Не довіряю я бабам

Зустрілися з подругою у вихідні, щоб прогулятися по місту. На вулиці тепло, сонячно - краса!

Погуляли, а ввечері зібралися додому. Сіли на кінцевій в трамвай, де, крім нас, був тільки кондуктор - щупленький мужичок, сонно куняв. Ми з подругою зайняли місця і базікали про те, про се, як побачили у вікно, що до трамваю спішно шкандибає якась бабуся з паличкою. Вона досеменіла до вхідних дверей і зупинилася перед сходами в нерішучості.

Не встигла я моргнути оком, як моя подруга опинилася поруч з милою старенькою і підхопила її акуратно під руку, щоб допомогти увійти в трамвай.

- А ну не лізь до мене! Я тебе на допомогу не кликала! І палицю мою віддай, коза! - басом гаркнув цей «божий одуванчик».

Подруга від її крику аж присіла, потім тихо вибачилася і повернулася на своє місце. В цей час бабка пильно оглядала трамвай на предмет наявності чоловічої сили, і вона знайшлася у вигляді сонного кондуктора.

- А, кондуктор, відмінно! А ну-ка, допоможіть мені зайти в салон, ви ж чоловік! - владно сказала бабуся. Кондуктор стрепенувся і побіг виконувати прохання вимогливою бабусі.

Коли вона величаво йшла по вагону, наче цариця, спираючись на його руку, то зупинилася біля нас, презирливо глянула на мою подругу і видала:

- Я бабам з молодості не довіряю!