Президентські вибори в Єгипті: фарс чи безальтернативний референдум
Рівно тиждень тому Єгипет скромно зазначив чергову річницю "революції 25 січня" 2011 року. В основному народними гуляннями з нагоди чергового вихідного дня. Офіційні заходи звелися до вшанування поліції, яка в цей день відзначає своє професійне свято. А що стосується революційних подій тих днів, то їх тут все частіше називають "народним повстанням" - за права, за свободи, за демократизацію, проти корупції, за чесні альтернативні вибори.
Сім років по тому єгиптянам впору знову виходити на вулиці з вимогою проведення чесних виборів на альтернативній основі. По суті, сьогодні країна повернулася в колишні часи, коли впродовж кількох десятиліть проводився загальний референдум про продовження повноважень глави держави на черговий термін. Виборцям не доводилося робити вибір між кандидатами, їм потрібно було лише сказати "так" або "ні" чинному керівникові. Зараз ситуація фактично повторюється. І ні нова конституція, ні новий закон про вибори, ні навіть наявність інших претендентів не змогли істотно змінити традиційну формулу влади в Єгипті.
Фарс або трагікомедія?
Те, що відбувалося в Єгипті з 20 по 29 січня, коли виборчком проводив реєстрацію кандидатів, інакше, як фарсом, назвати не можна. Ще до Нового року про свої політичні амбіції заявили кілька людей, в тому числі відомі в країні депутати парламенту, юристи, громадські діячі, кадрові військові. Всього близько десяти чоловік. Але в розпал прийому документів стало зрозуміло, що кандидатів у президенти, крім власне чинного глави держави Абдель Фаттаха ас-Сісі, який представив необхідні папери лише в середині терміну, більше немає.
Один за одним всі претенденти з різних причин - добровільно або вимушено - заявляли про відмову від подальшої боротьби. До останньої години ас-Сісі залишався єдиним. І нікого, включаючи власне Національну виборчу комісію, цей момент особливо не бентежив, оскільки згідно із законом вибори в Єгипті можуть проводитися навіть при одному кандидатові, який має всі шанси на перемогу, якщо набере більше 5% голосів виборців.
Заметушилися лише партії, які буквально за добу до завершення реєстрації почали спішно шукати альтернативу. І така знайшлася в особі лідера "Аль-Гад" ( "Завтра") Муси Мустафи Муси. До слова, ця партія бачилася головною опозиційною силою в країні ще за часів Мубарака, на неї готові були свого часу зробити ставку багато єгиптян, але вона не виправдала надій - швидко здулася або їй допомогли це зробити. Але багато хто вже вважають Мусу виключно технічною фігурою, яка не зможе відтягнути на себе навіть мінімальну кількість голосів в силу того, що ні його самого, ні його політичну програму практично ніхто не знає. Конкурент ас-Сісі тільки почав готувати свою передвиборну платформу.
Гонка з перешкодами
Головною перешкодою для участі в виборах політики називають необхідне для реєстрації умова заручитися підтримкою 20 депутатів або набрати по всіх провінціях в цілому 25 тис. Підписів. У таких рамках самовисуванці спочатку мають нульові шанси - ніхто в парламенті не захоче за них підписатися. З цієї причини ще до офіційного старту виборчої кампанії відмовився від участі в ній племінник убитого в 1981 році президента Анвара Садата депутат і політик Мухаммед Анвар Садат, заявивши, що в нинішніх політичних умовах говорити про лібералізм і демократії в країні не доводиться. Про неможливою для висунення політичною кон'юнктурі говорив і Ахмед Шафік, останній прем'єр в епоху Мубарака, кандидат і суперник висуванця від ісламістів Мухаммеда Мурсі на президентських виборах в 2012 році.
За деякими даними, саме він тоді і переміг з мінімальним відривом, але його перемога була чревата непередбачуваними наслідками, і результати "злегка" переграли на користь Мурсі. Шафік після цього втік в ОАЕ, обіцяв повернутися, як тільки для цього з'являться умови, але вони виникли лише в кінці минулого року. Політик після п'ятирічної відсутності приїхав до Каїра, за чим дуже уважно стежили західні ЗМІ; від нього чекали заяв про висунення, але вони так і не пішли.
Так само непомітно і тихо зійшли з дистанції ще кілька претендентів, в тому числі і ті, хто вже мав досвід участі у виборах минулих років, залишивши про себе репутацію нерішучих і метання політиків, готових до легким поступок на користь інших кандидатів.
Тим часом близько року тому "Брати-мусульмани" заявили, що будуть висувати свого кандидата на виборах як незалежного політика. Але оскільки все, що пов'язано з цією ісламістської асоціацією, знаходиться в Єгипті під забороною, ніхто їх декларацію про наміри не прийняв всерйоз. На тому історія і закінчилася.
Незважаючи на те що зараз в єгипетському парламенті немає правлячої партії, яка мала б більшість, перевага в майже 600-місцевій палаті представників мають партії і блоки пропрезидентського спрямування. Тому під час збору підписів на підтримку ас-Сісі вишикувалися черги, і в виборчком для реєстрації президента кандидатом були представлені підписи близько 550 депутатів і кілька коробок з десятками тисяч підписів простих громадян.
Епоха військових
Єгиптяни дуже довго жили під управлінням військових. Довіра до військових у них вже в менталітеті, так як кілька поколінь людей встигло вирости при президентах, що вийшли з кадрових офіцерів. Військові - це особлива, елітна каста в країні: інтелігентні, грамотні, з вищою освітою, з хорошим соціальним пакетом, що мають твердий грунт під ногами. Тому невипадково, напевно, все глави держави мають за плечима досвід військової служби.
І в нинішній кампанії, за оцінками спостерігачів, у ас-Сісі міг бути лише один реальний суперник в особі генерала Самі Анана. Він очолював генштаб збройних сил Єгипту ще за Мубарака в період з 2005 по 2011 рік. Йому частково приписують заслугу в тому, що в дні січневих масових антиурядових виступів армія не пішла проти народу і не почала стріляти.
Після призвели до відставки Мубарака революційних подій Анан став другою людиною в армійському командуванні після фельдмаршала Хусейна Тантауі. Його авторитет ріс, і зарубіжні спостерігачі пророкували йому одну з центральних ролей в майбутньому уряді. Але в 2012 році обраний президент від "Братів-мусульман" Мухаммед Мурсі відправив у відставку і Тантауі, і Анана. З тих пір про них практично нічого не було чутно. У 2015 році Анан заснував і зареєстрував Партію арабського Єгипту, вже тоді готуючи грунт для свого висунення на пост президента. Але балотуватися йому на виборах не дали, офіційно відсторонивши від участі в них.
А справа вся в тому, що командування збройних сил Єгипту звинуватило Анана в "серйозному порушенні закону", оскільки генерал заявив про плани податися в політику, залишаючись на військовій службі. Військова прокуратура почала відносно нього розслідування, яке в разі доведення провини загрожує реальним тюремним терміном. Тим більше прецедент уже є.
Полковник Ахмед Кансауі, який заявив ще до Анана про плани балотуватися на президентських виборах, був засуджений місяць тому за порушення військової присяги на шість років.
Абдель Фаттах ас-Сісі
До слова, коли президент Абдель Фаттах ас-Сісі, кадровий військовий і колишній міністр оборони, тільки готувався висунутися на пост президента в 2014 році, він офіційно оголосив про свою відставку і вихід з лав ВС. І тоді ця церемонія "зняття військового кітеля і переходу на цивільний костюм" була обставлена з великою помпою.
Президентські вибори в Єгипті заплановані на 16-18 березня. Безумовно, таких черг, які шикувалися у ділянок під час перших альтернативних виборів після відставки Мубарака в 2012 році, очікувати не доводиться. Частина виборців знову, як в давні часи, повернулася в стан політичної апатії, інші переконані, що в нинішніх умовах, коли необхідно піднімати країну, альтернативи ас-Сісі просто немає. У будь-якому випадку вже зараз прогнозується низька явка на виборах.
Але про всяк випадок вирішив підстрахувати ситуацію "Дар аль-ІФТА" (управління муфтія) - орган вчених релігійних чоловіків, які виносять рішення по громадським та приватним питань, пов'язаних з релігією. Вони випустили релігійне розпорядження, в якому чітко говориться, що ті, хто ігнорує вибори і не бере участі в голосуванні, за ісламом вважаються грішниками.
Фарс або трагікомедія?Фарс або трагікомедія?