Можливо подолати вето Росії в Раді Безпеки ООН?

1. Коментарі

На це питання кореспондента «Радіо Свобода» відповідає експерт в питаннях міжнародного права, директор Центру Острогорского, професор університету West London Ярослав Кривий.

Зображення з сайту http://www.svaboda.org/

Росія в Раді безпеки ООН наклала вето на пропозицію про створення міжнародного трибуналу по катастрофі малазійського Боїнгу минулому році над Донбасом. Існують механізми, щоб обійти це вето? Або діючі вони саме в цьому випадку?

Кривий: Якщо дивитися буквально на положення Статуту ООН, то єдиним органом, який може приймати обов'язкові рішення, є Рада безпеки. Причому, ці дії можуть прийматися в разі загрози миру, порушення миру або актів агресії.

Але безумовно Генеральна асамблея ООН представляє всі країни і вона в свою чергу може приймати свої рішення, які називаються резолюціями. Різниця між резолюціями Генасамблеї і резолюціями Ради безпеки в тому, що резолюції Асамблеї зазвичай не є обов'язковими.

Вето Росії не заважає прийняти резолюцію Генеральної асамблеї про те, що такий трибунал необхідно створити. В принципі окремі країни або групи країн можуть разом домовитися про створення такого трибуналу. Але справа в тому, що деякі країни не будуть визнавати юрисдикцію такого трибуналу. Швидше за все, РФ цей шлях і вибере, коли інші країни створять подібний трибунал.

У 1950 році Генеральна асамблея ООН прийняла резолюцію № 377, яка передбачала, що якщо в Раді безпеки немає згоди по важливому питанні, яке зачіпає міжнародну безпеку, то Генеральна асамблея певної чисельністю голосів може сама прийняти відповідне рішення. І ця резолюція кілька разів застосовувалася, зокрема, в 1956 році, коли Великобританія і Франція, постійні члени Ради безпеки ООН з правом вето, влаштували військову експедицію в Єгипет. В даному випадку може бути задіяний механізм резолюції № 377?

Кривий: Цей механізм може бути задіяний, але рішенням Генеральної асамблеї необов'язкові. Країни, які з ними не згодні, можуть їх не виконувати. Можна згадати резолюцію, яка була прийнята після анексії Криму. Більшість країн проголосували за резолюцію, яка засуджувала анексію, деякі проголосували проти.
В результаті резолюція була політичним сигналом, деякі країни його сприйняли і діють відповідним чином. А деякі країни з цим не згодні і їх неможливо змусити виконувати цю резолюцію.

У минулому, в тих випадках, які ви називали, деякі країни розглядали рішенням Генеральної асамблеї ООН як обов'язкові і вважали, що вони дають їм право використовувати силу в міжнародних конфліктах.

А чи можна в рамках Статуту ООН позбавити Росію права вето взагалі або при розгляді якогось конкретного питання?

Кривий: ООН була заснована після Другої світової війни і її структура відображає той розклад сил, який був 70 років тому. Щоб змінити цю структуру, потрібно переглядати Статут. Росія, і будь-яка інша країна, яку захочуть позбавити права вето, буде виступати проти. І в рамках ООН позбавити права вето країни, які його мають, неможливо.

Довідка Радіо Свобода: Згідно з резолюцією Генеральної асамблеї ООН № 377 від 3 листопада 1950, «якщо Рада Безпеки в результаті розбіжностей постійних членів виявляється не в змозі виконати свій головний обов'язок з підтримання міжнародного миру та безпеки у всіх випадках, коли є підстави вважати про загрозу світу, порушення світу чи акт агресії, Генеральна асамблея повинна негайно переглянути це питання з метою зробити членам організації необхідні рекомендації щодо колективних заходів, включаючи - в случ е порушення миру або акту агресії - застосування, коли це необхідно, збройних сил для підтримки або відновлення міжнародного миру або безпеки ».

У 1956 році під час Суецької кризи Франція і Великобританія заблокували в Раді безпеки ООН резолюцію про виведення своїх і ізраїльських військ з території Єгипту. Надзвичайна сесія Генеральної асамблеї ООН, скликана 2 листопада 1956 році, проте, зажадала припинити військові дії в Єгипті, вивести з її території іноземні військові формування та відкрити Суецький канал. Проти рішення голосували Франція, Великобританія, Ізраїль, Нова Зеландія і Австралія. У рішенні зазначалося, що Ізраїль винен у порушенні угоди про перемир'я. Великобританія і Франція були оголошені агресорами.

5 листопада 1956 року радянське керівництво звернулося до Великобританії, Франції і Ізраїлю з ультимативною вимогою негайно припинити військові дії, попередивши про наслідки, до яких може привести продовження військової операції. У посланні британському прем'єр-міністру зазначалося можливості застосування ракетної зброї, а в посланні Ізраїлю ставилося питання і про саме існування цієї держави. 6 листопада з вимогою припинити військові дії виступив президент США Дуайт Ейзенхавер.
У той же день Великобританія і Франція припинили військові дії в Єгипті.

7 листопада 1956 року Генеральна асамблея ООН проголосувала за формування міжнародних сил ООН для контролю за виведенням британських, французьких та ізраїльських військ з єгипетської території. 15 листопада в Єгипет прибули перші підрозділи військ ООН. 22 грудня 1956 року виведення військ Великобританії і Франції завершився. У березні 1957 році і ізраїльські війська покинули окуповані ними під час війни території.

Публікується з дозволу білоруської служби «Радіо Свобода»

оригінал матеріалу

Коментарі

Коментарі