Микола Гавриленко - нафтовик донецьких бандитів - Чорна мітка - смороду заважають Україні!

1. «Укртранснафта» рятується від «Привату»
2. З «наших», з «донецьких»
3. Час робити гроші
4. Заправні «фінти»
5. "Формула успіху
6. Політика і Панама-мама

Хто «рулить» державної «Укртранснафтою».

Микола Гавриленко (на фото) маловідомий широкому загалу. У 2015 році його «під шумок» призначили керівником «Укртранснафти» - найбільшого оператора системи нафтопроводів України, після гучного скандалу, пов'язаного зі звільненням ставленика Ігоря Коломойського - Олександра Лазорко. Обіцяна деолігархізація все-таки почалася. Микола Гавриленко став надією для країни. Правда, ніхто «не помітив», що новоспечений «нафтовик» стояв біля витоків скандальної донецької структури «ВІК ОЙЛ» та був протеже відомого кримінального авторитета Жиган Такташева. Він - власник мережі заправок Formula і компаній, які безперебійно виграють мільйонні тендери.

«Укртранснафта» рятується від «Привату»

Коли трохи вщухли пристрасті Майдану, в країні почалася «епоха» люстрації. Влада, яка обіцяла «життя по-новому», взялася за розкуркулення олігархів періоду Януковича. Першим під роздачу потрапив одіозний Ігор Коломойський. Конфлікт Бені і Петра Порошенка вийшов на новий рівень. Почалося активне протистояння навколо крісла керівника «Укртранснафти».

«Укртранснафту» довгий час контролював Ігор Коломойський зі своєю групою «Приват». Незважаючи на те, що 100% акцій належать державі через НАК «Нафтогаз Україна». Директором компанії був ставленик Бені - Олександр Лазорко.

Олександр Лазорко

Навіщо олігархові «Укртранснафта»? Компанія - головний оператор системи нафтопроводів на території України. До її складу входять три підприємства - «Придніпровські магістральні нафтопроводи» (південний схід України), «Магістральні нафтопроводи« Дружба »(північний захід України) і« Південні магістральні нафтопроводи »(південь України). За всіма цими нафтопроводами російська нафта поставляється на українські заводи і експортується в Європу. Ігор Коломойський зосередив у своїх руках «вигідний бізнес» - через оператора він прокачивал дешеву нафту на свої заводи: Надвірнянський, Дрогобицький і Кременчуцький. При цьому відзначимо, що працював тільки останній нафтопереробний завод, інші виконували функції резервуарів для зберігання «чорного золота».

Беня міг би довго впиватися безкарністю, навіть при новій владі, якби не вирішив «реприватизувати» (в народі «віджати») активи сильних світу цього - Ріната Ахметова та Дмитра Фірташа. Відповідь від олігархів не змусив себе чекати. Тим більше, для нього було дуже вдалий час: активісти хотіли люструвати всіх.

19 березня 2015 року - чорна дата для Ігоря Валерійовича. У цей день наглядову раду ПАТ «Укртранснафта» усунув Олександра Лазорко з посади. Перевірка ревізійної комісії показала розтрату. З легкої руки Лазорко (під впливом Коломойського) компанія підписала невигідні договори на транспортування нафти з ПАТ «Синтез Ойл» (підконтрольне групі «Приват») і перекачування сировини на завод «Укртатнафти» за заниженими тарифами. В результаті держава недоотримала 550 млн грн. Також в 2014 році Лазорко наказав відкачати 650 тис. Тонн технологічної нафти з нафтопроводів на НПЗ «Привату» для зберігання за кілька мільйонів гривень на добу. Після викриття тимчасово виконувати обов'язки НАК призначила Юрія Мірошника.

А далі почалися розборки в стилі 90-х. На нове місце роботи прибув Мірошник в супроводі невідомих людей, нібито співробітників Альфи. Лазорко забарикадувався в кабінеті. Чиновники поштовхалися, вибили вікна і двері, але конфлікт не переріс у «гарячу стадію».

Питання перенесли в юридичну площину. Верховна Рада прийняла поправки до закону, який стосувався зниження кворуму для проведення зборів акціонерів «Укртранснафти» з 60% до 50% + 1 акція. В офіс компанії під'їхав сам Ігор Коломойський з десятком автоматників.

Рятувати ситуацію кинувся міністр енергетики Володимир Демчишин. Але через півгодини залишив будівлю. Відомо, що розгніваний Коломойський пообіцяв відправити незгодних в АТО. Так що чиновники вирішили не доводити Беню.

Більше півроку «Укртранснафта» керувалася менеджерами з приставкою «в.о.». У цьому статусі побували всі кому не лінь - колишній співробітник СБУ Юрій Мірошник, бізнесмен Сергій Сукало, ексначальнік управління цінової політики ПАТ Роман Сидорак.

Восени 2015 року акціонери державного монополіста по транзиту нафти трубопроводами призначили директора - Миколи Гавриленко. Він переміг у публічному конкурсі від НАК «Нафтогаз України».

З «наших», з «донецьких»

Гавриленко Микола Миколайович народився 29 червня 1969 року в місті Мар'їнка Донецької області. Вищу освіту здобув у Донецькому державному університеті економіки і торгівлі за фахом «Економіка підприємства».

З відкритих джерел відомо, що Микола Гавриленко почав свою кар'єру в мережі заправок «ВІК ОЙЛ». З 1995 року він працював на керівних посадах, був одним з трьох акціонерів «ВІК ОЙЛ». На даний момент Микола Миколайович має більш ніж 20-річний досвід управлінської діяльності в нафтовій галузі. Ці скупі рядки явно «вилизані» для офіційної біографії чиновника. Автор знайшов цікаві факти про життя керівника «Укртранснафта».

У бізнес Миколи Гавриленко «привів» донецький рекет. Все почалося в 1992 році, коли молодий і перспективний студент донецького вузу отримав диплом. Повертатися в рідну Мар'їнка він не став. Тим більше, в Донецьку у молодої людини з'явилося кілька цікавих, а головне, перспективних знайомств з початківцями бізнесменами.

У 1992 році житель Донецька Ігор Філіпенко відкриває свій бізнес - фірму VIK LTD. Підприємець зареєстрував її за своїм домашньою адресою (Донецьк, б-р Конституції 1, кв. 220).

Ігор Філіпенко

Філіпенко в ті роки ставився до місцевої еліти. Він володів торговельними кіосками і його покривав Янош Кранц - представник старої плеяди авторитетів, розстріляний в кінці 1992 року. Кранц мав безпосереднє відношення до фірми VIK LTD, але після його смерті новостворена структура перейшла в руки іншому авторитету - жіганамі Такташева.

Широка громадськість і преса знає його під ім'ям Євгена Такташева (або навіть Такташова), нині покійного гендиректора ЗАТ «ФК« Шахтар »і правої руки Рината Ахметова. Через плутанину з прізвищем і ім'ям про роль Такташева в донецьких війнах забули. При цьому він був одним з найближчих підручних Аліка Грека (Брагіна), який і познайомив з ним свого далекого родича Ігоря Ахметова, а потім і його молодшого брата Ріната.

Філіпенко за підтримки Жиган Такташева через свою фірму займався «кришуванням» кіосків, трохи пізніше в сферу його діяльності увійшли СТО для «своїх». На станції «латали» машини, які постраждали в бандитських розборках, а також перебивали номери. СТО покривала фірма ТОВ «ВІК-Т».

У 1995 році Філіпенко та його «дах» розширюють свій бізнес нафтою, а точніше монополізацією поставок палива автопідприємствам. Цікавий факт: якби не Тетяна Бахтєєва, то Такташов, а потім і Рінат Ахметов, залишилися б без прибуткового бізнесу. Взагалі сама ідея монополізувати поставки палива належить знаменитому донецькому рейдеру Владиславу Дрегеру, діяльність якого пов'язана із захопленням ринку автобусних перевезень (ВАТ «ДОПАС», «Транспортний союз Донбасу», «Автоекспрес», «Магістраль», ТОВ «Автомагістралі Донбасу», ТОВ «Донецькі вокзали »). Підім'явши під себе всі міські автовокзали, Дрегер зрозумів, що краще за все їх контролювати по засобу палива. Про це він розповів Алімжану Бахтєєву - чоловікові Тетяни Бахтєєвої, що працює у фірмі ВАТ «ДОПАС», яка займалася автобусними перевезеннями. Бахтєєва донесла інформацію до своєї подруги Раїси Такташева. А та, в свою чергу, нашептала її своєму чоловікові жіганамі Такташева.

Тетяна Бахтєєва і Владислав Дрегер

Такташов не бачив в Філіпенко потенціалу для заняття нафтовим бізнесом. Тому він привів до протеже молодого хлопця на ім'я Микола і сказав, що той очолить новий напрямок. Так-так, донецький авторитет привів «шістку» Миколи Гавриленко, майбутнього великого бізнесмена і керівника «Укртранснафта». Микола Гавриленко стає директором дочірньої фірми «ВІК-Т» під назвою ТОВ «ВІК ОЙЛ», і співзасновником цієї структури.

«ВІК ОЙЛ» зайнялася продажем нафтопродуктів. У лічені місяці вона стала однією їх основних «бензоколонок» донецьких кланів.

Час робити гроші

У 2002 році з'явилася фірма «УТН-Схід», що складалася з двох структур - ТОВ «ВІК ОЙЛ» та ТОВ «Восток». Вона об'єднала і почала розвивати 118 АЗС в Донецькій, Дніпропетровській та Київській областях. У числі засновників першої компанії значилися троє - Ігор Філіпенко, Микола Гавриленко і Анатолій Гаврильченко - один Філіпенко. Власниками другий структури були вони ж, плюс В'ячеслав Зіменков - друг дитинства Гаврильченко і Сергій Петров - хороший знайомий Філіпенко.

Коли в листопаді 2002 року губернатор Донецької області Віктор Янукович став прем'єр-міністром, донецький бізнес рушив на Київ. «Свої», згідно з тодішньою тенденції, могли легко виводити гроші в офшори. Так була створена ЗАТ «ВікОйла» з юридичною адресою: Київ, Столичне шосе, 98. Її засновниками і власниками стали «Turitella Corporation» (86%), зареєстрована на Віргінських Британських островах, «Укрнефтеторгсервіс» (4%), ТОВ «ВІК ОЙЛ »(9%) і ТОВ« Вік Систем »(1%). На чолі структури, яка почала контролювати «УНТ-Восток» і ТОВ «ВІК ОЙЛ», залишився Микола Гавриленко.

Навіщо бізнесменам знадобилося створювати ЗАТ? Це говорить тільки про одне, у структури з'явився один господар, який прикрив своє ім'я Turitella Corporation. Не будемо довго мучити: за фірмою стояв ніхто інший, як Жиган Такташов, який вирішив змінити власників структури на своїх донецьких друзів. Поінформовані джерела пов'язують з Turitella ще одну людину - Андрія Адамовського.

Завдяки легкій руці Такташева в 2003 році до «УТН-Схід», яка на той момент вже володіла десь сотнею АЗС, примикає донецький бізнесмен Тимур Валітов. Він стає одним з основних акціонерів, отримавши 80% акцій. Ігор Філіпенко в бізнесі задовольняється другим місцем. Тимур Валітов - депутат Донецької облради, власник автомобільного клубу «Патріот» і зять Тетяни Бахтєєвої. Відзначимо, що Валітов значився працівником ДП «Міжрегіональний інвестиційний союз». Це холдинг в середині 90-х об'єднав всі фірми Жиган Такташева.
Новий власник домігся того, щоб «ВІК ОЙЛ» почала продавати нафтопродукти Кременчуцького НПЗ «Укртатнафта».

Бізнес у донецьких 2 роки йшов як по маслу. Але вже в 2005 році після Помаранчевої революції мафія терпить фіаско.

Навесні 2005 року «любі друзі» в рамках гасла «Бандитам - тюрми!» Заарештовують голови Донецької облради Бориса Колесникова. Його звинуватили в заволодінні із застосуванням вимагання акцій фешенебельного донецького торгового центру «Білий лебідь». Зрозумівши, що запахло смаженим, Жиган Такташов і Ігор Філіппенко пускаються в перегони. Через рік Такташов раптово помирає (так сказали в некролозі ФК «Шахтар», де його, правда, назвали в «українській транскрипції» Євгеном Миколайовичем), а Філіпенко вирішує не спокушати долю і переїжджає на постійне місце проживання в Канаду.

Однак Філіпенко їхав за кордон зі спокійною душею. Він під чуйним керівництвом Тимура Валітова зайнявся зміною власників бізнесу ТОВ «ВІК ОЙЛ» та «УТН-Схід». Останню структуру вивели в офшор, оформивши на ІНФОТЕКС ЕН.ВІ (Ангілья Британська Вест-Індія, Південний Хілл, Хейвуд Хаус, 294). За цією ж адресою вважалася ще одна фірма - «Артекст інтро ЕсЕй». У 2006 році, за півроку до смерті Такташева, в неї вивели основний актив акцій ТОВ «ВІК ОЙЛ». Друга частина за значимістю була у Тимура Валітова. «По-дрібниці» мали вірні менеджери В'ячеслав Зіменков, Анатолій Гаврильченко і Микола Гавриленко.

Заправні «фінти»

Після смерті Жиган Такташева нафтовим бізнесом «донецької групи» фактично кермував Тимур Валітов поодинці, йдеться в публікації інтернет-видання. Він призначив директором ТОВ «ВІК ОЙЛ» Миколи Гавриленко, і бізнесмени разом продовжили заплутувати сліди, щоб убезпечити себе.

У 2007 році бізнес-структура змінює власників. На цей раз - «ВІК ОЙЛ» віддають кіпрському офшору «Ондава Інвестментс Лімітед», а «УТН-Восток» - вже названої «Ондава» і «Марксвіл Інвестментс Лімітед». А ховати було що. За той рік доходи компанії становили 3,13 млрд гривень. До речі, на «Ондава» переоформили всі інші активи, пов'язані з «ВІК ОЙЛ», - торгово-фінансову компанію «Європа ЛТД», ТОВ «Славанафтопостач», «ПКС ОЙЛ», «ВостокІнвест», ТОВ «Юкон», ТОВ «Газ -груп », ТОВ« Л.Б.П. », ТОВ« Роксолана ».

У 2008 році донецькі вирішили остаточно сховати «кінці». Представники «УТН-Схід» заявили, що власники продають 27% акцій компанії «PPF Investment». За їх словами, це одна з найбільших міжнародних фінансових та інвестиційних груп в Центральній та Східній Європі. Однак компанія так і не увійшла в засновники «УТН-Схід». Більш того, виявилося, що говорити про європейський капіталі рано - гроші, зосереджені в «PPF Investment», належали чеському бізнесменові Петеру Келлнеру.

З власних джерел SKELET-info дізнався, що PPF була створена власниками «УТН-Схід» для виведення пакета акцій за кордон. Це підтверджує такий нюанс: компанія зареєстрована на острові Джерсі - улюбленої офшорній зоні донецького клану. Не думаємо, що це збіг.

Таким чином, до 2008 року всю бізнес-структуру вивели в офшори: українські компанії серед власників зникли.

Бізнес-структура, яку так приховували Тимур Валітов і Микола Миколайович Гавриленко, не пережила кризи 2009 року. Буквально за рік доходи зменшилися до 2,2 млрд. Гривень. Більш того, донецькі «нафтовики» накопичили борг перед нафтопереробним заводом «Укртатнафта» за «перебір» у використанні бренду УТН на заправках «ВІК Ойла». В принципі, в крах винні самі Валітов і Гавриленко. Підприємства «УТН-Схід» і «Схід», як оператор зв'язку «ВІК ОЙЛ», порушили ліцензійний договір з «Укртатнафта». Згідно з ним, «бензоколонки» могли застосовувати знаки компанії «Укртатнафта» для позначення своїх товарів і послуг. Але! Микола Миколайович збільшив кількість об'єктів для розміщення бренду нафтопереробної компанії. Виходячи з договору, оператор міг розмістити знак «Укртатнафти» на 103 АЗС, Валітов ж брендованих все 118 станцій. Крім того, Валітов з властивою всім «донецьким» нахабством, самостійно почав визначати об'єкти договору і терміни його дії. На фірмових бланках він вказував себе «офіційним дилером» підприємства, хоча «Укртатнафта» прав йому не надавала.

«Беспредел» «ВІК ОЙЛ» обернувся судовим процесом. «Укртатнафта» подала в суд з вимогою стягнути 13 млн гривень штрафу, а також заарештувати всі «донецькі» заправки. Бізнесмени почали різко втрачати позиції. Перший судовий процес не приніс радості - Господарський суд Києва повністю задовольнив вимоги «Укртатнафти». Валітов подав на апеляцію, але програв - суд відмовив «УТН-Схід» і «Схід» в знятті арешту з їх заправок.

Недовго думаючи, бізнесмен просто прибрав зі своїх заправок логотип «Укртатнафта» і повісив новий - особа з посмішкою ( «підморгує смайлик»).

А тим часом, він вже підшукував покупців на бізнес-структуру. На горизонті з'явилася російсько-британська компанія ТNК-ВР International limited, а точніше - український підрозділ ТНК-ВР Віктора Вексельберга. Вони заявили про готовність придбання 100% акцій «ВІК ОЙЛ».

У січні 2010 року ТNК-ВР викупила частину акцій «ВІК ОЙЛ» у офшору «OLEDO». Звідки він з'явився, і яке відношення має до власності Валітова? Все просто: бізнесмен в черговий раз перетасував власників. До 2010 року активи групи «ВІК ОЙЛ» зосереджувалися в двох іноземних компаніях - вже знайома нам «Turitella Corporation» і «OLEDO Petrolium Limited». Остання володіла контрольним пакет акцій «УНТ-Восток».

ТНК-BP перевела на рахунок Riga Investment Bank 71,6 млн доларів в якості внеску за акції, придбані у OLEDO. За деякими даними, остаточна сума угоди склала 313 млн доларів. Відзначимо, що доля інших 240 млн доларів невідома. Але, впевнені, вони в хороших руках.

І ще одна сторона цієї історії, яка має право на існування. Тимур Валітов вистояв би перед натиском «Укртатнафти», якби не пресинг групи Льовочкіна-Фірташа-Хорошковського. У вересні 2010 року СБУ, очолювана Валерієм Хорошковським, провела обшук в офісі Ігоря Філіпенка. Силовики вилучили 12 печаток фіктивних офшорних компаній, 2,5 млн доларів і великий арсенал стрілецької зброї. Логічного продовження у вигляді судового розгляду цей обшук не отримав. На той момент була ще одна лінія конфлікту - Льовочкін-Фірташ-Хорошковський «працювали» проти Ахметова. Тож не дивно, що «донецьким» довелося якомога швидше зливати активи і йти в тінь.

"Формула успіху

Коли бізнес Тимура Валітова накрився мідним тазом, не розгубився тільки Микола Гавриленко. Він створив сервісну компанію Formula. Через неї Гавриленко почав реалізовувати нафтопродукти власного бренду по смарт-карток та бланків-дозволів.

Відзначимо, що займаючись «ВІК ОЙЛ», Микола Миколайович кілька разів ініціював розвиток фірмового палива, але через кризу і великих витрат на реалізацію, проект не пішов. Після «розриву» з «Укртатнафти» Гавриленко пішов ва-банк і зайнявся бізнесом поодинці.

Тільки з'явившись на ринку, марка Formula зайшла на водні комплекси в Севастополі та Дніпропетровську. Нею заправляли виключно водний транспорт. Через пару місяців її вже заливали в наземний транспорт в Донецьку. А ще через пару місяців, несподівано для всіх, Formula виграла тендер Головного управління МВС в Києві. Вона отримала можливість реалізувати 1,04 млн л палива за талонами. До слова, в торгах брала участь компанія ТОВ «Рось-1», але її ціна була на 7,8 млн доларів вище.

Гроші самі текли в руки: у 2011 році сервісна компанія Formula налічувала 12 власних та орендованих АЗС. Серед клієнтів були «Укрпошта», «Новий канал», телеканал М1, «Укртелеком», «Укрсоцбанк» та інші. У партнерах значилися - мережі ТНК-ВР, WOG, «Лукойл», ОККО, «Паралель», ТЕС, «КЛО», «Азовнефтепродукт».

У 2015 році в Києві компанія відкрила першу автоматичну контейнерну АЗС під брендом Formula. На ній обслуговують клієнтів за готівковим і безготівковим розрахунком.

Бізнес Миколи Гавриленко не обмежився компанією Formula. У 2012 році він відкрив компанію «Промтерміналсервіс», яка забезпечує програмне супровід операцій по обороту з нафтопродуктами. Тоді ж Гавриленко зареєстрував «Торговий дім« СКФ »». Фірма зайнялася безготівковій продажем пального по договірній основі, успадкованої від «ВІК ОЙЛ».

«ТД« СКФ »став активним учасником державних тендерів із закупівлі нафтопродуктів. У 2015 році фірма виграла конкурс на поставку 156 т бензину і дизеля запорізькому концерну «Міські теплові мережі». За інформацією SKELET-info, Микола Гавриленко на цій угоді заробив 3 млн гривень. Але коштували ці гроші того, невідомо. Тендер прикував увагу ЗМІ. Тоді і з'ясувалося, що «ТД« СКФ »оформлено на панамську фірму Richtrade Impex Inc, справи якої ведуть місцеві Cascado AG, Integri SA і Systemo AG, керовані латвійцями Еріком Ванагельсом і Станом Горіним. Саме ці люди засвітилися в операціях з морськими буровими вишками екс-глави Міністерства енергетики Юрія Бойка.

Відзначимо, Гавриленко познайомився з Бойком ще в нульових, коли той займався Кременчуцький НПЗ. До речі, Юрій Бойко запросив Миколу Миколайовича у 2004 році стати учасником експертно-аналітичної групи при Міненерго. Група прославилася тим, що «винайшла» оптимальну формулу для розрахунку вартості нафтопродуктів. У Міненерго її назвали «економічно обґрунтованою». На ділі формула працювала на торговельний бізнес.

Але повернемося до тендерів. У тому ж 2015 року КП «Служба комунального господарства» Миколаївської області закупило у «ТД« СКФ »палива майже на 1,5 млн гривень.
Не менш «цікавий» тендер пов'язаний з КП «Київблагоустрій». Фірма Миколи Гавриленко виграла поставку на 45 000 л бензину А-95, 14 000 л - А-92 і 80 000 л дизпалива на весь рік столичному підприємству. За результатами торгів було укладено договір на поставку палива. Але вже через місяць з'ясувалося, що договорів уклали 5, і в кожному наступному ціна палива зростала на 10%. У підсумку - ціна палива зросла на 60%, а кількість палива, навпаки, - зменшилася на 40%.

Півроку КП «Київблагоустрій» купувало бензин по космічній ціні в 28, 96 гривень. Притому, що в роздробі паливо коштувало 20, 89 гривень. Справа тоді примудрилися зам'яти, а учасники угоди виправдалися.

Історія з точністю до дрібниць повторилася і в 2016 році. На момент укладення договору на поставку палива КП «Київблагоустрій» ціна на бензин А-95 становила 19,99 гривень. Після трьох підвищень вона збільшилася на 33% і склала - 26,58 гривень. Про ситуацію технічно промовчали.

Також «Торговий дім« СКФ »виграв тендер на поставку 970 тис. Л бензину і ДТ для Обласного комунального підприємства« Донецьктеплокомуненерго ». Спритно? Гавриленко може.

Микола Гавриленко міг би і далі розвивати свій бізнес, але його покликала велика політика.

Політика і Панама-мама

Восени 2015 року НАК «Нафтогаз» оголосив конкурс на місце керівника «Укртранснафта». Спочатку в ньому повинні були брати участь 6 осіб, причому навіть Олександр Лазорко, екс-директор «Укртранснафти», але він «зійшов» з дистанції через оголошення в розшук. Головний кандидат - екс-начальник управління цінової політики ПАТ Роман Сидорак. Ще два кандидати на крісло були технічними - вихідці з системи «Нафтогазу» Олег Скрипник та Олег Тищик. І два бізнесмена - Микола Гавриленко і Коба накопичилося, соратник Міхо Саакашвілі.

У фінал гонки вийшли Гавриленко і накопичити, але останнім відмовили через «відсутність досвіду».

Відзначимо, що узгодження кандидатури Миколи Миколайовича зайняло пару хвилин. Таке рішення в повній мірі можна вважати компромісом президентської і прем'єрської команд щодо умов спільного управління «Укртранснафтою».

Не секрет, що за призначенням Миколи Гавриленко на цю посаду варто заступник керівника президентської фракції в парламенті, давній партнер і особистий друг Петра Порошенка - Ігор Кононенко.

Найцікавіше, що Микола Гавриленко, ледь сівши в крісло керівника «Укртранснафти», почав витрачати державні гроші. Микола Миколайович без проведення тендеру зняв офіси в Senator одному з найдорожчих і респектабельних офісних центрів столиці за 47 млн ​​гривень. Senator - нерухомість класу «А», його можна порівняти з центрами «Парус» або «Гулівер». В офісному центрі панорамні вікна, з яких видно Лавра. Погодьтеся, «по-багатому». І, що найцікавіше, ці будівлі належать Вагифу Алієву, замішаного в ряді кримінальних розборок.

Гавриленко оплатив оренду відразу на 4 роки вперед - до 1 вересня 2020 року. Порахуємо: це близько 1 млн гривень в місяць.

У 2016 році «нової» влади не пощастило. Журналісти-розслідувачі міжнародного консорціуму ICIJ опублікували другу частину «Панамського архіву», розсекретивши власників офшорних компаній. Серед них опинився і Микола Гавриленко. Виходячи з документів, глава «Укртранснафти» володіє фірмою ... Turitella Сorporation. Тієї самої, створеної донецькими в хороші часи. Найцікавіше, що інші акціонери офшору TURITELLA є Андрій Адамовський, Ігор Філіпенко та Андрій Малицький.

У «Нафтогазі» спростували причетність Миколи Гавриленко до офшорного скандалу. У НАК заявили, що в 2007 році він вийшов з числа акціонерів TURITELLA і з того часу не має до цієї компанії будь-якого відношення

В травнем 2017 року Гавриленко увійшов до складу правління НАК «Нафтогаз».