Останній двічі Герой: 219 раз дивився смерті в очі, а на парад Перемоги не потрапив через погану погоду

1. АВТОРИ:
2. Орфографічна помилка в тексті:

28 січня 2008, 13:23 Переглядів:

Фото з особистого архіву.

На сьогодні живуть п'ятеро, з них в Україні тільки один - льотчик-штурмовик Анатолій Недбайло, якому вчора виповнилося 85 років.

Анатолій Костянтинович зустрів нас в ліжку.

- Вболіваю, - поскаржився старий генерал. - Нещодавно лежав в лікарні, очей мені оперували. Після операції впав невдало, пошкодив хребет, травмований ще під час війни під час аварійної посадки на підбитому штурмовику Іл-2. Тепер майже не встаю. День народження скоро, а я не знаю, як гостей зустрічати буду.

НАГОРОДА "ЗА ДИМ". Ветеран розповів, як в 1943-му, він, 20-річний молодший лейтенант, отримав перше бойове хрещення на ріці Північний Донець, недалеко від своєї малої батьківщини - міста Ізюм. Тоді мотор літака Іл-2, яким керував Недбайло, загорівся від попадання осколка снаряда, випущеного з німецької зенітки, але льотчик дотягнув до аеродрому. А першим орденом - Червоної Зірки, лейтенанта нагородили "за дим" - постановку димової завіси на великій ділянці фронту. Дим позбавив фашистів можливості спостерігати за що йдуть в атаку червоноармійцями і зберіг життя багатьом з них. Потім за два роки війни Недбайло заслужив ще сім орденів: Леніна, три - Червоного Прапора, два - Вітчизняної війни і Олександра Невського. І дві Золоті Зірки Героя Радянського Союзу, причому з перервою всього в два місяці: перший Указ від 19.4.45 р, другий - від 29.6.45 р

- У штурмовиків Героя давали тим, хто зробив 100 бойових вильотів і при цьому вижив. Я літав на штурмовку 219 раз, під кінець війни - по 2-3 рази на день, неодноразово був поранений, але, видно, доля зберігала.

- Ви не боялися стільки раз дивитися в очі смерті?

- Боявся. Але тільки до тих пір, поки не сів в кабіну штурмовика. А потім страх кудись зникав, залишалося тільки бажання завдати якомога більших збитків ворогу і живим повернутися до своїх.

- Про що жалкували в житті?

- Що не брав участі в 1945 році в параді Перемоги. Я повинен був летіти над Червоною площею в складі ланки штурмовиків Іл-2. Ми багато тренувалися, були відмінно готові, але через низьку хмарність польоти авіації скасували з міркувань безпеки.

ЛЕНІНА ВКРАЛИ. Але чому на генеральському кітелі - тільки порожня орденська колодка і немає золотого кругляшка з профілем "вождя світового пролетаріату"?

- Вкрали його, - на очі Анатолія Костянтиновича навертаються сльози образи. - Зайшов якось один пройдисвіт, сказав, що він з соцзабезу, попросив заповнити бланки нібито на отримання 300 грн. матдопомоги. Поки я відвернувся, негідник зняв з мундира найцінніше: орден Леніна, зроблений із золота, орден Олександра Невського, зірки Героя і був такий. На щастя, замість золотих зірок на мундирі були латунні муляжі, а ось ордена - справжні. Ми, звичайно, заявили в міліцію, але що з того? Тепер зберігаємо вцілілі нагороди в банківському сейфі.

ПЛАТТЯ З парашутом. - Не журися, Константінич, здоров'я дорожче, - вступає в розмову його дружина Катерина Михайлівна. - Згадай краще, як ми в 45-му році після перемоги наше весілля грали! Ми в одному полку служили, він прийшов в 43-м молодшим лейтенантом, а до кінця війни вже майором був, командиром ескадрильї, Героєм Радянського Союзу, другу Зірку не встигли ще вручити. А я - сержантом. З 1942 року воювала, оружейніцей. З дівчатами підвішували до Іл-2 бомби вагою в 100-200 кг, гармати, кулемети льотчикам заряджали. Потім в штаб мене перевели. Я спершу не хотіла заміж, хоч і симпатизували ми з Анатолієм один одному. Казала: мовляв, спершу інститут треба закінчити. І потім, я родом з Саратова, ти - з України, знайдеш собі на батьківщині дівчину. Він: "Тільки ти, Катрусю, мені люба. А зі мною ти який захочеш інститут закінчиш!" Коротше, умовив. Пошили мені дівчата з парашутного шовку біле плаття, йому - сорочку і зіграли веселу весілля всім полком. Скоро 63 роки, як ми разом. Двох синів виростили: старший, Володимир - майстер спорту, в гандбол грав, молодший, Віктор - полковник. Вже є і правнуки.

ГЕРОЯМ - БЕЗ ЧЕРГИ. Після війни льотчик-герой закінчив військову академію, залишився в армії, і пішов у відставку в 1983 році генералом. Чи відчував він себе якимось особливим людиною, в порівнянні з простими смертними?

- Так, - посміхається Анатолій Костянтинович. - Герої Радянського Союзу мали право не стояти в черзі. За часів тотального дефіциту і величезних черг - пільга дуже актуальна. Втім, коли став генералом, ця проблема відпала, все привозили додому.

ЛИЦАР ОРДЕНА БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Є у Анатолія Недбайло та нагороди незалежної України. Це не тільки ювілейні медалі, якими нагороджували всіх ветеранів до 60-річчя визволення України від фашизму і до 60-річчя Перемоги, а й вищий військовий орден - Богдана Хмельницького трьох ступенів - першої, другої і третьої, все вручені за активну роботу в раді ветеранів . Виходить, він не тільки єдиний в Україні нині живий двічі Герой Радянського Союзу, а й повний кавалер (по статуту цієї нагороди "лицар") ордена Богдана Хмельницького. Таких лицарів в Україні трохи більше десятка, а Недбайло став в 2005 році третім за рахунком. Генерал українськими нагородами пишається так само, як і радянськими.

ЗІРКУ ГЕРОЯДАВАЛІ ЗА 100 вильотів

У роки Великої Вітчизняної війни звання Героя Радянського Союзу привласнювали льотчикам, які вчинили 100 і більше бойових вильотів на літаку-штурмовику Іл-2. Але, з огляду на, що втрати серед штурмовиків були величезними, до 100 вильотів дотягували далеко не всі. А двічі Героїв всього 26 чоловік - 40% льотчиків, удостоєних двох Золотих Зірок!

Читайте найважливіші та найцікавіші новини в нашому Telegram

Ви зараз переглядаєте новина "Останній двічі Герой: 219 раз дивився смерті в очі, а на парад Перемоги не потрапив через погану погоду". інші Останні новини України дивіться в блоці "Останні новини"

АВТОРИ:

Лазаренко Олександр, Олександр Панченко

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Орфографічна помилка в тексті:

Послати повідомлення про помилку автора?

Виділіть некоректний текст мишкою

Дякуємо! Повідомлення відправлено.