Михайлівський палац

"Палац є безумовним тріумфом новітньої архітектури і не тільки перевершує всі бачене в Тюїльрі та інших королівських палацах континенту, але є позитивно єдиним у своєму роді". Гринвиль, англ. вчений.

Михайлівський палац - славніше створення великого зодчого К. Россі. Палац призначався для молодшого брата імператора Олександра I - великого князя Михайла. Спочатку палац планувався на місцях існуючих будівель, але остаточним ділянкою для будівництва було обрано пустир. Так що Карлу Россі довелося не тільки проектувати сам палац, а й облаштовувати всю прилеглу пустирний територію. Тепер ми маємо чудовий архітектурний комплекс центру С.-Петербурга, куди входять і Михайлівський палац, і прекрасна площа Мистецтв (кол. Михайлівська). На цій площі розташовуються також і Михайлівський театр (1833), і Філармонія (тепер - імені Шостаковича, раніше будинок Дворянського зібрання 1839), і Російський етнографічний музей (1902), і Театр музичної комедії (в будівлі 1799года). К. Россі створив тут і дві нові вулиці - Михайлівська (з'єднує Палац з Невським проспектом) і Інженерна, а також продовжив Італійську і Садову вулиці.

Над Михайлівським палацом К. Россі почав працювати з 1817года, закладка будівлі відбувалася двома роками пізніше (1819), в 1823году було закінчено основне будівництва, а в1825 - оздоблювальні роботи. Розкіш і краса вбрання інтер'єрів Михайлівського палацу обійшлася багато дорожче, ніж всі будівництво. Цінні породи дерева, що йшов на паркет в залах палацу, зумовили його значну вартість - 160 рублів за квадрат. У майстрів у Россі тоді були одні з кращих художників, скульпторів, різьбярів та меблевиків.

Для Михайлівського палацу були спеціально відлиті дві копії античних левів, знайдених в Римі під час розкопок в 16 столітті, вони прикрашають парадну гранітну сходи палацу. (Тепер той звір з лапою на кулі, колись прикрашав італійські палаццо, став одним із символів Північної столиці). На сьогоднішній день від усього пишноти внутрішнього оздоблення К. Россі залишилася ці сходи і Білий зал. Причому цей Білий зал виявився настільки естетично і художньо гармонійний - шедевр класичного інтер'єру, що був навіть замовлений точний макет цієї кімнати для подарунка англійському королю. Причому, тільки аванс для Россі і його майстрів по роботі над цим макетом склав 5 тис. Руб.

Всього на будівництво Михайлівського палацу з казни пішло 7,6 млн. Руб.
В нагороду за настільки дивну роботу К. Россі отримав орден Св.Володимира третього ступеня і ділянку землі для будівництва за державний рахунок приватного будинку.

Великий князь Михайло з дружиною відразу ж (1825) переїжджають в новий палац, і починаються самі блискучі роки в житті Михайлівського палацу.

Великокнязівська подружжя Михайла і Олени влаштовувала в своєму Михайлівському палаці бали, майже не поступалися імператорським ні за своїм розмахом, ні по світськості і розкоші. Сам Михайло Павлович брав тут військових і цивільних, проводив засідання усіляких комітетів, навіть влаштовувалися цілі полкові свята. Цікаво, що всі основні посади в палаці займали по службі князя, колишні військові, а генерал-майор Васильчиков - герой Вітчизняної війни 1812 року і зовсім один час квартирував у замку.

Зі смертю князя Михайла зустрічі в Михайлівському взяли понад світсько-художній характер, тут радо приймали «творчу інтелігенцію» - письменників, вчених, художників, музикантів. У Михайлівському неодноразово бував і Пушкін. За участю і допомогою Олени Павлівни в Михайлівському народилося Російське музичне товариство під керівництвом А.Рубінштейна, яке потім стало першою в Росії консерваторією. На відомі «четверги» в Михайлівській палац навідувався і сам імператор. Відвідував ці зустрічі і майбутній канцлер Німеччини - Бісмарк.

Але після смерті Олени Павлівни, а потім і її дочки Катерини біля Михайлівського палацу почалася важка смуга, с1894г. для збору коштів на утримання замку, він перетворений в прибутковий будинок. Імператор Олександр III збирався викупити Михайлівський палац і влаштувати в ньому Ксенінскій інститут (так звали дочку царя), проте все справи з викупу будівлі довелося вести вже синові Олександра - Миколі II. Колишнім власникам було виплачено 4 млн.руб. і дозволено забрати сімейні речі. Однак онуки забрали з собою майже все, спустошивши палац дощенту, вони забрали навіть двері і люстри, а також розібрали каміни.

Для Ксенінского інституту передають Миколаївський палац, а в Михайлівському вирішують організувати перший національний музей живопису. Так в 1895году народився всесвітньо відомий Російський музей в честь Олександра III, який сам був великим колекціонером. В той час Ермітаж був майже повністю наповнений колекціями живопису зарубіжних майстрів, а для вітчизняних живописців відводився один тільки зал.

На момент відкриття в Михайлівському палаці російського музею його збори складалося з 1880 творів, переданих сюди крім Ермітажу ще з Академії мистецтв і Імператорських палаців.

Зараз це більш як 370 000 предметів, які знаходяться не тільки в Михайлівському палаці, але також і в корпусі Бенуа (спеціально збудованим для розширення колекції Російського музею в 1916 році), і належать до музейного комплексу «Русский музей», Мармуровому і Строгановском палацах і Михайлівському або Інженерному замку. Сюди ж віднесено Михайлівський сад і Літній сад , Як унікальні зразки садово-паркового мистецтва того часу.