Приватне життя адвоката обмежена професійною етикою

Суд підтвердив дискреційні повноваження ВКДКА

16.08.2017 9:01

У своєму приватному житті адвокат зобов'язаний дотримуватися закону, не вчиняти правопорушень. Можливість застосування цієї норми ПАЕ, як підстави для позбавлення адвоката свідоцтва, недавно підтвердив ОАСК.

Постанова Окружного адміністративного суду Києва від 21 липня 2017 року розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, передає видання «Закон і Бізнес» .

Відразу зауважимо, що Правила адвокатської етики змінилися 9 червня 2017 роки (нова редакція була прийнята під час з'їзду адвокатів України). Втім, вимога поважати адвокатську професію в загальному вигляді залишилося: відповідно до ст. 12 закону всією своєю діяльністю адвокат повинен стверджувати повагу до адвокатської професії, яку він уособлює, її сутності і суспільним призначенням, сприяти збереженню та підвищенню поваги до неї в суспільстві. Цей принцип адвокат зобов'язаний дотримуватися в усіх сферах діяльності: професійній, громадській, публіцистичній та інших.

Повертаючись до судового рішення, суд, дослідивши матеріали дисциплінарної справи, підтвердив, що адвокат протягом тривалого часу, з 2006 по 2014 рік, своєю поведінкою перешкоджав іншій особі - власнику житла в користуванні своєю власністю. Він одноосібно без погодження із співвласником зробив переобладнання житла, на свій розсуд розпорядився майном, яке було в квартирі.

На час розгляду скарги в регіональній КДКА адвокат заявляв, що не допускає і не допускатиме скаржника в квартиру, оскільки це його правова позиція і в спірній квартирі проживає він з сім'єю. Оскільки квартира однокімнатна, з огляду на розмір житлової площі, в розрахунку на одну людину нижче санітарної норми, проживання двох сімей в однокімнатній квартирі неможливо. Дисциплінарна палата КДКА Київської області в листопаді 2013 року винесла попередження адвокату.

Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури скасувала це рішення і позбавила адвоката права на заняття адвокатською діяльністю.

Адвокат оскаржив це рішення до суду.

Надаючи правову оцінку спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з того, що правові основи організації та діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначені Законом про адвокатуру та адвокатську діяльність і Правилами адвокатської етики.

Відповідно до частини 2 статті 32 Закону накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю може застосовуватися в разі систематичного або грубого одноразового порушення правил адвокатської етики, що підриває авторитет адвокатури України.

Відповідно до частини 4 статті 7 Правил адвокатської етики, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у своєму приватному житті адвокат зобов'язаний дотримуватися закону, не вчиняти правопорушень і не сприяти зумисно їх вчиненню іншими особами.

Окремо суд зазначив, що адвокатура в Україні - це недержавний самоврядний інститут, який самостійно вирішує питання своєї організації і діяльності. Вирішення питань, що стосуються дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні законом віднесено до виключної компетенції адвокатського самоврядування в особі відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

При цьому, правомочність відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії на свій розсуд за результатами оцінки обставин і фактів прийняти рішення за своєю правовою природою є дискреційним повноваженням, під яким розуміється можливість суб'єкта владних повноважень самостійно (на власний розсуд) вибрати один з декількох юридично допустимих варіантів управлінського рішення .

У свою чергу, суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень відповідно закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається в дискреції (вільний розсуд) владних повноважень поза перевірки за названими критеріями.

Принцип поділу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень. Єдиним критерієм правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Таким чином, правову оцінку рішенню Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про перегляд рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області та прийняття нового рішення про застосування до адвоката дисциплінарного стягнення суд надав виключно в контексті дотримання відповідної процедури, не втручаючись в надану відповідачем юридичну оцінку доказам, зібраним в ході процедури проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката на предмет їх дост а точніше.

Закон і Бізнес