіб. З урахуванням кількості зареєстрованих конкурс складе близько 6,5 людини на місце. Очевидно, що «важковаговики» на кшталт Навального, Удальцова, Нємцова або Каспарова, швидше за все, пройдуть: ступінь довіри громадян до них, та й просто знання про них явно вище, ніж по відношенню до маловідомих регіональних активістів. Зрозуміло, що цим активістам конкурувати з опозиціонерами, чиє ім'я давно на слуху, буде непросто. Крім того, балотуючись по загальногромадянської списку, лідери ліберальних і лівих структур і рухів залишають вільними місця для менш відомих представників своїх ідеологічних курій (по п'ять місць в кожній).

У націоналістів картина виглядає дещо інакше: загальногромадянський список рясніє іменами активістів (наприклад, Володимир Басманов, творець ДПНІ, Наталія Холмогорова, виконавчий директор Російського громадського руху, Надія Шалімова, одна з організаторів акції «Досить годувати Кавказ!»). Часто це діячі досить радикального спрямування. Зате найбільш «знамениті» націоналісти йдуть від своєї курії.

- Це питання вирішувалося на нараді керівників націоналістичних партій, - розповів один з лідерів Національно-демократичної партії Росії Володимир Тор. - Ми провели свої внутрішні праймеріз, щоб визначити, хто буде представляти нашу курію. Але я вважаю, що по загальногромадянської списку мають право йти все. Я за переконаннями правий і думаю, що життя взагалі не зовсім справедлива. Вимагати рівних умов для всіх неможливо. Сергій Удальцов явно зробив для протестного руху більше, ніж який-небудь невідомий кандидат. Так що нехай виборець сам розбереться.

У Центральному виборчому комітет моральну відповідальність перекладають на виборців. В опублікованому на сайті ЦВК заяві значиться: «Ймовірно, оцінку такої електоральної стратегії кандидатів, яку не в повній мірі можна назвати відповідної принципам fair play, повинні дати виборці».

Втім, самі лідери не згодні з тим, що така система не потрапляє під визначення fairplay.

- А чому ми повинні ховатися за ідеологічними куріямі? - запитує співголова РПР-ПАРНАС Борис Нємцов. - Ми не винні, що конкурс величезний. Зате жодна партія не може похвалитися таким зірковим складом, як майбутній рада.

З інших політичних діячів, які можуть увійти в «зоряний склад» ради з загальногромадянської списку, - депутат ГД Дмитро Гудков, екс-депутат Геннадій Гудков, кандидат в мери Хімок Євгенія Чирикова, один з лідерів «Солідарності» Ілля Яшин, глава руху «Русь Сидяча »Ольга Романова.

У списку виявилося і кілька імен журналістів, в тому числі Олег Кашин з газети «Коммерсант» і Філіп Дзядко з журналу TheNewTimes. Своєю появою вони спровокували чергову дискусію: чи можуть журналісти займатися громадською і політичною діяльністю?

Ілля Барабанов, спеціальний кореспондент газети «Коммерсант», своїх колег не підтримав. «Я не розумію, як читач зможе вірити журналісту, якщо апріорі відомо про його політичної ангажованості», - написав Барабанов в своєму «Твіттері».

Філіп Дзядко не вважає участь в КС проявом ангажованості.

- Для мене ця історія не політична, - пояснив журналіст. - Політикою я займатися не планую. Я як раз вважаю, що поява цивільних людей дуже важливо, і не бачу нічого поганого в тому, щоб журналіст був членом тієї чи іншої громадської організації. Незаангажованість - досить лицемірне і лукаве виправдання. Журналіст не робот, у нього є свої уявлення про те, якою має бути країна.

Філіп Дзядко разом з Ксенією Собчак, Дмитром Биковим, Людмилою Улицької, Рустам Адагамову, Володимиром Мірзоєва, Іриною Ясиной, Тетяною Лазаревої, Михайлом Шацем, Сергієм Пархоменко та Михайлом Гельфандом піде на вибори від «Громадянської платформи». Це спонтанно створене рух об'єднує людей, які позиціонують себе як «не політики» і пропонують масштабну реформу замість громадянської міжусобиці (як саме ця реформа буде виглядати - поки не уточнюється). Спільна заява «Громадянської платформи», опубліковане в блозі Ксенії Собчак, - ще один камінчик в город ЦВК: на думку учасників, система ідеологічних квот «суперечить демократичним принципам, ставлячи учасників виборчого процесу в свідомо нерівні умови».

Втім, сама Собчак навряд чи може скаржитися на нерівні умови - за ступенем впізнаваності вона легко перевершить будь-якого з зареєстрованих кандидатів. Питання в тому, чи вдасться ЦВК виконати одну із заявлених завдань - залучити до управління нові обличчя і свіжі розуми.

Такі в списку теж є. Наприклад, Олена Васильєва, яка приїхала в Москву з Мурманської області і стала координатором руху «ОккупайАбай».

- Потрібно зрозуміти, як в принципі буде функціонувати рада, - каже вона сама. - Я могла б займатися правозахисною діяльністю. Ми створили свій Яндекс.Гаманець для допомоги затриманим. Його номер 47001287316271. Це дуже важливо: ми зобов'язані піклуватися про мирні людей, які беруть участь в нашому протесті.

Деякі, як двадцятип'ятирічний Андрій Гаврилов, взагалі ніколи не займалися політикою, але вирішили спробувати себе в ній.

- Дуже багато проблем накопичилося, - скаржиться Андрій. - І їх ніхто не вирішує: ні влада, ні розкручені опозиціонери, ні опозиційні партії в Держдумі.

Зустрічаються і задоволені екстравагантні програми. Сергій Шатов з руху «Світлі СИЛИ» виступає за «мир абсолютного добра» і називає себе «воїном світла».

- Головне зло - це насильство, а головна проблема - ієрархія. У КС я хотів би повернути оргкомітет обличчям до народу, - ділиться Сергій своїми планами. - Народ не дурний, він бачить, що багато людей просто б'ються за власну владу.

Серед кандидатів - сталініст і прихильник легалізації зброї Олексій Колганов, «євросоціаліст, журналіст, городник, петанкісти, просвітитель» Павло Пряників, поет і фахівець з точкового масажу Марина Мильникова.

Деякі кандидатури викликають розбіжності серед самих членів ЦВК. Зокрема, в середу постало питання про те, щоб зняти вже зареєстрованих Миколи Корольова, націоналіста, засудженого на довічне ув'язнення за теракт на Черкізовському ринку, і Бориса Стомахина, яка відбула покарання за розпалювання міжнаціональної ворожнечі.

- Я з самого початку була проти реєстрації Королева, - говорить Юлія Дрогова, один з членів ЦВК. - Це суперечить законодавству Російської Федерації: людина, який відбуває тюремне ув'язнення, не може обиратися в органи управління. Я думаю, інші вирішили зареєструвати його, щоб можна було зареєструвати і Олексія Козлова, який зараз теж відбуває покарання. Це невірно: правила для всіх, нічого особистого (від редакції зауважимо, що Олексій, на відміну від Королева, сидить з економічного справі, причому, на думку багатьох експертів, справі сфабрикованим).

Кандидати з сумнівною репутацією на цьому тижні були не єдиною проблемою для ЦВК - не обійшлося і без традиційних тролів.

- До нас надійшло близько 40 заявок від людей, пов'язаних з пірамідою МММ, - розповіла Юлія Дрогова. - Ніякого відношення ніхто з них до протестного руху не має. В результаті дискусій ми вирішили не реєструвати їх.

З ідеологічної точки зору очевидно, чому не варто реєструвати учасників МММ. Але сам по собі принцип прихильності опозиційному руху в якості пропуску в кандидати - складно піддається верифікації критерій. Це, мабуть, ще складніше перевірити, ніж справжність підписів. Принаймні методом проб і помилок з різноманіттям кандидатів в ЦВК розібралися. Тепер розбиратися доведеться виборцям.