Ліцензії, йдіть: українцям стало простіше інвестувати в нерухомість за кордоном. Лана Голян

Тепе рь будь-який резидент України може вільно відкривати рахунки за кордоном і отримувати дохід від іноземних контрагентів. Розраховувати на безперешкодний повернення інвестицій варто іноземним особам, чиї кошти надходили через спеціально відкритий інвестиційний рахунок.

Процеси лібералізації українського інвестиційного законодавства активно проходили в 2016 - 2017 роках. Більшість змін торкнулися резидентів України, зацікавлених в здійсненні інвестицій за кордон.

Так, в українців з'явилася можливість інвестувати не тільки в українську нерухомість. Вкладати кошти за кордон українські громадяни можуть без додаткових дозвільних документів (ліцензій) з боку контролюючих органів. Єдиний нюанс - про отримані таким чином доходи необхідно звітувати до Державної фіскальну службу.

Права іноземних інвесторів обмежують законодавчі норми

Для іноземних інвесторів, зацікавлених в українській нерухомості, умови практично не змінилися. І щоб відчувати себе захищеним в рамках нестабільного українського законодавства, іноземцям варто звертати увагу не стільки на новели лібералізації законодавства, скільки на супутні норми, якими найчастіше обмежуються права іноземних інвесторів.

Так, розраховувати на безперешкодний повернення інвестицій можуть ті інвестори, які здійснювали свої інвестиції в суворій відповідності до вимог українського законодавства. Наприклад, коли інвестиції надходили через спеціально відкритий інвестиційний рахунок і були належним чином оформлені (зареєстровані). У спірних ситуаціях можна, звичайно, апелювати до норм Закону № 1390-VIII від 31.05.2016. Згідно з ним іноземні інвестиції, зареєстровані і не зареєстровані до набрання Законом чинності, мають рівні права на отримання пільг та гарантій, передбачених Законом «Про режим іноземного інвестування».

НБУ посилив фінансовий моніторинг операцій

Одна з істотних гарантій передбачена статтею 12 Закону - безперешкодний і негайний переказ за кордон прибутків і доходів в іноземній валюті, отриманих на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій. І ця законодавча гарантія найчастіше порушується, оскільки порядок перерахування за кордон прибутку і доходів, отриманих за результатами інвестиційної діяльності в Україні, визначається Національним банком. А Нацбанк часто вносить свої корективи і обмеження, покликані стабілізувати фінансову ситуацію в Україні, що, звичайно, відбивається на можливості здійснювати вільне переміщення фінансових ресурсів з / в Україну.

У 2016 році в рамках такого регулювання Нацбанк продовжив дію обмежень, зокрема заборона на покупку валюти з метою повернення іноземних інвестицій та виплати дивідендів іноземним інвесторам. У 2017 році деякі обмеження були зняті - дозволена купівля валюти для виплати дивідендів за 2016 рік у сумі, що не перевищує 5 мільйонів доларів на місяць, і повернення іноземних інвестицій від продажу корпоративних прав або зменшення статутного капіталу.

Разом з тим НБУ посилив фінансовий моніторинг операцій з іноземною валютою. Тепер будь-які фінансові операції з іноземними контрагентами вимагають обов'язкового розкриття інформації про бенефіціарів власників. Внутрішніми рекомендаціями (лист НБУ від 10.02.2017 р № 250008/10883 «Про встановлення кінцевого бенефіціарного власника (контролера) клієнта») Нацбанк чітко, відповідно до загальносвітових трактуванням, визначив поняття «номінальний власник (утримувач)» і ввів критерії визначення. Так, номінальним власником (утримувачем) вважається особа, яка від свого імені управляє корпоративними правами іншої особи - реального кінцевого бенефіціарного власника (контролера) в його інтересах.

Критерієм для визначення статусу «номінального власника», на думку Нацбанку, вважається країна реєстрації такої особи (наприклад, якщо у країни є офшорний статус) і володіння або управління багатьма іншими компаніями. При цьому характеристика «багато» не розкривається.

Оскільки відповідальними за проведення фінансового моніторингу та виявлення кінцевого бенефіціара є безпосередньо банки, то на практиці можна виявити, що вимоги банків різняться - комусь достатньо заяви директора, а хтось вимагає трастові декларації, незважаючи на їх принципова відсутність у інвесторів. Такі дії НБУ відповідають вимогам 4-й антивідмивної Директиви ЄС і поправок до неї, прийнятих в цьому році.

«Для багатьох іноземних інвесторів заборони і обмеження НБУ грають більш значущу роль, ніж географічний, тобто страновой, економічний або проектний ризик-фактор».

Юрист і закон, 20.10.2017 - 26.10.2017, № 40