Подвійна гра Ердогана: Ізраїль кидає виклик "Газпрому"

Турецький президент Реджеп Ердоган веде складну дипломатичну гру: з одного боку , Він говорить Володимиру Путіну про "дружбу навіки" з Росією і спільно з "Газпромом" будує "Турецький потік", з іншого боку, веде закулісні переговори з Ізраїлем, Катаром і країнами Центральної Азії - про те, щоб спільними зусиллями підірвати позиції російського газового гіганта в Європі. Туреччина та Ізраїль незабаром будуватимуть газопровід, починаючи з берегів єврейської держави і до країн Євросоюзу. Причому ізраїльський газ повинен пройти в Європу через азербайджансько-турецька Трансанатолійський газопровід (TANAP). Тепер стає ясно, чому Анкара завзято підтримала Катар в його холодній війні з арабськими монархіями. У разі повалення Башара Асада Ердоган розраховує реанімувати проект прокладки газопроводу з Катару до Європи через Туреччину.

Туреччина поглиблює з Росією співпрацю і у військовій сфері, і в енергетичній. "Членство Туреччини в НАТО не завадить Анкарі укласти угоду про покупку російських зенітних ракетних комплексів С-400", - заявив в п'ятницю, 14-го липня, посол Туреччини в Москві Хюсейн Діріоз. А напередодні, на полях 22-го Всесвітнього нафтового конгресу в Стамбулі, міністр енергетики і природних ресурсів Туреччини Берат Албайрак заявив про те, що спільна реалізація будівництва газопроводу "Турецький потік" зміцнює стратегічне партнерство Москви і Анкари.

На перший погляд може здатися, що президент Туреччини Реджеп Ердоган, втомившись від словесної війни з Голландією і Німеччиною, вирішив остаточно повернутися обличчям до Москви. Однак ще за часів Османської імперії змінюють одне одного султани нерідко дивували Європу своєю непередбачуваністю у зовнішній політиці.

У XXI столітті в політиці Туреччини мало що змінилося: ще шість років тому Ердоган був в стані холодної війни з Ізраїлем, виславши єврейського посла з країни після захоплення ізраїльським спецназом турецького судна "Маві Мармара" біля берегів Гази. Сьогодні ця сварка давно забута, а Анкара і Тель-Авів є стратегічними партнерами. Зокрема, в енергетичній сфері. Туреччина та Ізраїль домовилися до кінця поточного року підписати угоду про будівництво трубопроводу для постачання газу з середземноморських родовищ в країни Євросоюзу. Про це заявив міністр національної інфраструктури, енергетики та водопостачання Ізраїлю Юваль Штайніц.

За його словами, рішення про укладення попереднього міжурядової угоди по прокладці газопроводу з Ізраїлю до Туреччини прийнято за підсумками чотирьох турів переговорів. Штайніц уточнив, що планується будівництво двох магістралей: один газопровід буде прокладений в Туреччину і далі в Європу. Інший пройде через Кіпр і Грецію до Італії. Швидше за все, угода буде підписана в ході візиту турецького міністра енергетики Берат Албайрак в Ізраїль в другій половині поточного року.

За даними експертів, трубопровід буде прокладений від ізраїльського родовища "Левіафан" на шельфі Середземного моря до узбережжя Туреччини і далі, до Трансанатолійського газопроводу TANAP, а звідти - в Європу. Примітно, що через TANAP Анкара планує доставляти до Європи крім ізраїльського ще й азербайджанський газ.

Варто окремо зауважити, що Трансанатолійський проектом транспортування природного газу (TANAP) володіють наступні акціонери: SOCAR (Держнафтокомпанія Азербайджану), Botash (Туреччина) і BP (Великобританія). Проект TANAP передбачає транспортування газу з азербайджанського родовища "Шахденіз-2" через Туреччину до Європи. Для керівництва Євросоюзу TANAP є пріоритетним газовим коридором, який покликаний покласти край монопольному становищу "Газпрому" на європейському ринку.

У перспективі Анкара і Брюссель хочуть підключити до TANAP і республіки Центральної Азії. Туркменія, Узбекистан і Казахстан, які мають солідними запасами газу, вже зараз згодні постачати своє блакитне паливо в Європу через TANAP, минаючи російську територію. Єдиною перешкодою для реалізації цієї мети є відмова Росії і Ірану дати добро на будівництво Транскаспійського трубопроводу по дну Каспію. А без цього газ з Центральної Азії ніяк не може потрапити в TANAP.

Але повернемося до спільних планів Туреччини та Ізраїлю. За даними геологів єврейської держави, родовище "Левіафан", відкрите в 2010 році, розташоване на шельфі Середземного моря в 130 кілометрах від Хайфи. Газ залягає на глибині понад п'ять тисяч метрів, глибина моря в районі родовища досягає 1645 метрів. "Левіафан" є найбільшим родовищем газу в Ізраїлі: його запаси оцінюються скромно: в 620 мільярдів кубометрів. Втім геологічна служба США вважає, що нерозвідані запаси "Левіафана" набагато більше: близько трьох з половиною трильйонів кубометрів.

Турецько-ізраїльському угоді передувала зустріч міністрів чотирьох країн. У квітні 2017 року, міністри енергетики Ізраїлю, Кіпру, Греції та Італії підписали угоду про прокладання газопроводу для транспортування ізраїльського газу в держави Євросоюзу. Вартість проекту становить приблизно шість мільярдів євро. Труби з'єднають родовища в ізраїльських і кіпрських економічних водах з терміналами в Греції та Італії.

Британське видання Daily Mail вважає, що успішна реалізація проекту дозволить Європі скоротити залежність від російського природного газу. За оцінками експертів, цей газопровід навряд чи вступить в лад до 2025 року.

Проблема, однак, у тому, що в березні 2016-го вищий суд Ізраїлю заблокував цей проект як неконституційну угоду, укладену між урядом єврейської держави і консорціумом газодобувних компаній на чолі з американською Noble Energy. Угода передбачає розробку газових родовищ на шельфі Середземного моря. Як заявив прем'єр-міністр країни Біньямін Нетаньяху, "рішення суду ставить під серйозну загрозу розробку газових запасів Ізраїлю".

Що ж стосується хитромудрих енергетичних планів Ердогана, то вони простягаються набагато далі берегів Ізраїлю. У перспективі Анкара збирається експортувати через TANAP не тільки азербайджанський і ізраїльський газ, але також блакитне паливо з Катару. Турецький президент не дарма так завзято захищав Катар в його недавньої холодній війні з багатими арабськими монархіями на чолі з Саудівською Аравією. Туреччина направила в Катар свої війська, давши зрозуміти, що в разі загострення ситуації надасть Досі військову допомогу.

Катар має найбагатші запаси природного газу в світі, вони досягають 25 трильйонів кубометрів. Експерти підрахували: такі запаси дозволять цьому крихітному державі Перської затоки добувати газ в нинішніх обсягах протягом 160 років. В даний час Туреччина і Катар аналізують можливість реанімування раніше нереалізованого проекту з будівництва газопроводу з Катару до Туреччини. Єдина перешкода для прокладки цієї магістралі - нинішнє керівництво Сирії на чолі з Башаром Асадом, яке категорично проти цього проекту.

Однак в Анкарі та Досі не втрачають надії, що в разі швидкого падіння режиму Асада нова влада в Дамаску дозволить прокласти катарський трубопровід до Туреччини через сирійську територію. Таким чином, в Сирії сьогодні вирішується не тільки політичне майбутнє цієї держави, а й доля розділу газового ринку в світі. Башар Асад мимоволі грає роль гаранта збереження статусу-кво на газовому ринку Європи , Де сьогодні безроздільно панує "Газпром". І поки Асад при владі, катарський трубопровід не зможе досягти берегів Туреччини.