Політика образ. Чи мають під собою грунт претензії Путіна?

Виступ Володимира Путіна на конференції з безпеки в Мюнхені. Фото: Kai Pfaffenbach / Reuters

Теза, що Захід порушив свої обіцянки не розширювати НАТО на схід і тим самим «образив» Росію, носить сьогодні системоутворюючий характер для російської зовнішньої політики. Вперше він був висунутий як аргумент, що виправдовує конфронтаційну лінію РФ у відносинах із Заходом, в знаменитій промові Володимира Путіна на Мюнхенській конференції з безпеки в лютому 2007 року. Її витоки, правда, можна виявити і в «допутінській період» - наприклад, у відомому відкритому доповіді Служби зовнішньої розвідки «Дослідження про розширення НАТО» 1995 року, підготовленому під керівництвом тодішнього директора СЗР Євгена Примакова.

З початком української кризи цей дискурс стає домінуючим, а аргументація «геополітичної образи» і «права РФ на дії у відповідь» використовується для виправдання масштабного розвороту російської зовнішньої політики на відкрите геополітичне протиборство з Заходом і перегляд підсумків холодної війни. Путін прямо говорить про це у своїй кримській мови 18 березня 2014 року.

Останній сплеск інтересу до теми «як Захід обдурив Росію» пов'язаний з публікацією Університетом Джорджа Вашингтона великого архіву розсекречених матеріалів дипломатичного листування США, СРСР, ФРН, Великобританії і Франції під помітним заголовком «Розширення НАТО: що було сказано Горбачову».