Міфологема Долі в Стародавній Греції

Чи існує доля? Наскільки вона фатальна? Чи можна перемогти долю або притягти до себе удачу? Відповіді на ці питання хвилювали людини споконвіку і хвилюють понині. Одні вважають, що долі не існує і що все підвладне волі людини, інші навпаки виходять з того, що все в нашому житті вирішено заздалегідь. Рік тому я вже висловлював свою думку з приводу долі в статті Роздуми про долю і випадковості і тепер, розвиваючи тему, я б хотів розглянути це питання з позиції уявлень про долю стародавніх греків. Звернемо свій погляд на міфи Стародавньої Греції.

Доля у древніх греків була представлена ​​у вигляді двох взаємодоповнюючих себе проявах: випадковості та необхідності. Розглянемо їх докладніше.

Необхідність долі.

Необхідність долі виявляється в її фатальності. Тобто існують чинники, які спочатку закладені якоїсь силою і які не можна ніяк змінити. Перед ними безсилий навіть Зевс - Верховний бог Олімпу. За необхідне прояв долі відповідала богиня Ананке або Ананка. Вона була уособленням необхідності і неминучості. За деякими легендами вона є матір'ю Адрастеї (також богині невідворотності) і мойр. Батьком їх вважається Зевс. Про Мойра слід поговорити окремо, так як, по-перше, вони також були богинями долі, а, по-друге, у кожної з них була своя окрема роль. За деякими легендами, як уже було сказано, вони вважалися дочками Зевса і Ананке, проте можна зустріти й інші версії. Наприклад, що вони були дочками Зевса і Феміди. Мойр було кілька, але прийнято вважати, що основних мойр було троє.

Клото - в перекладі з грецького «Пряха». Саме вона пряла нитку життя кожної людини і бога.

Лахесис - в перекладі з грецького «Доля». Вона визначала довжину нитки, тобто наскільки довгим буде життя.

Атропо - від грецького «Невідворотна». Вона перерізала нитка, що символізувало кінець життя або смерть.

Слід зауважити, що їм були підвладні не тільки життя простих смертних, але і богів, в тому числі і життя безсмертного бога Зевса, який, по суті, і встановив загальний закон Всесвіту.

Випадковість долі.

Уявлення про випадковість долі виникли пізніше необхідності. Тут центральну роль грає богині Тихе (Тюхе, Тюха). Її ім'я позиціонується з такими поняттями як зустріч, доля, випадок, удача, щастя. Саме вона була богинею випадку й удачі. У стародавніх римлян їй відповідала богиня Фортуна. За деякими легендами вона була дочкою Зевса і була однією з мойр. Гесіод ж вважав її Океанида. Однак уже в V столітті до н.е. у Есхіла і Піндара вона вже виступає в якості могутньої богині долі. Зображувалася Тихе зазвичай з рогом достатку в руці.

Таким чином, з одного боку у древніх греків життя людини була зумовлена ​​необхідністю, а з іншого мала і елементи випадковості. Якщо народження і смерть були зумовлені заздалегідь і були під владою Ананке або мойр, то протягом самого життя, яку плела Лахесис, були можливі випадкові прояви, за які відповідала Тихе. Домовитися з мойрами не представлялося можливим в принципі, так як вони були непохитні і байдужі, виконуючи лише свої обов'язки, тому продовжити життя або уникнути смерті людина не може. А ось вже додати в своє життя щастя або удачу вже цілком ймовірно, якщо стати улюбленцем Тіхеі.

Підводячи підсумки, я б хотів звернути Вашу увагу на ці прояви в нашому повсякденному житті. Адже якщо уважно поглянути на явища, що відбуваються і процеси, можна переконатися в тому, що стародавні греки багато в чому мали рацію. Якщо не брати до уваги легенди і персоніфікованих персонажів, загальна суть явищ залишається колишньою. Наше життя все також підвладна як необхідним, так і випадковим проявам.

Юрій Ретроман.