Главная › Новости

Огляд судової практики

Опубликовано: 25.10.2018

Застосування амністії при сукупності вироків. Судова практика.Українське право.Випуск від 2018-06-18

Оскарження наказу про проведення перевірки після її фактичного проведення

Рішення суду

Ухвала Вищого адміністративного суду України від 11.05.2016 № К/800/4432/15

Суть спору

Предмет судового розгляду — позовні вимоги підприємства щодо скасування наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки цього підприємства після її фактичного проведення.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову у розглядуваній справі, виходив з того, що спірний наказ вичерпав свою дію у зв’язку з тим, що на його підставі проведено позапланову невиїзну перевірку, оформлену актом, тому задоволення позову не може відновити порушені права платника податків.

Однак суди апеляційної та касаційної інстанцій із таким висновком не погодилися

Позиція суду

Податковий орган не дотримав обов’язкових умов проведення позапланової невиїзної документальної перевірки. Такої підстави для проведення зазначеного виду перевірки, як недопуск до проведення позапланової документальної виїзної перевірки,  Податковий кодекс України  (ПК) не передбачає. Тому призначення перевірки було передчасним.

Встановлені  главою 8 розділу ІІ ПК  правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю дотримання вимог податкового та іншого законодавства, що його проводять органи контролю у процесі адміністрування податків і зборів. Відповідні гарантії покликані забезпечити нормальний перебіг господарської діяльності платників податків, а також надати можливість платникові податків висловити свою незгоду з неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо нього.

Недотримання встановлених  статтями 75-81 ПК  приписів порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, тобто є порушенням його суб’єктивних прав в адміністративних правовідносинах.

Отже, в разі призначення невиїзної документальної перевірки платник податків має право оскаржувати відповідні рішення (у т. ч. накази про призначення перевірки), дії або бездіяльність органу контролю незалежно від того, чи проведено фактично таку перевірку

Неможливість оскарження дій з направлення запиту

Рішення суду

Постанова Вищого адміністративного суду України від 01.08.2016 № К/800/27232/14

Суть спору

Предмет спору — визнання незаконними дій органу контролю щодо витребування за запитом у підприємства інформації та її документального підтвердження

Позиція суду

Дією посадових осіб податкового органу, яка підлягає судовому оскарженню, є владне волевиявлення таких осіб, яке не оформлене актом ненормативного характеру, однак призвело до порушення прав і свобод платника або створило перешкоди для їх реалізації.

Однак обов’язковою умовою такого захисту судом є об’єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду. Наслідком розв’язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб’єктивного права позивача.

Разом із тим задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи й інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

Є підстави вважати, що витребування органом контролю листом у підприємства інформації та її документального підтвердження не відповідає критерію юридичної значущості. Правових наслідків у вигляді зміни або припинення прав позивача (підприємства) та породження для нього будь-яких обов’язків не виникло, тому оспорювані дії не порушують його права й інтереси.

Фактично оспорювані дії є лише листуванням відповідача із платником, ініційовано платником. Такі дії не породжують податкових правовідносин, отже, не підлягають судовому оскарженню

Наслідки неналежного вручення податкових повідомлень-рішень (ППР)

Рішення суду

Ухвала Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016 № К/800/39105/15

Суть спору

Предметом судової оцінки стала правомірність стягнення податкового боргу залежно від способу надіслання ППР, а саме, способу повідомлення про наявність таких ППР із залученням поштової служби

Позиція суду

Податкові повідомлення-рішення слід вручати платникові податків у належний спосіб, зокрема, через оператора поштового зв’язку — суб’єкта підприємницької діяльності, який у встановленому законодавством порядку надає послуги поштового зв’язку.

Причому відповідна поштова служба має бути внесена до реєстру операторів поштового зв’язку, що розміщений на веб-сайті Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації.

Якщо поштова служба не є оператором поштового зв’язку, надіслані через таку службу ППР є неузгодженими через те, що їх не було вручено платникові податків як належить.

Через таке порушення неможливо встановити строк, після якого грошові зобов’язання набувають статусу узгоджених, і протягом якого платник податків зобов’язаний сплатити грошові зобов’язання, визначені органом контролю

Врахування судом доказів, яких не надавали під час перевірки

Рішення суду

Ухвала Вищого адміністративного суду України від 03.10.2016 № К/800/20962/16

Суть спору

У процесі оскарження ППР розглянуто питання, чи унеможливлює відсутність на час проведення перевірки первинних документів їхню доказову силу у судовому процесі.

На думку судів попередніх інстанцій, надання таких документів під час судового розгляду не спростовує висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, та правомірність ППР, прийнятих на підставі такого акта

Позиція суду

Норми податкового законодавства не обмежують періоду подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки.

Пункт 44.6 ПК  передбачає, що в разі якщо до закінчення перевірки або в терміни, визначені в абзаці другому  пункту 44.7 ПК , платник податків не надає посадовим особам органу контролю, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, вважають, що таких документів не було у платника податків на час складення такої звітності.

Разом із тим наведена норма  ПК  лише визначає статус показників податкової звітності, не підтверджених необхідними документами під час перевірки. Однак вона не обмежує право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням винятково тих доказів, що він надавав під час проведення податкової перевірки.

Платник має право надавати заперечення до висновків податкового органу і долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень як на всіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Обов’язок суду оцінити відповідні докази за правилами  статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України  (КАСУ) є однією з гарантій встановлення об’єктивної істини у справі та прийняття правильного рішення відповідно до вимог  статті 159 КАСУ .

За одним із принципів адміністративного судочинства — офіційне з’ясування всіх обставин справи — суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами і поданими ними доказами. Вони мають активно встановлювати об’єктивну істину, вживаючи всіх можливих заходів для перевірки і встановлення всіх фактичних даних зі спору і сприяючи сторонам у поданні й витребуванні необхідних для цього доказів

Неприпустимість перевірки платника податків у неробочий час

Рішення суду

Ухвала Вищого адміністративного суду України від 09.11.2016 № К/800/10956/13

Суть спору

Суд розглянув звернення податківців щодо підтвердження обґрунтованості рішення про накладення адміністративного арешту на майно платника податків. Зокрема, через недопуск посадових осіб до проведення перевірки підприємства, що підтверджується відповідним актом.

Як було встановлено, на момент прибуття працівників податкової служби для проведення перевірки робочий день на цьому підприємстві був закінчений

Позиція суду

Арешт майна можна застосувати за наявності однієї з таких обставин : платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки, коли є законні підстави для її проведення, або не допускає посадових осіб органу державної податкової служби ( пп. 94.2.3 ПК ).

Підстави проведення та умови допуску, а також підстави для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки врегульовано положеннями  статей 78 ,  81 ПК .

Проте орган контролю намагався провести перевірку після закінчення робочого часу. А проведення перевірок органами контролю не має порушувати нормального режиму роботи платників податків.

Крім того, як вбачається з акта про недопуск перевіряльників до проведення перевірки підприємства, акт виготовлений і роздрукований за допомогою комп’ютера. Однак наявність технічного засобу за місцем його складання, а саме за адресою знаходження підприємства (у неробочий час), не передбачена. Тобто зазначений акт складено не на місці проведення перевірки.

Окрім того, акт підписали три працівники органу контролю, хоча з книги реєстрації відвідувачів підприємства видно, що для проведення перевірки прибуло лише два працівника, про що свідчать їхні підписи. В акті не зазначено часу, коли відбувалися відображені в ньому події.

Зважаючи на зазначені недоліки цей акт не може бути доказом недопуску перевіряльників до перевірки. Отже, безпідставним і необґрунтованим є звернення органу контролю про підтвердження обґрунтованості накладення адміністративного арешту на майно платника податків

Внесення уточнень до акта перевірки є незаконним

Рішення суду

Ухвала Вищого адміністративного суду України від 22.11.2016 № К/800/9095/16

Суть спору

Суд на свій розсуд вирішує питання правомірності рішення органу контролю про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за порушення сплати ЄСВ на підставі уточнень до акта перевірки.

Власне акт перевірки не містить посилань на порушення платником законодавства про збір та облік ЄСВ.

Згідно з поясненнями податківців підставою для внесення уточнень до акта перевірки стало виникнення технічних проблем під час складання акта перевірки

Позиція суду

Ані  ПК , ані  Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом ДПА від 22.12.2010 № 984 *, не передбачають можливості вносити уточнення до акта перевірки окремим листом.

Окрім того, за допомогою уточнень до акта перевірки не виправляли описки чи арифметичні помилки, виявлені під час складання акта перевірки, а фактично встановлювали нові порушення, не зафіксовані актом перевірки, що суперечить вимогам чинного законодавства.

З огляду на встановлені обставини справи колегія суддів погодилася з висновком судів попередніх інстанцій щодо неправомірності рішення органу контролю про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄСВ та вимогу сплатити борг (недоїмку) на підставі уточнень до акта перевірки

Неправомірність ППР у разі скасування наказу про проведення перевірки

Рішення суду

Ухвала Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016 № К/800/22086/16

Суть спору

Предмет спору — визнання протиправними і скасування ППР, прийнятих за результатами позапланової виїзної документальної перевірки, наказ про проведення якої було скасовано у судовому порядку

Позиція суду

Положення  ПК  передбачають, що перевірку як контрольний захід проводять у такі етапи:

Реалізація зазначених етапів означає податкову перевірку як юридичний факт, на підставі якого керівник податкового органу може дійти висновку про наявність податкового правопорушення і винести ППР.

Отже, перевірка є необхідною передумовою для винесення ППР, якщо орган контролю встановить порушення податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюють органи контролю. У разі відсутності проведеної перевірки як юридичного факту немає і підстав для винесення ППР.

Тобто позаяк у судовому порядку скасовано наказ, на виконання якого проводили податкову перевірку, за результатами якої виносили спірні ППР, то, відповідно, таку перевірку не вважають юридичним фактом. Отже, прийняті податковим органом за таких обставин ппр є протиправними І підлягають скасуванню

Наслідки ненадання платникові на ознайомлення наказу про проведення перевірки

Рішення суду

Ухвала Вищого адміністративного суду України від 24.01.2017 № К/800/35494/15

Суть спору

Суд розглянув позовні вимоги про визнання протиправним і скасування наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та визнання протиправним власне її проведення через те, що платникові заздалегідь не надали для ознайомлення оспорюваний наказ

Позиція суду

Документальну позапланову невиїзну перевірку проводять на підставі наказу керівника органу контролю та за наявності підстав для її проведення.

Провести таку перевірку можна за умови завчасного (до початку перевірки) надіслання платникові податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під підпис копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку і місце проведення такої перевірки.

Отже, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платника потрібно ознайомити у встановлений законом спосіб до її початку.

У разі невиконання цих вимог (встановлених  пп. 78.1.1  та п.  79.2 ПК ) перевірку визнають незаконною, і вона не має правових наслідків

Фіскали мають довести недоліки пояснень платника для призначення перевірки

Рішення суду

Ухвала Вищого адміністративного суду України від 07.02.2017 № К/800/14028/16

Суть спору

Предмет судового розгляду — визнання протиправним і скасування наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки підприємства.

Видання спірного наказу податківці обґрунтовували недоліками у наданих підприємством на податковий запит первинних документах і поясненнях, які не дають підстав вважати формування податкового кредиту правомірним.

Як встановили суди, пояснення та їх документальні підтвердження на запити, отримані від органу контролю, платник податків надав із дотриманням вимог підпункту  пп. 78.1.1 ПК  та у повному обсязі.

Орган контролю, своєю чергою, не навів конкретних недоліків поданих платником пояснень або документів

Позиція суду

Виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення документальної позапланової перевірки лише в разі, коли сумніви не усунуто наданими поясненнями і документальними підтвердженнями.

Тобто, орган контролю має право оцінювати пояснення та їх документальні підтвердження. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірку може бути призначено.

Водночас суб’єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки й оспорити його в суді. У такому спорі суб’єкт владних повноважень зобов’язаний довести обґрунтованість свого рішення, посилаючись на недоліки пояснень суб’єкта господарювання та їх документального обґрунтування

Податковий запит без підстав його направлення — протиправний

Рішення суду

Ухвала Вищого адміністративного суду України від 23.02.2017 № К/800/25008/16

Суть спору

Оспорювали дії органу контролю, що надіслали платникові податків запит, який не містив інформації, передбаченої  статтею 73 ПК , про підстави для його направлення.

Як було встановлено, податковий орган просив платника надати пояснення і документальне підтвердження господарських відносин із його контрагентом за період 2013-2014 років. Однак у запиті податківців конкретно не зазначено про жодну підставу із шести, визначених  статтею 73 ПК , для направлення такого запиту

Позиція суду

Письмовий запит про подання інформації надсилають платникові податків або іншим суб’єктам інформаційних відносин ( п. 73.3 ПК ), зокрема:

Якщо запит складено з порушенням вимог, викладених вище, платник податків не зобов’язаний надавати відповідь на такий запит.

Доводи податкового органу про те, що запит направлено платникові у зв’язку з проведенням зустрічної звірки його контрагента та можливими порушеннями ним вимог законодавства, про що йдеться у запиті, є необґрунтованими. Позаяк у цьому запиті не наведено жодних відомостей про факти, виявлені під час аналізу податкової звітності з ПДВ шляхом автоматизованого зіставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів. Немає також даних ЄРПН, які б свідчили про можливі порушення позивачем або його контрагентами вимог податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи контролю.

Тому платник вільний від обов’язку надавати відповідь на такий запит, і, як наслідок, надіслання податковим органом зазначеного запиту є протиправним

Можливість оскарження дій щодо формування висновків в акті перевірки

Рішення суду

Постанова Вищого адміністративного суду України від 20.04.2017 № К/800/31156/15

Суть спору

Предмет спору — визнання протиправними дій щодо формування висновків в акті перевірки, а також визнання протиправним коригування органом контролю в АІС показників податкової звітності підприємства та зобов’язання поновити показники податкової звітності

Позиція суду

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних або юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов’язковою ознакою рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень як предмета адміністративного спору є прямий (безпосередній) вплив рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень на правовий статус фізичної або юридичної особи, тобто обмеження її прав, свобод, покладення на неї обов’язків. Прийняття суб’єктом владних повноважень рішення, як правило, є результатом вчинення низки дій, зокрема проведення перевірки. З огляду на те що у правовому регулюванні бере участь власне рішення суб’єкта владних повноважень, а не окремі дії в межах владних повноважень, за результатами яких прийнято рішення, такі дії не можуть бути предметом оскарження до адміністративного суду окремо від оскарження рішення. Обставини вчинення цих дій входять до предмета доведення у справі за позовом про скасування рішення суб’єкта владних повноважень. Правова оцінка цих дій судом на відповідність встановленим законом компетенції суб’єкта владних повноважень та порядку їх вчинення може бути підставою для скасування рішення як протиправного, якщо посадові особи суб’єкта владних повноважень діяли не у спосіб і не в порядку, що встановлені законом.

Акт перевірки, як, власне, й викладені в ньому висновки, не є рішенням органу владних повноважень, а значить, не породжує для платника податків будь-яких юридичних наслідків і не впливає на його права, обов’язки та законні інтереси. Отже, визнання неправомірними дій податківців щодо проведення документальної невиїзної перевірки позивача, за результатами якої складено акт, є достатнім способом захисту порушеного права платника. Визнання протиправним проведення перевірки нівелює будь-які її наслідки.

Внесення органом контролю до Інтегрованої системи змін показників податкової звітності суб’єктів господарювання щодо податкового кредиту і податкових зобов’язань на підставі податкової інформації без прийняття ППР не породжують правових наслідків для платників податків і не порушує їхніх прав. Розміщена в цій системі інформація є службовою, нею податкові органи користуються для оброблення зібраної інформації в автоматичному режимі (для виконання покладених на органи контролю функцій і завдань) з метою податкового контролю.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 09.12.2014, 03.11.2015 та 17.11.2015 у справах № 21-511а14, № 21-99а15 та № 21-4133а15 відповідно.