Про особливості поведінки опонентів в територіальних переговорах

Росія дозволила територіальні суперечки з різними країнами, з якими вона межує. Якщо придивитися до способу ведення переговорів, то стає зрозуміло, що у Росії існує кілька особливостей поведінки.
Напевно, найчіткіше вони проявилися на переговорах про демаркацію кордонів з Китаєм в 2004 році.
Перша особливість. Спочатку російська сторона наполегливо повторює одні й ті ж вимоги.
За договором з Росією, укладеним в 19 столітті, Китай передавав на її користь території загальною площею мільйон квадратних кілометрів. Починаючи з 1964 року Китай почав вести переговори про демаркацію кордону і продовжував наполягати на поверненні цих територій, наголошуючи на тому, що «договір був підписаний під тиском військової сили».
Однак і Радянський Союз, а потім і Росія завжди дотримувалися лінії відмови: «Договір є результатом мирних переговорів». В результаті в Договорі про добросусідство, дружбу і співробітництво 2001 року Китай змушений був визнати, що не претендує на ці території.
Читайте також: Зовнішня політика Абе не повинна спіткнутися об «три острови»
Друга особливість. При необхідності поведінка різко змінюється.

У переговорах до останнього висіло питання про острів Великий Уссурійський на далекосхідної річці Амур. Росія наполегливо наполягала на тому, що весь острів належить їй. Однак незадовго до підписання Договору про добросусідство, дружбу і співробітництво російська сторона різко пішла на поступки, позначивши: «Можна передати частину острова».
Третя особливість. Підсумкове рішення залишається за вищим керівництвом.
За словами колишнього міністра закордонних справ Китаю, який відповідав за переговори з китайської сторони, Тан Цзясюань, вирішальне слово по розділу Великого Уссурійського острова з російської сторони було за президентом Путіним.
Переговори з Міністерством закордонних справ Росії були не з легких. Було узгоджено перехід 40% острова, але через протести громадської думки в Росії переговори раптом повернулися до 20%, а закінчилися вимогами відкласти рішення.
Тоді Тан безпосередньо звернувся до Путіна з проханням віддати розпорядження російському Міністерству закордонних справ про прискорення переговорів, в результаті чого було досягнуто остаточну згоду.
Чому Путін пішов на поступки?
Також по темі: Чому Росія мовчить з приводу острова Сенкаку?
За остаточної угоди було передано близько 210 квадратних кілометрів територій. В результаті помірних поступок Китай відмовився від своїх претензій на більшу частину територій. Крім того з'явилася можливість стабілізувати відносини з Китаєм, розширюється в економічному і військовому плані. Можна не сумніватися, що прагматичний розрахунок російської сторони був саме в цьому.
З іншого боку переговори по Північним територіям. 19 серпня в Москві почнуться консультації рівня заступників міністрів закордонних справ Японії та Росії.
Мабуть, тут Росія також повторить свою існуючу позицію. Однак якщо мати уявлення про особливості поведінки Росії, то немає необхідності переживати. Пам'ятаючи про вигоди вирішення питання Північних територій, Росія обов'язково піде на поступки.
Набагато важливіше, чи зможе Японія окреслити у всіх фарбах привабливу картину майбутнього співробітництва між країнами.

Матеріали ИноСМИ містять оцінки виключно зарубіжних ЗМІ і не відображають позицію редакції ИноСМИ.