Олександр Зінченко: Польща зійшла з розуму

У Варшаві старий свербіж засвербіло. Гряде весна. У правлячого табору починається сезонне загострення "бандерофобії". Уже давно не вдається пояснювати якимись раціональними причинами того, що зараз відбувається з частиною польського суспільства.

Правлячий табір Польщі знаходиться в паралельному реальному світі - як тільки мова заходить про Україну.

Залишимо недавні висловлювання нового польського прем'єра про мільйони українських біженців, яких нібито шляхетно притиснула Польща (згідно з офіційною польською статистики статус біженців було надано кільком десяткам мігрантів з України).

Нас цікавить сьогоднішня подія.

Сейм Республіки Польща прийняв зміни до законодавства, запровадивши кримінальну відповідальність за "заперечення злочинів" українських націоналістів в період 1925-50 роках.

Абсурд починається вже з незрозумілого датування: а якщо злочин стався в 1924 або 1951 році - він вже не потрапляє під дію закону?!

Проблема цього закону, що все написано саме таким чином: не ясно, а що законодавець мав на увазі? Тому будь-який історик чи журналіст, якщо "не так" висловиться про бандерівців має перспективу отримати в кращому випадку - штраф, в гіршому три роки ув'язнення.

Те, що польська влада власної історії не знають і будуть застосовувати до "злим бандерівцям" власні міфологізовані уявлення про минуле - можна було вже переконатися багато разів.

17 жовтня минулого 2017 року польський Міністерство закордонних справ спеціально викликало Посла України в Варшаві Андрія Дещицю, щоб повідомити, що "Польща ніколи не окупувала Україну". Такою була реакція польської сторони на відкриття за участю українських чиновників меморіалу воїнам Карпатської України. На пам'ятнику були згадані "польські окупанти".

Проблема в тому, що ця позиція МЗС Польщі як ніколи була далека від фактів.

Ось - цитата з Інструкції Юзефа Пілсудського - генералу Тадеушу Розвадовського від 28 листопада 1918 року. 99 років тому Пілсудський писав: "... єдиним виходом є впровадження військової окупації на території Східної Галичини зайнятої нашим військом".

У цій інструкції Пілсудський майже у всіх відмінках застосовує слово "окупація" щодо Західної України.

Можна згадати ще один яскравий приклад польського "правозастосування". Коли в 2015 році група "Ot Vinta" затримали як "загрозу державному ладу" Польщі. Як можна було зрозуміти з коментарів тодішнього глави МВС, а тепер - міністра оборони Блащак, причиною затримання українського музичного гурту було те, що вони фотографувалися на тлі пам'ятника Бандері.

Які гарантії, що таким чином не будуть трактовані історики або журналісти, які колись мали необережність згадувати в своїх матеріалах Бандеру, або бандерівців?

Сьогоднішнє рішення ставить в польсько-українському діалозі велику жирну крапку. Ніяких спроб діалогу більше не буде. На територію Польщі історикам і журналістам тепер просто небезпечно приїжджати. Як в Білорусь, або в Російську Федерацію.

Подальші дискусії вийдуть на новий рівень гостроти, але будуть відбуватися заочно, через ЗМІ, публікації тощо. У кращому випадку польські та українські історики зможуть обговорювати складні питання десь на нейтральних територіях, скажімо, в Швейцарії.

Тепер по порядку виступів у Сеймі. За словами депутата Томаша Жімковського (фракція руху Кукізь15) слід, що незабаром іноземні делегації Український почесна варта зустрічатиме в костюмах СС "Галичина".

Далі - дві прямі цитати зі стенограми Сейму, з виступу депутата Пйотра Згожельського з PSL:

"Сучасне українське держава безапеляційно проводить політику глорифікації виконавців геноциду в Кресах і Речі Посполитої, а джерела національної ідентичності і геройства знаходить в злочинних формаціях і ідеології інтегрального націоналізму. Ідеологія ця опановує всі сфери суспільного життя і є загрозою для миру в цьому регіоні нашої Європи ".

І трохи далі:

"Вбивства десятків тисяч польських дітей, жінок і чоловіків, вчинені злочинцями, гігалітри крові невинних ними пролиті, падають зараз похмурої тінню на співпрацю наших народів і її ускладнюють. Ці трагічні події, про які не хочуть пам'ятати або про які не мали шансів дізнатися молоде покоління в Україні, сьогодні перекручує і використовують для будівництва державного тотожності цього краю.

Апологети ОУН, УПА, такі як, наприклад, шеф Українського інституту національної пам'яті, якого також називають українським Геббельсом, почали політичну боротьбу за затирання цих злочинів ".

Далі вступає депутат Малгожата Зверцан з кола "Вільні і Солідарні»:

"Нинішня українська держава проводить політику глорифікації винуватців геноциду на Кресах ІІ Речі Посполитої на високих освітніх рівнях. (...) Відбілювання злочинних дій Організації українських націоналістів і Української повстанської армії належить до пріоритетів української історичної політики ".

І далі:

"У випадку будь-яких спроб створення культу Бандери, Шухевича, ОУН або УПА повинні бути очевидні, суворі і невідворотні санкції".

Проблема всіх цих персонажів полягає в тому, що "Культ Бандери" існує лише в запаленій уяві польських політиків.

Як виглядає "Культ Бандери" в українській реальності - я вже писав раніше в тексті "Лікнеп для Качинського:" культ Бандери "в цифрах". У цифрах на даний момент це виглядає так:

"Культ Бандери" протягом 2014-2017 років в цифрах виглядає так:

Українці ставляться до Степана Бандери:

* 12,5% - позитивно;

* 19,8% - негативно.

Укази Президента зі спогадами Бандери - 0

Речі Президента зі згадуванням Бандери - 1

Постанови Верховної Ради:

* По Бандері персонально - 0

* Згадки дат, пов'язаних з ОУН або УПА - 3,5%

Пам'ятні монети Нацбанку України - 0

Марки Укрпошти, присвячені УПА - 1

У діяльності Українського інституту національної пам'яті:

* Згадок на сайті Степана Бандери - 1%

* Згадок ОУН або УПА в новинах сайту - 4,9%

Книг про Бандеру, ОУН чи УПА - 0

Виставок про Бандеру, ОУН чи УПА - 1

Місцеве самоврядування:

* Пам'ятників Бандері - 0,02% від кількості демонтованих пам'ятників комуністичного режиму

* Вулиць на честь Бандери - 0,07% від числа всіх перейменувань

Найбільше пам'ятників Бандері (5) з'явилося в 2012 році, за часів "бандерізатора" Януковича.

Більш того, якщо подивитися в гуглі тренди пошуків за словами "Бандера" і "УПА" - то зараз відбувається зниження інтересу до Бандери і УПА в Україні. Ось як це виглядає на графіку:

Найвищий пік запитів з України про "Бандері" (червоний графік) припадає на період 2-8 березня 2014. Він був спровокований російською пропагандою. Саме тоді зловживання російських телеканалів словом «бандерівці» викликало вибух інтересу до цього історичного явища і хвилю трафіку на відповідні ресурси.

Саме в Березень 2014 наш сайт "Історична правда" встановив рекорд відвідуваності. Більшість запитів мали ключове слово "Бандера". Тоді ми перевели на російську брошуру Петра Полтави "Хто такі бандерівці і за що вони борються?", І вона відразу стала найбільш затребуваним матеріалом сайту.

Як ми бачимо з графіка - інтерес до запитів "Бандера" і "УПА" в Україні досить швидко впав. Ми бачимо, що кожен рік відбуваються два сплеску інтересу український Бандерою і УПА - 14 жовтня на Покрову і 1 січня - день народження Степана Бандери.

Парадокс полягає в тому, що цей самий інструмент Гугл-тренди фіксує значно більшу кількість запитів про Бандеру і УПА в Польщі. Середня кількість запитів польської "Bandera" і "UPA" за ті ж минулі 5 років в рази більше, ніж кількість запитів на ці теми з України. Ось графік:

Тобто бандеризація відбувається не в Україні, а в Польщі.

Ну, і наостанок ще одна цитата, що навіває різноманітність думок з діагнозом того, що відбувається в польському парламенті. Вона належить депутату Янушу Саноцька, який сказав в цій же дискусії: "Ми ангажовані в конфлікт з Росією навіть більше, ніж сама Україна".

Цікаво, як до таких слів повинні поставитися сім'ї тисяч загиблих українських вояків? Ми і не знали, що польське військо десь воює з російською агресією!

Ми повинні бути готові до того, що Польща буде розвиватися в найближчі роки за російським сценарієм. Польща зійшла з розуму. І це дуже сумно. А для України - небезпечно.