Миколаїв: вибори поки в кулуарах
Якщо океан відбивається в одній краплі, то загальнонаціональні тенденції можуть найяскравіше відбитися в малонаселеному депресивному регіоні. Так, події останніх днів в Миколаєві показують: на Банковій вже починають підготовку до майбутніх президентських виборів.
5 жовтня міська рада Миколаєва 42 голосами «за» (із загальної кількості 54 депутатів) оголосив імпічмент міському голові, представнику «Самопомочі» Олександру Сенкевичу. Незважаючи на необхідність призначення дострокових виборів мера (і велика кількість відповідних законопроектів у ВР), ймовірність цього майже нульова.
21 грудня міський рада Миколаєва затвердив список кандидатів на посади віце-мерів і нових членів виконкому міської ради. В їх число увійшло чимало представників «старої» влади, в тому числі і ті, хто активно протидіяв миколаївському майдану. Незважаючи на це, така «спецоперація» була ініційована саме ОДА.
Нагадаємо, імпічмент меру Миколаєва Олександру Сенкевичу був оголошений злагодженим голосуванням фракцій «Опозиційного блоку», «Нашого краю» і «Солідарності». Фактичним організатором голосування за недовіру виступив глава ОДА Олексій Савченко. Зіграли свою роль і приналежність Сенкевича до опозиційної президенту «Самопомочі», і місцеві політичні розклади, і навіть особисті чинники (докладніше: «Два мера - багато для Миколаєва?» ).
Олександр Сенкевич, сторонній для традиційних політико-бюрократичних еліт людина, не мав надійної опори ні в депутатському корпусі, ні в чиновницьких структурах. Як результат - постійне лавірування між потужною фракцією «Опозиційного блоку» в міськраді на чолі з Ігорем Дятловим і обласною адміністрацією, яку з жовтня 2016 р очолив зайшов в парламент по «ударовской» квотою Олексій Савченко. У підсумку взаєморозуміння Сенкевич не знайшов ні з одним, ні з іншим. Савченко і Дятлов воліли домовлятися безпосередньо і в цілому утворили досить ефективну зв'язку. Присутність Сенкевича ставало все менш бажаним для обох сторін «великої угоди».
Проте єдності щодо майбутнього міського голови у Савченко і Дятлова не було. Савченко неодноразово піднімав тему дострокових виборів міського голови і міськради; Дятлов таким сценарієм противився. У підсумку, здається, було прийнято не те що компромісне - всіх влаштовує рішення: Сенкевича відправляють у відставку, проте перевиборів, всупереч закону, не призначають. Деіндустріалізованний, позбавлений впливового лобі Миколаїв - занадто мала величина, щоб звертати на неї увагу в Раді, особливо на тлі бурхливих подій останнього місяця.
У той же час для Адміністрації Президента такий результат ідеальний: виконуючим обов'язки міського голови стала секретар міськради, представник президентської політсили Тетяна Казакова. Що знаходиться в зв'язці з Саакашвілі «Самопоміч» практично втратила впливу на процеси в місті. А ситуативна більшість «Опозиційний блок» - «Наш край» - «Солідарність» показало себе досить договороздатним в питаннях, важливих для ОДА.
Проте навіть при таких «тепличних» умовах масовий похід у виконавчу владу екс- «регіоналів» міг здатися іміджево певною мірою ризикованим. Так, на посаду першого віце-мера пропонується Юрій Андрієнко - який займав аналогічну посаду в 2013 р і в цій якості намагався заборонити проведення мітингів майдану. Цілий ряд колишніх депутатів міськради від ПР увійдуть до складу виконкому міськради.
Чреваті звинуваченнями в «зраді» і негативними електоральними наслідками для влади перестановки не в останню чергу викликані саме виборними міркуваннями.
Вдаримо нашим краєм по ...
Відзначимо, що серед потенційно нових призначенців є представники більшості місцевих груп впливу. Однак про баланс годі й казати - апаратні зміни різко посилюють позиції нардепа від «Солідарності» Давида Макар'ян.
Лідер обласної, досить нечисленної організації УДАРу в 2014 р пройшов до парламенту за списками «Солідарності». На місцевому рівні Давид Макар'ян став лідером однієї з головних груп впливу в президентській політичній силі - компенсуючи слабкість своєї команди міцними зв'язками в столиці. Ну а команду головний «ударовец» став розширювати за рахунок колишніх «регіоналів», багатьом з яких саме його підтримка допомогла стати своїми для нової влади.
Цей курс логічно привів Макар'ян до активної участі у формуванні проекту «Наш край» в області і тісній співпраці з курирує «Наш край» заступник голови АП Віталієм Ковальчуком. Миколаївська область стала для «Нашого краю» однією з опорних: чималий «біло-синій» електорат і маса колишніх «регіоналів», яких навіть високий рейтинг «Опозиційного блоку" не змотивувати працювати в опозиції. Як результат - другий рейтинг «Нашого краю» серед областей за підсумками місцевих виборів 2015 р
Коли ж в жовтні 2016 р губернатором по «ударовской» квотою став Олексій Савченко, Давид Макар'ян швидко налагодив співпрацю і з ним - і вже удвох вони фактично зробили «Наш край» партією влади в області. Надмірне посилення цього спочатку чисто технологічного проекту на шкоду «Солідарності» навіть ставало предметом розглядів «на вищому рівні», але особливо ситуації не змінило.
Адже Віталій Ковальчук є єдиним представником Адміністрації Президента, серйозно зацікавленим у посиленні свого впливу за рахунок Миколаївської області. Що означає його значну свободу дій в регіоні - з тієї банальної причини, що у «внутрішньовидових» конкурентів до регіону руки не доходять.
Але і у них є свої інтереси в регіоні, і таке різке посилення Ковальчука (до всього іншого, один з керівників «Нашого краю» Юрій Гранатуров зайняв пост начальника держслужби - керівника апарату ОДА) цілком може викликати їх протидію. Те саме можна сказати і до Давида Макарьяну: так, зараз він проводить на посаду «гуманітарного» віце-губернатора свого одногрупника, колишнього віце-мера Миколаєва Євгена Шевченка.
Причина впевненості в собі Ковальчука і Макар'ян - в збігу їх особистих інтересів зі стратегічними інтересами АП. Миколаївська область - не найпростіша для чинного президента. А виборами займатися нікому. Традиційно вертикаллю забезпечення виборів займалася обласна адміністрація - але у губернатора Савченко своя команда відсутня. Президентська політсила в області до межі розхитана колишніми міжусобицями. Мажоритарники вважаються або не цілком лояльними, або не мають достатньо розвиненими «виборчими машинами».
Зате є чимала кількість колишніх «регіоналів» з чималим же досвідом проведення виборчих кампаній для влади. Причому остання умова - важливо. Три з половиною роки вони трималися в тіні, чекаючи, коли нової влади все-таки знадобиться їх досвід. І ось тепер цей час, здається, настає. Ну а Ковальчук і Макар'ян в даному разі є головними фахівцями по грамотному включенню «колишніх» в нову владну вертикаль - і тому можуть з повним правом стверджувати, що тільки вони зможуть побудувати для АП «виборчу машину» в Миколаївській області.
А свою активізацію вони можуть обгрунтувати зростанням загроз для влади в регіоні прямо зараз.
Боротьба не на життя на всіх фронтах
Ні, потенційні партнери Саакашвілі тут нечисленні. «Самопоміч» серйозно ослаблена внутрішньою розколом і імпічментом Сенкевича, «ДемАльянс» і «Громадянська позиція» нечисленні і не маємо впливу. А «Рух нових сил» мало не виявилося під контролем все того ж Давида Макар'ян. Схильному до «колекціонування» партійних брендів нардепу майже вдалося поставити на чолі місцевого відділення руху Саакашвілі Євгенія Шевченко. Виник скандал, і в підсумку проект в області просто припинив свій розвиток.
Однак несподівано голосно заявив про себе «Народний фронт». 16 грудня була проведена обласна конференція політсили, на якій, в силу останніх подій, були проголошені гасла «боротьби з колабораціоністами». Рейтинг «Народного фронту» в області вкрай низький - як, власне, і всюди. Але зате зберігає вплив (включаючи трьох депутатів в ВР) пов'язаний з Яценюком екс-губернатор (2014-2016 рр.) Вадим Меріков. Вимушений піти у відставку після низки корупційних скандалів в своєму оточенні, ніколи формально не складався в «Народному фронті», тепер Меріков публічно пов'язав свою подальшу боротьбу з політсилою Яценюка. А союзні йому ЗМІ розгорнули активну кампанію проти голови ОДА Савченко.
Групі Мерікова доведеться вирішувати ряд складних завдань. З одного боку, її турбує надмірне посилення Макар'ян. З іншого - в січні йде в декретну відпустку глава облради Вікторія Москаленко. Виконуючим обов'язки стає орієнтований на главу АП Ігоря Райнін Іван Кухта, системно конфліктували з Мерікова. Але допустити його відставку - значить підіграти групі Макар'ян, яка також незадоволена Кухта і вже кілька сесій поспіль безуспішно намагається зібрати голоси проти нього.
Зрозуміло, що Меріков буде керуватися і «партійним завданням» національного рівня. Яким воно буде, поки неясно. З певною часткою ймовірності, помітна активізація «Народного фронту» - спроба повторити сценарій 2015 року, коли, володіючи вже ледь помітним рейтингом, НФ отримав квоту в 25 відсотків у списках «Солідарності». Меріков тоді зумів провести за списками «Солідарності» чимало своїх людей, а потім і зовсім нанести ряд поразок тим, хто намагався будувати в області потужну президентську політсилу.
Різні групи влади можуть боротися між собою, серйозно не побоюючись опозиції. «Батьківщина», УКРОП і «Відродження», присутні в обласній раді, або слабкі, або переживають затяжні внутрішньопартійні конфлікти. Ну а «біло-синя» опозиція і зовсім вражена системними проблемами з самого свого виникнення.
Ще в 2014 р «Оппоблок» фактично розділився на «міську» групу Новинського і «обласну» групу Льовочкіна, яка незадовго до місцевих виборів воліла союз з комуністами в рамках «Нової держави». Глава потужної «міський» групи Ігор Дятлов, як уже згадувалося, успішно вирішував «її» питання з Олексієм Савченком - за рахунок слабкої і роздробленою фракції ПРО в облраді. Але поступово її представники зуміли консолідуватися і останнім часом повели активну боротьбу проти «міський» групи та її представників в облраді. Увінчалася вона 21 грудня тим, що обласну фракцію покинула третину депутатів, орієнтованих на «міську» групу.
Фактично відсутній в області проект «За життя» - незважаючи на наявність приймальні, формального керівництва і високий, чи не перевершує показники «Опозиційного блоку», рейтинг. Однак його ймовірні лідери, депутати облради, раніше вийшли з фракції ПРО, не так давно повернулися в неї. Розвиток проекту на даний момент заморожено - але і до консолідації «Опозиційного блоку» це, як бачимо, не привело. Так що поки опозиція зайнята перебудовою і з'ясуванням відносин усередині себе, влада може не звертати на неї уваги.
І це, на жаль, теж типова для України тенденція.