Океанський проспект (Владивосток)
- № 7 - Японське консульство [ правити | правити код ]
- № 9 - Будинок Дембре [ правити | правити код ]
- № 18 - Приморська крайова бібліотека ім. А.А. Фадєєва [ правити | правити код ]
- № 19 - Готель «Червоний Владивосток» [ правити | правити код ]
- № 24 - Владивостоцький телеграф [ правити | правити код ]
- № 28 - Будинок братів Циммерманом [ правити | правити код ]
- № 39 - Навчальний корпус ДВФУ [ правити | правити код ]
Матеріал з Вікіпедії - вільної енциклопедії
Океанський проспект (раніше вулиця Китайська) - центральний проспект у Владивостоці . починається від Площі борців за владу Рад і закінчується перетином з проспектом Сторіччя Владивостока . до Покровського парку має односторонній рух (на північ).
Сучасна частина океанського проспекту спочатку була невеликою вулицею за назвою Китайська. З'явилася вона в 1868 році і отримала ім'я на честь Пекінського трактату 1860 року укладеного дипломатом, генерал-майором, графом Миколою Павловичем Ігнатьєвим, за яким територія, де розташувався Владивосток, перестала бути «нічийної», а стала російської. Ніхто не чіпав назва вулиці, навіть за радянських часів, поки не стався конфлікт на острові Даманском. І в 1972 році Китайська вулиця стала Океанських, а потім перетворилася в Океанський проспект.
На генеральному плані 1868 року відзначено нинішній проспект.
По Китайській вулиці проклали другі в місті трамвайні колії , Перші були прокладені в 1912 р по вулиці Американської ( Светланской ). З цієї вулиці трамвай ходив недовго - лише 18 років.
Спочатку Океанський проспект отримав свою назву в грудні 1907 року, коли був прийнятий перелік з 49 нових вулиць і 6 проспектів - всього 55 назв. Проспекти ці - Центральний, Миколаївський, Амурський, Народний, Океанський і Північний.
№ 7 - Японське консульство [ правити | правити код ]
Будівля генерального консульства Японії - колишня будівля консульства Японії у Владивостоці . Побудовано в 1916 році за проектом архітектора Якоба Шафрата.
У 1912 році між Росією і Японією був укладений торговий договір і підписано угоду про консульських представництвах, згідно з яким у Владивостоці було відкрито генеральне консульство Японії. У 1914 році на прохання японського консула міська управа відвела ділянку для будівництва будинку нового консульства. Проектував споруду запрошений японською стороною архітектор Якоб Шафрат, який працював раніше в Маньчжурії. Закладка будівлі відбулася в травні 1915 року, а закінчилося будівництво в 1916 році.
№ 9 - Будинок Дембре [ правити | правити код ]
№ 17 - Фреш-Плаза [ правити | правити код ]
№ 18 - Приморська крайова бібліотека ім. А.А. Фадєєва [ правити | правити код ]
Колишня Приморська крайова бібліотека ім. А.А. Фадєєва (Нині офіс Ощадбанку).
№ 19 - Готель «Червоний Владивосток» [ правити | правити код ]
№ 20 - Будівля адміністрації м Владивостока [ правити | правити код ]
№ 24 - Владивостоцький телеграф [ правити | правити код ]
№ 26 - Готель Сибірське Подвір'я [ правити | правити код ]
Будівля готелю «Сибірське Подвір'я» було побудовано в історичному центрі Владивостока, на вулиці Китайської, 26 (нині Океанський проспект, 26) в 1896-1898 роках і належало купцеві І. А. Ціммерманн.
Газета «Далекий Схід» в номері 108 від 18 травня 1903 писала: «Готель" Сибірське Подвір'я ", Владивосток. Оновлені 30 добре мебльованих номерів (від 1 до 5 рублів) і введений зразковий порядок. При готелі лазня з ванною і душем. Ціни змісту значно зменшені ».
На початку 1920-х років власники готелю брати Циммерман поїхали в Америку. Головна будівля як готель проіснувало до 1944 року, потім було заселено сім'ями офіцерів Тихоокеанського флоту, з розрахунку одна кімната на сім'ю. Будинки у дворі перетворилися в комунальні квартири.
№ 28 - Будинок братів Циммерманом [ правити | правити код ]
№ 30 - Ансамбль дохідних будинків Л. Скідельський [ правити | правити код ]
№ 39 - Навчальний корпус ДВФУ [ правити | правити код ]
№ 43 - Палац піонерів і школярів [ правити | правити код ]
Серед новобудов владивостока 1970-х виділялося будівля Палацу піонерів і школярів, що став яскравим прикладом ансамблю монументально-декоративного мистецтва і архітектури. Проект Палацу розробив в 1972 році московський архітектор іспанського походження Антоніо Михея разом з колективом інституту ЦНІЇЕП навчальних закладiв. Реалізація проекту розтягнулася майже на дев'ять років (1974-1983), стала подією для Владивостока і широко висвітлювалася в пресі. Над оформленням Палацу працювали кращі художники міста: П.К. Федотов, В.А. Саннніков, А.І. Кротов, Н.М. Шайморданова, В.Ф. Косенко, А.В. Кацуко. Палац був прикрашений мозаїчними панно і декоративними об'єктами (сурми, годинник з фігурками, кімната казок). Перед входом був встановлений круглий басейн-фонтан, прикрашений мозаїкою на тему «Життя моря», авторства художника Веналія Артемовича Санникова. Декоративні годинник «Знаки зодіаку», розташовані над головним входом, були створені художником Павлом Кириловичем Федотовим [2] .