Леонід Парфьонов: "Після Майдану ми, росіяни, чекали від вас дива"

1. АВТОРИ:
2. Орфографічна помилка в тексті:

29 листопада 2011, 7:38 Переглядів:

- Леонід, днями Володимира Путіна на з'їзді "Єдиної Росії" висунули в президенти. Що скажете?

- Це все так передбачувано.

- А коли Медведєв сказав, що не піде в президенти ...

- Зазнав розчарування. Я не те щоб сподівався ... Просто вірив, що система ще не втратила гнучкості і здатна до деякого саморозвитку. Тобто став би Медведєв президентом на новий термін. Була б якась поступова лібералізація режиму, від слів про модернізацію перейдуть до справи. А через 6 років до нових виборів вже буде інша країна. Але не вийшло.

ФОТО: Парфьонов в Києві презентував нову книгу і обіймався з Шустером

- У своїй новій книзі ви досить багато місця виділили нашій "помаранчевої революції". Ви ніколи не намагалися екстраполювати ці події на російську дійсність? Чи можливо таке в Росії з урахуванням перспективи Путіна ще років на 12?

- Різні можуть бути варіанти. Але у нас би це відбувалося по-іншому. Але безсумнівно, що так чи інакше наше колишнє пострадянський простір чекає якийсь черговий виток демократизації. Зрештою, якщо вже арабські країни не минула чаша сія, то нас тим більш. Я вважаю, що наші нащадки матимуть право запитати у нас: "Якого ви втрачали час? Чим були зайняті? Все тільки пили і їли?". Як там Жванецький казав: "Що ж ви крадете з збитків? Ви з прибутків крадіть!". Та про що говорити - пройшло 20 років, а ми все ще живемо в пострадянській ситуації, "все соплі жуємо", - користуючись улюбленим виразом того ж Путіна.

- Ви якось упустили, що ви в Росії очікували від України після Майдану чогось такого ...

- Колись очікували! Адже, Господи, подумати тільки, Україна зірвала операцію "Приймач", до якої доклали руку і російські спецслужби! Це було щось! Ми думали: "Ось зараз, ще чуть-чуть, і станеться щось фантастичне". Зрозумійте, адже ми, росіяни, такого вчинку найменше чекали саме від українців! Адже ви такі асимільовані, такі начебто залежні ментально від Росії, і раптом, на ганьбу всім нам покажете, як потрібно рішуче надходити. Здійсніть той самий якісно новий стрибок! Мало не принципово нове життя побудуєте. Але не сталося, не було цього стрибка. І ви, і ми, як і раніше тупцюємо на одному місці, ризикуючи залишитися там назавжди.

- До речі, на вашу думку, на початку нульових років, на зорі путінської ери, російські журналісти могли б щось зробити по-іншому, щоб переломити хід подій в Росії? Щоб все пішло по іншому?

- Не думаю. Від самих журналістів мало що залежало. Саме суспільство має бути готовим до змін і до демократії. Якщо у суспільства немає запиту, якщо люди не виходять самі на вулицю на захист своїх прав - журналісти тут безсилі.

- Ви приїхали до Києва, щоб представити новий, 5-й том своєї друкованої версії "Намедни" (року 2001-2005). Помітно, що він вийшов куди більш жорстким, ніж попередні: з матом і шокуючими фото (наприклад, з тілом чеченської дівчини, убитої полковником Юрієм Будановим).

- Так адже це не я матюкаюся. Це все цитати, а з пісні адже слів не викинеш. Як інакше можна пояснити Шнура з його "Ленінградом"? А напис на футболках групи "Тату"? У них же чітко було написано: "Х ... й війні". Так що, робити вигляд, що цього не було? Це ж смішно! А фото ... теж частина цього часу. Градус життя.

- А зняти своє кіно думаєте? Чи не документальне, як зазвичай, а художнє?

- І мови бути не може. Я не вмію вигадувати, не спираючись на якісь перевірені факти. Ось коли я знаю точно, що, за спогадами сучасників Гоголя, біля цієї стіни стояла його конторка, а у тій - круглий стіл - це одне. Або коли в моїй картині "Зворикін Муромець" (про батька-засновника телебачення, інженера Володимира Зворикін. - Авт.) У головного російського героя, який живе в США , Слуга чорний, і цей слуга, до того ж, подає йому горобинівки на підносі, та з кришталевих чарок ... Таке спеціально не придумаєш! Тому це цікаво. А складати щось з повітря - мені нудно.

- Одного разу ви сказали, що люди втомилися від військових фільмів. Це через "Стомлених сонцем" Микити Михалкова?

- Ні. Просто вважаю, що люди, і правда, переситилися цією темою. Ну що знімати черговий а-ля радянський фільм? Все це вже було. На сто фільмів про війну - пристойний тільки один. Я можу пригадати лише в "Августі 44-го". Та ж "9 рота" - незважаючи на всі її огріхи: кліповий монтаж, численні запозичення з "Суцільнометалевій оболонки", виглядало добре. Тому що - новий погляд.

- Кажуть, ви працюєте "проектно" ...

- Абсолютно вірно. Я вичерпав в собі ось це: "Працювати з 9 і до 18". Коли у мене є проект, я працюю над ним 24 години на добу. І не заспокоююся, поки він не буде зроблений. Мені здається, це нормально. Зрештою, я можу собі це дозволити - я ж працюю сам на себе. Крім того, я нині поза тележурналістики. І скажу вам, будь моя воля, я б, звичайно, її ніколи не залишав.

- А на українське телебачення вас не запрошують?

- Все на рівні: "Було б здорово, якби ви спробували". Але я не відкрито для цих пропозицій. Я і без того не встигаю робити те, що роблю у себе в Росії.

- А як би ви написали в своїй книзі про Юлію Тимошенко - про її арешт у 2011 році?

- Не знаю. Я б сів за стіл. Зібрав би всю наявну інформацію. Подивився б фотохроніку і на Тимошенко в окулярах і з айпедом. А вже потім би писав.

- Якщо ви поза тележурналістики, то шанси побачити продовження "Намедни", які закінчилися на 2003 році, у глядача надто малі?

- Знаєте, якби у мене не було друкованої версії, то, може, мені і хотілося б продовжити передачу. А зараз вже немає. Повертатися до телевізійного проекту "Намедни" я не планую.

- У вас в планах була документалка про 200-річчя війни 1812 року, що з нею сталося?

- Ідея не знайшла підтримки. Кіна не буде. Зараз займаюся фільмом про колекцію Щукіна і Морозова - про двох російських купців-старообрядців, які стали найпершими покупцями Пікассо і Матісса. Вони цими полотнами прикрашали свої будинки.

ВІД "ПІСЕНЬ" ДО "ГОГОЛЯ"

Ім'я: Леонід Парфьонов
Народився: 26.01.1960 в Череповці (Росія)

Леонід закінчив факультет журналістики Ленінградського університету імені Жданова. Друкувався в радянській пресі: від "Червоної Зірки" і "Правди" - до "Московских новостей" і "Огонька". У 1989-му створив трьохсерійний документальний фільм "Діти XX з'їзду" про покоління шістдесятників. У 1993-1996 роках був ведучим неполітичних новин "Намедни". У 1994 році був автором і ведучим проекту "НТВ - новорічне телебачення", за який отримав свою першу ТЕФІ в номінації "Розважальна програма". Був автором перших двох частин популярного новорічного шоу "Старі пісні про головне". У 1997-2001 роках - ведучий історичних програм "Намедни. Наша ера. 1961-91". До 2004 року вів на НТВ недільну програму "Намедни", яку закрили після низки скандалів з владою. З тих пір займається, в основному, теледокументалістику. Зняв фільми "Російська імперія", "Живий Пушкін", "Птах-Гоголь".

Читайте найважливіші та найцікавіші новини в нашому Telegram

Ви зараз переглядаєте новина "Леонід Парфьонов:" Після Майдану ми, росіяни, чекали від вас дива "". інші інтерв'ю дивіться в блоці "Останні новини"

АВТОРИ:

Гужва Ігор, Панченко Алекс

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Орфографічна помилка в тексті:

Послати повідомлення про помилку автора?

Виділіть некоректний текст мишкою

Дякуємо! Повідомлення відправлено.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ