Київ і децентралізація - як поліпшити столицю
Сергій Петрик
публіцист
21 січня 2018, 8:54 Переглядів:
Знаєте, звідки коріння у вирази - перифраза "Київ - мати міст руських"? Пам'ятайте, в "Повісті временних літ": "Вь лѣто 6390 ... [і] сѣде Ѡлег' кнѧжа Вь Кієвѣ. І реч Ѡлег' се буди мт҃і градом' російськими"? Що в перекладі з давньоруської означає: "І сів Олег, княжа, в Києві, і мовив Олег:" Хай буде це мати городам руським ". Це - семантична калька з грецького" метрополія "(від Μήτηρ - мати і πόλις - місто).
Що було б, якби до столиці приєднали міста-супутники, як передбачалося чинним Генеральним планом Києва до 2020 року (про це мене запитують після виходу колонки "Операція" Агломерація " від 15 січня)?
Подивіться, як розвиваються і гарнішими ці самодостатні і самостійні міста. А було б те, чого і слід було очікувати від метрополії: безглузде вкачіваніе Києвом (за рахунок колишніх передмість) ресурсів в свій центр, який і є місто в поданні не тільки влади, а й багатьох громадян. А все інше - спальні райони, а також десятки гектарів промислових підприємств, складів і торгових центрів.
Замість цього в проекті нового Генплану Києва пропонується така планувальна модель, яка в довгостроковій перспективі передбачає розвиток єдиної відкритої містобудівної системи - місто Київ і приміські території - Київська агломерація, що охоплює 10 адміністративних районів, Ірпінська міськрада і вісім міст обласного значення.
У структурі агломерації - урбанізоване ядро в межах споруджуваної Великої кільцевої дороги міста Києва (територія, охоплена середньої 40-хвилинної транспортної доступністю до центру Києва - міста Бориспіль, Бровари, Боярка, Вишневе, Ірпінь, Буча та Вишгород) та зовнішня зона, в яку включені Васильків, Обухів і Українка.
Для роботи системи необхідно, щоб органи місцевого самоврядування всіх населених пунктів навчилися вести конструктивні переговори і досягати згоди, незважаючи на політичну кон'юнктуру і виходячи із загальних інтересів усіх окремих громад. І це дійсно "довгострокова перспектива".
Куди цікавіше запропонована в проекті система громадських центрів в самому Києві.
Вона складається з уже згадуваного центрального ядра, а також нових центрів культурно-ділової активності (біля станцій швидкісного транспорту і пересадочних транспортних вузлів), багатофункціональних суспільно-ділових центрів на околицях, які обслуговують населення прилеглих районів приміської зони, і центрів місцевого значення в житлових районах і мікрорайонах. Пропонується обмеження подальшого розміщення офісів і торгово-розважальних об'єктів у центральному ядрі і перенесення нових функцій центру з правого на лівий берег Дніпра.
Наприклад, на лівобережжі передбачається створення загальноміських багатофункціональних центрів з високоякісної офісної інфраструктурою в районах проспекту Бажана і озера Вирлиця, а також уздовж Броварського проспекту, біля станцій метро "Лівобережна", "Дарниця" і "Лісова". Крім того, театри, кінотеатри, стадіони і навіть цирк потрібні не тільки в центральному ядрі, але і на лівому березі, де особливо не вистачає місць для неквапливої пішохідної життя.
Все це повинно стати поштовхом до децентралізації міста і призведе до утворення нових зон економічного зростання за межами історичного центру, зменшення навантаження на нього і самодостатності районів міста.
Директор Українського державного інституту культурної спадщини Ольга Пламеницька, яка керувала розробкою проекту історико-архітектурного опорного плану Києва, розповідала, що помітила цікаву річ. Починаючи з часів Київської Русі, як тільки місто опинявся в ситуації соціальної кризи і вимагав імпульсу для містобудівного розвитку, його громадський центр виносили на периферію. Звідти починалося оновлення Києва.
Саме таким чином в XI столітті за межами міста Володимира був побудований місто Ярослава з новим сакральним і політичним центром. У XIV столітті, після монгольської навали, центр перемістили на Поділ. Там був розташований міський магістрат.
У ХІХ столітті архітектор Вікентій Беретті, який розробив перший генеральний план Києва, з'єднав місто Володимира-Ярослава з Подолом і Печерськом. Для цього він на тодішніх околицях запроектував нові вулиці - Олександрівську (тепер Грушевського) і - в Хрещатому яру, куди, як то кажуть, собаки приходили дихнути - Хрещатик.
Без малого 200 років тут, в тих же межах, розташований громадський центр Києва, хоча саме місто вже давно не той!
Зміни так і просяться: все йде до того, що Київ втрачає міське початок, одним з ознак якого є постійна наявність на певних публічних просторах дозвільної натовпу, тобто великої кількості незайнятих виробничою діяльністю людей. Наприклад, раніше вдень і вночі вони наповнювали Майдан, ще з тих часів, коли він називався площею Жовтневої революції.
Зараз це простір історичного центру Києва, а за сумісництвом єдиного громадського центру, перетворюється на пустку: випадкові перехожі, рідкісні туристи, безліч антисоціальних елементів, учасники мітингів, працівники довколишніх офісів не береться до уваги. Центр міста не виконує функції центру тяжіння, напевно, вже років двадцять.
Читайте найважливіші та найцікавіші новини в нашому Telegram
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Орфографічна помилка в тексті:
Послати повідомлення про помилку автора?
Виділіть некоректний текст мишкою
Дякуємо! Повідомлення відправлено.
І реч Ѡлег' се буди мт҃і градом' російськими"?