Оборона Севастополя в 1941-42 рр. і звільнення Севастополя в 1944 р

Велика Вітчизняна війна.
Героїчна оборона Севастополя 1941-1942 рр. і звільнення в 1944 р

Суворим і важким випробуванням для севастопольців і моряків Чорноморського флоту стала Велика Вітчизняна війна 1941 - 1945 рр. Севастополь в числі перших міст СРСР 22 червня 1941 о 3 годині 15 хвилин піддався нальоту фашистської авіації. Першою завдала удару по фашистських літаках зенітно-артилерійська батарея Чорноморського флоту N 74, якою командував лейтенант І.Г.Козовнік. Слідом за нею відкрили вогонь 76, 80, 78 і 75-я батареї і успішно відбили перший наліт фашистів.

Моряки Чорноморського флоту, жителі міста організовано встали на захист Севастополя.

За рішенням міських організацій, штабу Чорноморського флоту воїни гарнізону і севастопольці в стислі терміни, на 1 листопада 1941 р звели навколо Севастополя три рубежі оборони: тиловий, головний і передовий з догами, дзотами і іншими оборонними спорудами. Цю роботу очолював інженерний відділ флоту, керований військовим інженером 1 рангу В.Г.Парамоновим.

23 жовтня 1941 по вирішенню Кримського обкому ВКП (б) в Севастополі був створений надзвичайний орган влади - Міський комітет оборони, до якого увійшли перший секретар міськкому партії Б.А.Борісов (голова комітету), голова міськвиконкому В.П.Ефремов, начальник гарнізону контр-адмірал Г.В.Жуков (незабаром його змінив генерал-майор берегової служби П.А.Моргунов), начальник місцевої протиповітряної оборони В.І.Кулібаба і начальник міського відділу НКВД К.П.Нефедов.

29 жовтня 1941 в Севастополі було введено стан облоги. 30 жовтня перший удар по моторизованої колони 11-ї німецької армії генерала Манштейна завдала 54-я берегова батарея Чорноморського флоту під командуванням лейтенанта І.І.Заікі. Артилеристи три дні вели безперервні запеклі бої з насідати фашистами. Майже одночасно з артилеристами в бій вступили частини морської піхоти, сформовані з курсантів військово-морського училища і матросів бойових кораблів і берегових частин флоту, за підтримки берегових і зенітно-артилерійських батарей.

30 жовтня 1941 г. почалася друга героїчна оборона Севастополя, яка тривала 250 днів - до 4 липня 1942 г. З перших боїв до останніх днів оборони захисники міста проявляли самовідданість, безприкладну стійкість і героїзм. 4 листопада для об'єднання всіх сил Головної бази Чорноморського флоту був створений Севастопольський оборонний район (СОР). 7 листопада для оперативного керівництва обороною Ставка Верховного Головнокомандування поклала керівництво СОР на командувача Чорноморським флотом віце-адмірала Ф.С.Октябрьского, його заступників: по сухопутній обороні - командувача Приморською армією генерала І. В. Петрова, з берегової оборони - генерал-майора П .А.Моргунова, по військово-повітряних сил - генерал-майора авіації Н .А.Острякова, а після його загибелі - генерал-майора авіації В.В.Ермаченкова. Загальне керівництво Головною базою Чорноморського флоту і її обороною здійснювала Військова Рада Чорноморського флоту.

Для зручності управління військами СОР був розділений на 4 сектори, очолили які досвідчені командири дивізій - П.Г.Новіков, І.А.Ласкін, Т.К.Коломіец, В.Ф.Воробьев.

Після провалу спроби опанувати Севастополем з ходу німецько-фашистське командування здійснило три наступу на місто: перше почалося 11 листопада 1941 р, друге - 17 січень 1941 р, третє - 7 червня 1942 р

Мужність, відвагу і стійкість в боях проявили бійці і командири 7-ї бригади морської піхоти під командуванням полковника Е.І.Жіділова, 8-ї бригади морської піхоти полковника В.Л.Вілипанского, 25-ї стрілецької дивізії ім. В.І.Чапаєва генерал-майора Т.К.Коломійца, 95-Й Молдавської стрілецької дивізії генерал-майора В.Ф.Воробьева, 172-ї стрілецької дивізії полковника І.А.Ласкіна, 345-ї стрілецької дивізії полковника Н.С .Гузя, I-го Севастопольського полку морської піхоти полковника П.Ф.Горпіщенко, артилеристи майора Н.В.Богданова, 10, 30, 35, 19-я батареї берегової оборони, льотчики-чорноморці і багато інших.

Безсмертний подвиг здійснив гарнізон дзоту N 11. Червонофлотець комсомолець Іван Голубець ціною власного життя врятував бойові кораблі і їх екіпажі в Стрілецькій бухті. Йому посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. За подвиги в ті дні звання Героя Радянського Союзу були удостоєні кулеметниця Ніна Онилова і снайпер Людмила Павличенко.

У дні оборони жителі міста проявили ратний і трудовий героїзм. Робочі Морського заводу під обстрілом ворога ремонтували кораблі, створювали бойову техніку вдень і вночі, обладнали два бронепоїзди, побудували і оснастили плавучу батарею N ​​3, що отримала назву "Не чіпай мене", яка надійно прикривала місто від нальотів фашистської авіації з моря. Німці називали її "Квадрат смерті". У гірських виробках (штольнях) на березі Севастопольської бухти були створені підземні спецкомбінати; N 1 - для виробництва озброєння і боєприпасів, N 2 - з пошиття білизни, взуття і обмундирування. Тут же, під землею, працювали амбулаторії, їдальня, клуб школа, дитячі ясла і сад, а згодом - госпіталь, хлібозавод.

Партійні і комсомольські організації підтримували бойовий, патріотичний дух воїнів і трудівників міста. На підприємствах, в установах, притулках, в командах МППО працювало понад тисячу агітаторів. Активними організаторами цієї роботи були секретарі райкомів партії - М.І.Воронін, Е.П.Гирдимова, П.В.Кролевецкій, В.Т.Лопачук, працівники міськкому і райкомів партії - М.І.Пегровскій, А.П.Подойніцина , Н.С.Кічатий. Багато зробила в ці дні в обложеному Севастополі група працівників обкому партії на чолі з секретарем обкому з пропаганди Ф.Д.Меньшіковим. Талановитими ватажками молоді показали себе секретарі Севастопольського міськкому комсомолу А.В.Багрій, Корабельного райкому комсомолу - К.Е.Гармаш, Кримського обкому ВЛКСМ - Б.І.Домбровскій.

У ті дні героїзм захисників міста був масовим. Єфрейтор Іван Богатир скосив своїм кулеметом не одну сотню фашистів. Снайпер-інструктор Ной Адамія знищила до 200 гітлерівців. Розвідниця Марія Байда винесла з поля бою сотні поранених бійців і командирів, вивела з оточення поранених воїнів до своїх. І.Богатирю, Н.Адамія, М.Байде було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Захисників міста постійно підтримували кораблі флоту. Прориваючись до обложеного Севастополя, вони доставляли поповнення, боєприпаси, продукти харчування, вивозили на Велику землю поранених, людей похилого віку, жінок і дітей, вели артилерійський вогонь по позиціях ворога. А коли надводні кораблі вже не могли прориватися до Севастополя, їх завдання відважно виконували екіпажі підводних човнів. Незламною мужністю і саме відторгнутість проявили в дні оборони медичні працівники флоту і міста. За 8 місяців оборони вони врятували життя десяткам тисяч людей, повернули в стрій 30927 поранених і 10686 хворих.

У дні оборони відважно захищав своє місто гарнізон Севастопольської міліції під керівництвом начальника міського відділу міліції В.І.Бузіна. Більшу допомогу надавали севастопольські партизани.

21 червня 1942 р гітлерівці прорвалися до Північної бухти. Одна за одною замовкали батареї. У ті критичні дні героїчні подвиги здійснили тисячі захисників Севастополя. 25 червня фашистські льотчики бомбили будівлю панорами "Оборона Севастополя 1854-1855гг.". Від прямих влучень 5 бомб і 7 великокаліберних снарядів була пробита стіна, зруйнований купол і виникла пожежа. Живописне полотно рятували курсанти школи середніх командирів берегової оборони, бійці 11-го окремого батальйону повітряного спостереження, оповіщення і зв'язку. Винесені з вогню фрагменти живописного полотна були вивезені на лідера есмінців "Ташкент" - останньому великому надводному кораблі, прорвало в Севастополь, під командуванням капітана 3 рангу В.Н.Ерошенко.

29 і 30 червня ворожа авіація здійснила понад 3000 літако-вильотів, скинула на місто до 15 тис. Бомб, артилерія обрушила близько 8000 снарядів, до 14000 хв. Фашистське командування кинуло в бій всі сили і засоби. Резерви захисників міста танули, кінчалися снаряди, патрони, гранати. 30 червня зав'язалися бої на Корабельній стороні. Завзято відбивали атаки ворога захисники на Малаховому кургані, Лабораторному шосе, Історичному бульварі, у хуторів Комуна, Бермана. Вночі, коли скінчилися боєприпаси, залишки військ СОР стали відходити до бухт Стрілецька, Очеретяна, Козача і до мису Херсонес. Тут бої тривали ще до 4 липня, а в окремих місцях - до 12 липня.

4 липня 1942 року газета "Правда" і Радінформбюро повідомили, що радянські війська залишили Севастополь. У повідомленні Радінформбюро говорилося: "Військове і політичне значення Севастопольської оборони у Вітчизняній війні радянського народу величезне. Скувавши велику кількість німецько-румунських військ, захисники міста сплутали й засмутили плани німецького командування. Залізна стійкість севастопольців стала однією з найважливіших причин, що зірвали горезвісне" весняний наступ "німців. Гітлерівці програли в часі, в темпах, понесли величезні втрати людьми." За 8 місяців оборони ворог втратив біля стін Севастополя до 300 тис. Солдатів убитих і пораненими. Газета "Правда" писала: "Подвиг севастопольців, їх безмежна мужність, самовідданість, лють у боротьбі з ворогом житимуть у віках, їх увінчає безсмертна слава".

В ознаменування подвигу захисників міста 22 грудня 1942 року Указом Президії Верховної Ради СРСР була заснована медаль "За оборону Севастополя", якою нагороджено понад 50 тис. Учасників оборони.

Набувши 3 липня 1942 року в зруйноване місто фашисти бешкетували в ньому 22 місяці. Вони знищили в Інкерманських штольнях 3 тис. Жінок, старих і дітей, в Троїцькому тунелі - понад 400 робітників. 12 липня окупанти зігнали на стадіон "Динамо" 1500 жителів, а після пограбування і знущань розстріляли їх на 5-му км Балаклавського шосе. За час окупації міста фашисти розстріляли, спалили, втопили в морі, насильно вивезли до Німеччини десятки тисяч севастопольців.

Не дивлячись на жорстокий окупаційний режим, севастопольці не припинили боротьбу з фашистами. У Севастополі почали створюватися і діяти підпільні патріотичні організації на чолі з комуністами В.Д.Ревякіним, П.Д.Сільніковим, Н.І.Терещенко. Радянський уряд гідно оцінила мужність і подвиги севастопольських підпільників: керівнику севастопольського підпілля ВД.Ревякіну посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу, орденами Леніна, Вітчизняної війни, медалями "За відвагу" і "За бойові заслуги" нагороджені 59 учасників підпілля.

Звільнення Криму і Севастополя весною 1944 р Ставкою Верховного Головнокомандування було покладено на війська 4-го Українського фронту (2-я гв, і 51-я армії) під командуванням генерала армії Ф.І.Толбухіна і війська Окремої Приморської армії під командуванням генерала армії А. І. Єременко за підтримки сил і засобів Чорноморського флоту на чолі з адміралом Ф.С.Октябрьского і Азовської військової флотилії під командуванням контр-адмірала С.Г.Горшкова, авіації далекої дейсгвія під командуванням маршала авіації А.Н.Голованова. Їх дії координували представники Ставки Верховного Головнокомандування Маршали Радянського Союзу А. М. Василевський і К. Є. Ворошилов.

5 травня 1944 року в 12 годин, після потужної двогодинної артилерійської і авіаційної підготовки, 2-а гвардійська армія під командуванням генерал-лейтенанта Г.Ф.Захарова почала наступ з Мекензієвих гор, щоб звільнити Північну сторону і форсувати Північну бухту.

7 травня в 10 годині 30 хвилин, після півторагодинної артилерійської та авіаційної підготовки, перейшли в наступ війська Приморської і 51-і армій. На головному напрямку Сапун-гора - Карань (нині с. Флотське) діяли частині Приморської армії під командуванням генерал-лейтенанта К.С.Мельніка. На схід від Інкермана і Федюхіних висот на Сапун-гору, що є ключем ворожої оборони, наступала 51-а армія під командуванням Героя Радянського Союзу генерал-лейтенанта Я.Г.Крейзера,

Особливо важкі бої в районі Сапун-гори йшли в смузі настання 77-ї стрілецької дивізії полковника А.П.Родіонова і 32-ї гвардійської стрілецької дивізії полковника Н.К.Закуренкова. Вони першими вийшли на гребінь Сапун-Гори. Штурмові червоні прапори на вершині поставили рядові Г.І.Евглевскій, І.К.Яцуненко, єфрейтор В.І-Дробязко, сержант А. А. Курбатов і ін. На кінець дня радянські війська оволоділи Сапун-горою і прорвали багатоярусну систему укріплень основного рубежу противника майже на всій його довжині. Велику допомогу атакуючій піхоті надали льотчики 8-ї повітряної армії під командуванням генерал-лейтенанта авіації Т.Т.Хрюкіна.

9 травня до вечора був повністю звільнений Севастополь, 10 травня о першій годині ночі Москва 24 залпами з 342 знарядь салютувала визволителям міста. У цей день газета "Правда" писала: "Здрастуй, рідне Севастополь! Улюблене місто радянського народу, місто-герой, місто-богатир! Радісно вітає тебе вся країна!". 12 травня в районі мису Херсонес були розгромлені залишки фашистських військ в Криму.

>> Додатково до цього розділу: "Медаль" За оборону Севастополя "