Наталя Анцух - Порівняльне і міжнародне сімейне право

Надія Анцух

Порівняльне і міжнародне сімейне право

© Анцух Н. С., 2015

© Оформлення. ТДВ «Видавництво" Чотири чверті "», 2015

* * *

Перелік умовних позначень

Допоміжні репродуктивні технології - ДРТ

Цивільний кодекс - ГК

Закон Венесуели про міжнародне приватне право - Закон Венесуели про МПП

Закон Естонії про міжнародне приватне право - Закон Естонії про МПП

Закон України про міжнародне приватне право - Закон України про МПП

Кодекс міжнародного приватного права - Кодекс Бустаманте

Кодекс Бельгії про міжнародне приватне право - Кодекс Бельгії про МПП

Кодекс Болгарії про міжнародний цивільний - Кодекс Болгарії про МГП праві

Кодекс Республіки Білорусь про шлюб та сім'ю - КпШС

Кодекс Республіки Казахстан про шлюб (шлюб) і сім'ї - КпШС Республіки Казахстан

Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 - Мінська конвенція

Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 2002 року - Кишинівська конвенція

Регламент Європейського парламенту та Ради ЄС № 1259/2010 про співпрацю в області вибору застосовуваного права до розірвання шлюбу і сепараціі- Регламент Рим III

Регламент Європейського парламенту та Ради ЄС № 593/2008 про право, що підлягає застосуванню до договірних зобов'язань - Регламент Рим I

Сімейний кодекс - СК

Федеральний закон Швейцарії про міжнародне приватне право - Закон Швейцарії про МПП

Навчальний посібник є всебічним дослідженням в області правового регулювання шлюбно-сімейних відносин, ускладнених іноземним елементом. У вітчизняній літературі на сьогоднішній день відсутні праці, що розкривають розглянутий у виданні комплекс проблем.

Матеріал включає загальні питання правової регламентації транскордонних сімейних відносин (поняття, принципи, методи, джерела, основні колізійні прив'язки, а також механізми обмеження дії колізійного методу в даній сфері, встановлення змісту іноземного сімейного права), а також охоплює основні інститути порівняльного і міжнародного сімейного права (укладання та розірвання шлюбу, відносини між подружжям, батьками і дітьми, усиновлення, опіка та піклування). Увага приділена не тільки коллизионному, а й матеріально-правовому регулюванню, що свідчить про комплексний підхід до дослідження. При цьому порушуються питання, які не отримали належного розгляду в доктрині: укладання та розірвання консульських шлюбів, визнання шлюбів і розлучень, здійснених за кордоном, укладення шлюбів в нетрадиційній формі (посмертно, тимчасово), квазібрачние відносини.

У навчальному посібнику аналізується національне законодавство всіх держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, ряду країн далекого зарубіжжя (в тому числі Бельгії, Болгарії, Венесуели, Німеччини, Італії, Іспанії, Нідерландів, Швейцарії, Естонії, Японії). Особлива роль в сфері універсальної уніфікації належить Гаазької конференції з міжнародного приватного права, яка являє собою динамічно розвивається форму співпраці з налагодження контактів між іноземними державами. Більшість прийнятих в рамках Гаазької конференції конвенцій ратифіковані широким колом держав, що сприятливо впливає на вирішення правових колізій з участю іноземного елемента. Однак Республіка Білорусь, будучи членом Гаазької конференції з 2001 р, на сьогоднішній день ратифікувала тільки дві конвенції, що регламентують шлюбно-сімейні відносини: Конвенцію про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року і Конвенцію із захисту дітей та співробітництва щодо міжнародного усиновлення 1993 р . У посібнику проаналізовано норми договорів про правову допомогу, учасницею яких є Республіка Білорусь, регіональних угод, актів інтеграційних утворень (включаючи Регламенти Європейського з юза, а також їх проекти), положення універсальних договорів, в тому числі вступили в силу в 2013 р Наводяться приклади з судової практики.

Глава 1

Загальне уявлення про дисципліну «Міжнародне сімейне право»

1.1. Поняття сімейних відносин з іноземним елементом

Сімейні стосунки, пов'язані з правопорядком двох або більше держав, іменуються сімейними відносинами з іноземним елементом, який може бути виражений в трьох іпостасях:

- за суб'єктним складом:

наприклад:

• іноземне громадянство хоча б одного його учасника;

• відсутність громадянства хоча б у одного з його учасників;

- по об'єкту:

• знаходження за кордоном нерухомості, що належить подружжю;

- за місцем здійснення юридичного факту:

• укладення шлюбу за кордоном;

• укладення шлюбного договору за кордоном.

У доктрині існують аргументи, спрямовані проти застосування конструкції «іноземний елемент», серед яких частіше за інших зустрічається аргумент про порушення структури правовідносини, розробленої в загальній теорії права (суб'єкт, об'єкт, права і обов'язки сторін).

Власне кажучи під іноземним елементом слід розуміти його певну характеристику, що виявляє зв'язок з іноземною державою і що дає підстави для постановки питання про що підлягає застосуванню право. Загальноприйнята структура правовідносини в даному випадку не зачіпається, а термін «іноземний елемент» використовується з метою виявлення категорії цивільних правовідносин, до яких можна застосовувати не тільки вітчизняне, а й іноземне право.

Розбіжності в правовому регулюванні шлюбно-сімейних відносин в іноземних державах відображають національні особливості і традиції, які склалися впродовж багатьох років. Різним чином визначаються умови вступу в шлюб, його форма, особисті та майнові відносини подружжя, батьків і дітей, порядок і умови усиновлення. У зв'язку з цим можуть виникати хромающие відносини, коли, наприклад, шлюби, укладені в одній країні з дотриманням її законів, в іншій державі виявляються невизнаними через невиконання вимог законодавства (хромающие шлюби).

Нагальним є питання про правове становище іноземців в сімейних відносинах, оскільки від наділення іноземців тими чи іншими правами, залежить можливість таких осіб вступати в шлюб, здійснювати права і обов'язки подружжя, всиновлювати і бути усиновленою.

Відповідно до статті 1 Закону Республіки Білорусь «Про правове становище іноземних громадян і осіб без громадянства в Республіці Білорусь» від 4 січня 2010 року № 105-З (в ред. Від 04.01.2014) іноземний громадянин - особа, яка не є громадянином Республіки Білорусь і має докази своєї належності до громадянства (підданства) іншої держави; особа без громадянства - особа, яка не є громадянином Республіки Білорусь і не має доказів своєї належності до громадянства іншої держави. Стаття 2 цього Закону встановлює, що іноземні громадяни, які мають громадянство двох і більше держав, вважаються в Республіці Білорусь громадянами тієї держави, за документами для виїзду за кордон якого вони в'їхали в Республіку Білорусь.

У статті 2 зазначеного Закону закріплено загальне правило: іноземці на території Республіки Білорусь користуються правами і свободами і виконують обов'язки нарівні з громадянами Республіки Білорусь, якщо інше не визначено Конституцією Республіки Білорусь, цим Законом, іншими законодавчими актами та міжнародними договорами Республіки Білорусь.

Згідно зі статтею 228 КпШС від 9 липня 1999 № 278-З (в ред. Від 12.12.2013) іноземні громадяни та особи без громадянства користуються в Республіці Білорусь правами і несуть обов'язки в шлюбних та сімейних відносинах нарівні з громадянами Республіки Білорусь, якщо інше не встановлено Конституцією Республіки Білорусь, цим Кодексом, іншими законодавчими актами Республіки Білорусь і міжнародних договорів України. Це означає, що іноземці на території Білорусі не можуть володіти в шлюбно-сімейній сфері всією сукупністю прав, якою вони володіють на території держави свого громадянства (багатоженство, укладення шлюбу за дорученням і т. Д.). У той же час їм надаються права, якими вони можуть не володіти на території держави свого громадянства (зниження шлюбного віку і т. Д.).

Фраза «якщо інше не встановлено ...» коректно і об'єктивно відображає реальність, оскільки деякі норми розділу VI КпШС передбачають обмеження для іноземців. Як приклад можна привести заборону на укладення шлюбу між іноземцями в органах, які реєструють акти цивільного стану, на території Білорусі, якщо жоден з них не має дозволу на постійне проживання в Республіці Білорусь (стаття 229 КпШС).

Кінець ознайомчого уривка

СПОДОБАЛАСЯ КНИГА?