Паломництво в сербський скит. Частина 1

Вирушаємо в путь!

В суботу 9 квітня 2005 року група наших парафіян на чолі з отцем Сергієм випала чудова можливість здійснити паломництво по святинях Німеччини. Пунктуально о 6 ранку ми виїхали з Гамбурга. Дорога стояла довга, ніхто не запізнився і не переплутав місця відправлення, таким чином, проспівавши молитву, ми вирушили в дорогу.
Менш ніж за один день з 11 ранку до 6 вечора ми мали відвідати три найкрасивіших містечка на півдні Німеччини, в яких дивним чином зосередилися великі святині.

Чернечий скит в Гайльнау
В гостях у батька Василя

І ось для кого-то довго для кого-то швидко, ми вже під'їжджали до Гайльнау, який зустрічав нас весняним сонцем, що не залишили нас до кінця поїздки.

Вже на початку паломництва отець Сергій попередив нас, що в звичному розумінні монастир ми не побачимо. Скит розташувався в звичайному двоповерховому будиночку нічим не відрізняється від інших таких же будівель в мальовничому куточку південної Німеччини на звивистій доріжці серед гір, лісів і річок. Але такий будинок в Німеччині один єдиний. Це православний острівець духовності, на чолі якого стоїть схиархимандрит отець Василь.

У скиту нас зустрів наш співвітчизник іконописець Олександр Геннадійович Столяров, який і став путівником на весь день.

Кисті Олександра Геннадійовича належить іконостас церкви скиту. Столяров, напевно, єдиний в своєму роді майстер, який займається створенням ікон стародавніх західних святих. Ці молитовники про нас були канонізовані ще до поділу церков на католицьку і православну і незаслужено забуті потім. За старим фрескам і описами створює Олександр Геннадійович їх ікони.

У нашому храмі теж є дві ікони, написані Столяровим - «Невипивана Чаща» і «Святий Уар».

Олександр Геннадійович проводив нас в скит і представив настоятелю. Батько Василь - німець, народився і виріс в Німеччині. Знає і вільно розмовляє російською, сербською, німецькою, французькою та грецькою мовами і може на будь-якому з них вести богослужіння. Ставши ченцем він 12 років провів на святій горі Афон, там же прийняв постриг у схиму з ім'ям Василь. Був в слухняності у великих старців батька Паїсія Святогорца і святого архімандрита Іустина Поповича. Навчався у Франції в Сорбонні і очолював парафію в Монжероне.

15 років тому отець Паїсій і кілька ченців просили батька Василя стати ігуменом в скиті, який вони хотіли створити під константинопольської юрисдикцією. Але це не вдалося, тому що греки взагалі не хотіли відкривати в Німеччині монастирі. За Божої милості сербська церква допомогла в покупці будинку, який і став монастирем під заступництвом чудотворця святого Спиридона Триміфунтського, якого уподібнюють до пророка Іллі. Молитвами цього святого Бог багаторазово допомагав у багатьох труднощах і тісноти, які супроводжують подвижників і до цього дня.

З моменту заснування скиту отець Василь один здійснював богослужіння і окармлівал ченців і парафіян церкви, яких з кожним днем ​​стає все більше. У Великий Піст у вихідні дні монастир переповнений прочанами. І так як духовне окормлення мирян перший борг ченців, то всіх тепло приймають і нікому не відмовляють. У монастирі діє суворий афонський статут, за яким зараз, в деякі з тижнів посту звершується по три цілонічних чування поспіль, а це нічні служби, які вистояти і для молодого подвиг. Тому для отця Василя величезною підтримкою і найбільш значною подією в житті скиту стало недавнє священичі свячення отця Паїсія, на якому були присутні більше 180 осіб.

Дуже тепло зустрів схиігумен отець Василь і нас, відслужив молебень на російській мові в дуже затишній невеликій церковці, яка розташувалася на другому поверсі будинку. Потім ми розглянули оздоблення і змогли детально дізнатися про ікони, поставили свічки, подали записки про рідних і близьких.

Отець Василь нас запросив до трапези. І без сумніву все хто був в поїздці погодяться, що не було смачніше і душевніше столу за весь час посту. Батько Василь сам наливав всім вино з монастирських запасників, а ченці розносили власноруч приготовані кушенія, різноманітність яких ми не будемо тут описувати. Але згадаємо те, що святого Спиридона Триміфунтського жізнеопісатель уподібнював Аврааму в чесноті гостинності. То чи не буде недоречним і наше порівняння в гостинності мешканців скиту з їх небесним покровителем.

І як не шкода було їхати, але час залишалося небагато. Разом з Олександром Геннадійовичем Столяровим ми вирушили в Лімбург, який знаходиться в декількох кілометрах від Гайльнау.

Далі буде…

схоже