Крилаті ракети «Калібр». Як Росія створила відповідь на американські «Томагавки»
Чверть століття світ був переконаний, що США - єдина країна
Чверть століття світ був переконаний, що США - єдина країна, здатна нанести удар крилатими ракетами
Перше в історії Росії бойове застосування крилатих ракет Джерело: mil.ru
Крилаті ракети «Калібр» - мабуть, найвідоміший твір російської оборонки останніх років. Широка публіка дізналася про їхнє існування 7 жовтня 2015 року. Тоді в рамках повітряної операції проти бойовиків забороненої в Росії терористичної організації «Ісламська держава» було випущено 26 ракет цього типу, які знищили 11 цілей на території Сирії.
Шок від удару, нанесеного майже через половину континенту, зазнали не тільки ігіловци. Західні ЗМІ та експертне співтовариство не один місяць в панічних тонах обговорювали «довжину російських рук» і потенційні можливості «російських томагавків». Це й не дивно: адже майже чверть століття монополію на застосування крилатих ракет утримували Сполучені Штати. Російський «Калібр» буквально порвав сформований шаблон міжнародних відносин.
Народжений в СССР
Незважаючи на те, що слава прийшла до «калібру» відносно недавно, сама розробка аж ніяк не є новою. Історія цих ракет йде корінням в епоху «холодної війни»: в 70-ті роки СРСР створив крилату ракету КС-122, здатну вражати ядерними боєприпасами цілі на дистанції 2900 кілометрів. Ракета створювалася у відповідь на появу перших «Томагавків» і багато в чому була краще американських «сокир».
Ракетами КС-122 озброїли морські комплекси С10 «Гранат» і сухопутні комплекси КР-55 «Рельєф». Ахіллесовою п'ятою проекту виявилася вузька спеціалізація: КС-122 могли нести тільки відносно легкі ядерні боєголовки. Більш важкі бойові частини, споряджені звичайної вибухівкою, ракети цього типу вже не тягнули.
В результаті, коли Москва і Вашингтон домовилися про ліквідацію ядерних ракет малої і середньої дальності, сухопутні «Рельєфи» довелося порізати на металобрухт, а морські «Гранати» роззброїти, зняти з ракет боєголовки і зберігати їх на складах.
Передбачаючи такий сценарій, конструкторське бюро «Новатор» у 1986 році в ініціативному порядку розробило неядерний варіант КС-122 морського базування. Однак військових не влаштувала дозвукова швидкість ракети.
До 1990-му році конструктори модернізували виріб, так що тепер на фінішній ділянці польоту ракета могла прориватися крізь протиракетну оборону противника на надзвуковий швидкості. Ракета успішно пройшла випробування, але через розвал СРСР так і не пішла у виробництво.
Американська ракета «Томагавк», збита Югославією в 1999 році. Фото: Вікіпедія
Епоха «Томагавків»
Незважаючи на розруху і хаос 90-х, роботи по вдосконаленню ракет тривали. Перші представники сімейства «калібру» були показані на міжнародному авіаційно-космічному салоні МАКС-93. До 1997 року на базі КС-122 була створена ракета, здатна вражати підводні човни. Однак ці роботи і близько не підходили до ніші, яку зайняли американські «Томагавки».
Першим ефективність цієї зброї випробував на собі Ірак. В ході операції «Буря в пустелі» (1991 р) американці відстріляли 288 ракет цього типу. Результат настільки сподобався Пентагону, що сім років тому в ході операції «Лисиця пустелі» американські військові застосували по іракським цілям вже 415 «Томагавків». Під час нападу на Югославію в 1999 році Пентагон застосував порядку 218 ракет цього типу, а вході другого вторгнення в Ірак в 2003-му були випущені 802 «сокири».
Діставалося навіть таким країнам, як Афганістан і Лівія; били «Томагавками» по бойовиках ІГ і сирійському військовому аеродрому Шайрат.
У міру збільшення числа застосовуваних ракет серйозно змінилася їх роль в конфліктах. Якщо в першу іракську війну «Томагавки» виступали в ролі високотехнологічної зброї, то до кінця 90-х ракета перетворилася в видатковий матеріал. Відстрілявши кілька тисяч «сокир», Пентагон дійшов висновку, що розробка часів протистояння радянської імперії - занадто дороге задоволення для колоніальних розборок, і взяв курс на їх здешевлення.
«Томагавки» переодягли в пластикові корпусу (що позбавило їх можливості стартувати з значних глибин), забезпечили дешевими двигунами, спростили конструкцію і навіть зменшили масу боєголовок. Єдиним елементом, який постійно ускладнювався і вдосконалювався, стали електронні мізки ракети. Завдяки сучасним процесорам і програмного забезпечення, останні моделі «сокир» здатні змінювати цілі під час польоту і баражувати над полем бою, вичікуючи момент, коли в зоні досяжності з'явиться відповідний для знищення об'єкт.
російський відповідь
Розібравшись з хаосом 90-х, Росія досить швидко надолужила відставання від США: перші випробування комплексу «Калібр-ПЛЕ» пройшли у вересні 2004 року. Вперше закінчений комплекс ракетної зброї «Калібр-А» був представлений на виставці IDEX-2007 в Абу-Дабі. Однак тоді розробка ніякого шуму не викликала, так і зацікавила тільки вузьких фахівців з числа «тих, кому треба».
Помітно більший інтерес викликав ракетний комплекс Club-K, показаний в 2009 році на Азіатської виставці озброєнь. Російські конструктори заховали пускову установку «калібру» в морській 40-футовий контейнер.
Club-K дозволяє «калібру» стартувати з найнесподіваніших місць, наприклад, з вантажного порту. Джерело: roe.ru
Подивившись на вийшло виріб, військові усього світу усвідомили, що самий звичайний контейнеровоз тепер може призвести залп, якому позаздрить ракетний крейсер. Для тих же Сполучених Штатів це означає, що удар може бути нанесений з самого несподіваного напрямку: з портів Мексики чи Канади, з пропливаючого повз їх ескадри судна нейтральної держави.
Однак по-справжньому зоряний час «калібру» настав восени 2015 року. Після удару по ігіловцам світова громадськість різко захотіла дізнатися, що ж представляє із себе «російський томагавк». Виявилося, що Росія без зайвого шуму і пилу створила ціле сімейство крилатих ракет, «заточені» кожну з них під певний тип завдань.
Точні дані по ракетам цього типу засекречені, існуючі оцінки їх можливостей предположітельни.Істочнік: mil.ru
У протикорабельних варіанті «Калібри» мають три ступені: стартову, маршову і бойову. Бойова щабель дозволяє ракеті прориватися до жертви зі швидкістю, в три рази перевищує швидкість звуку. Однак дальність таких ракет, за оцінками експертів, становить від 370 до 500 км.
«Калібри», призначені для знищення об'єктів на суші, мають всього два ступені: стартову і маршову. Рухаються вони неспішно (з дозвуковій швидкістю), але дуже далеко. Дальність польоту з 400-кілограмової боєголовкою становить до 1500 км. Якщо ж ракету озброїти більш легким ядерним зарядом, радіус зростає до 2600 км.
Ракети цього типу здатні крастися на висоті 15-20 метрів, а при заході на ціль виконувати протиракетний маневр. Деякі модифікації можуть уточнювати своє становище за допомогою супутникової системи ГЛОНАСС, інші керуються показаннями інерційних систем наведення і бортового радіоелектронного обладнання. При цьому «Калібри» успадкували від свого предка КС-122 можливість стартувати з-під води, що дозволяє використовувати в якості носіїв не тільки надводні кораблі, а й субмарини.
На відміну від деградованих «Томагавків», російські «Калібри» призначені не тільки для побиття «бармалеїв», яким нічим відповісти, але і для прориву крізь потужну ППО високорозвинених супротивників.
Втім, це ще не все: американських фахівців терзають невиразні сумніви, що не тільки російські кораблі, а й нові оперативно-тактичні комплекси «Іскандер» можуть застосовувати «Калібри». Саме ці підозри лежать в основі звинувачень Росії в порушенні договору про ліквідацію ракет середньої і малої дальності, час від часу звучать з-за океану. Російські військові раз по раз заспокоюють американських колег, радять викинути погані думки з голови, розслабитися і перечитати казочку про те, що ЄвроПРО (європейський компонент американської протиракетної оборони) не спрямований проти Росії.
У світлі подій останніх років не виключено, що ми ще далеко не все знаємо про «калібру», і, можливо, ці ракети ще разок-другий здивують західну громадськість.