"Варяг": останній бій і неждана слава

Михайлов Андрій

Сто десять років тому, 9 лютого 1904 року, відбулося знаменита морська битва російсько-японської війни. У нейтральному корейському порту Чемульпо були атаковані крейсер "Варяг" і Канонеро ка "Кореєць". Війна з Японією була програна царською Росією, ставши прологом до революції 1905 року. Але починалася вона тріумфом, саме тріумфом, який загинув "Варяга" за особистим указом імператора Миколи II!

Про те морському бою під Чемульпо (застаріла назва міста Інчхон) в інтернеті є сотні, якщо не тисячі досить докладних публікацій. Так що про якісь суто військових, технічних і тактичних його подробицях зайвий раз писати не будемо. Та й про війну тієї безславної, головним підсумком якої стала Перша російська революція, зайвий раз наводити якісь хитромудрі подробиці теж, напевно, зайве - все начебто вже написано в фарбах і подробицях сотні і тисячі разів. Давайте краще про те, що в більшості публікацій майже не згадують.

Може здатися дещо несподіваним, але слава буквально звалилася на загиблий "Варяг" і його екіпаж лише за особистою вказівкою царя-імператора Миколи II. По-сучасному кажучи, це була потужна піар-акція для підняття бойового духу військ і взагалі населення імперії. Хтось просто повинен був тоді стати героєм! І моряки крейсера виглядали в очах натерпілися в російсько-японську поневірянь і страждань солдатів і матросів, на жаль, як "незаслужено нагороджені" ...

Читайте також: Секретний Герой Радянського Союзу

Командир "Варяга" Всеволод Федорович Руднєв, який вивів свій крейсер (а разом з ним і "Кореєць") на бій проти значно переважаючих сил (у японців було 14 бойових вимпелів), про славу не дуже думав. У числі іншого він дбав і про кораблях інших держав, які стояли на рейді Чемульпо поруч з російськими бойовими одиницями і могли постраждати, якби японці, які пред'явили жорсткий ультиматум про здачу, атакували затоку Чемульпо, який був портом корейської столиці Сеула, всієї мінної і артилерійської міццю ескадри. Японський контр-адмірал Сотокіті Уріу був до цього повністю готовий, як кажуть історики.

І це незважаючи на те, що командири англійських, французьких, італійських і інших кораблів, що стояли на рейді, влаштували екстрену нараду і в кінці кінців висловили офіційний протест у відповідь на ультиматум японців російським кораблям - як же так, адже "Варяг" і "Кореєць "виконують тут лише дипломатичну місію! Та й війна адже офіційно не оголошена. До протесту командирів іноземних кораблів не долучився лише командир американської канонерки "Виксбург" капітан 2-го рангу Маршалл ...

Читайте також: Про інвалідів війни - брехня. А про Сталінград?

Загалом, "Варяг" і "Кореєць" вимушено вийшли в море. На відстані 10 миль від Чемульпо біля острова Йодолмі відбувся бій, який тривав близько години. У нерівному бою крейсер потопив міноносець і пошкодив два крейсера, а й сам, отримавши пробоїну, загорівся. 37 людина з екіпажу "Варяг" загинули, 91 людина була поранена, включаючи і самого командира Руднєва. Наші кораблі повернулися на рейд. "Кореєць" був підірваний, а "Варяг" затоплений - тому що його вибух міг пошкодити інші кораблі іноземних держав, що знаходилися на рейді і біля причалів.

Офіцери і команди загиблих російських кораблів були розміщені на французькому крейсері "Паскаль" (216 осіб), англійською крейсері "Талбот" (273 особи) та італійською крейсері "Ельба" (176 осіб). Командир американської канонерського човна, не маючи вказівок від керівництва, відмовився приймати російських моряків ...

Моряків взяли на іноземні судна і через нейтральні порти доставили в Росію, де їх з помпою зустрічали, як героїв. Першим віддав належне подвигу російських моряків австрійський поет Рудольф Грейнц, вірш якого було переведено Євгеном студенського на російську мову і покладено на музику Олексієм Турищева. Що стала вже легендарною пісня "Ворогові не здається наш гордий" Варяг "вперше прозвучала під час прийому моряків імператором Миколою II.

З огляду на невдалий початок війни, царський уряд вирішив широко використовувати бій в пропагандистських цілях, що стало для учасників бою цілковитою несподіванкою. Згідно зі спогадами штурмана "Варяга", повертаючись в Росію, вони вважали, що їх взагалі віддадуть під суд.

Читайте також: Золота Орда: окупанти або союзники?

В Одесі, Севастополі та Санкт-Петербурзі були влаштовані урочисті зустрічі учасників бою, причому в столиці - за участю імператора Миколи II. Всі без винятку учасники бою були щедро нагороджені бойовими орденами і спеціально заснованої медаллю. Настільки щедре нагородження було тоді для російського флоту безпрецедентною подією. Це справило на тодішнє російське офіцерство вельми несприятливе враження.

Адже положення "Морського статуту" просто не залишали для Руднєва іншого варіанту дій, окрім прийняття бою - здача корабля японцям або його затоплення без бою кваліфікувалися б як посадовий злочин. Власне, і сам командир Руднєв немов здивувався тоді від несподівано звалилися на нього почестей ... До речі, вже за радянських часів, в 1954 році, в ознаменування 50-річчя бою, його залишилися на той час в живих учасники були нагороджені медалями "За відвагу".

У 1905 році "Варяг" був піднятий, відремонтований і потім введено в дію ескадри віце-адмірала Уріу під назвою "Сойя". Але на кормі, під японськими ієрогліфами, спеціальним особистим рішенням імператора Муцухито, було залишено напис золотий слов'янської в'яззю - "Варяг". 22 березня 1916 року Росія викупила свій прославлений крейсер, якому було повернуто колишню назву.

У 1917 році корабель знаходився на ремонті в Великобританії і після Жовтневої революції був проданий на металобрухт. Однак доля і море немов були проти такого кінця "Варяг" - в 1922 році під час свого останнього походу він затонув біля берегів Шотландії в 60 милях на південь від Глазго ...

Читайте найцікавіше в рубриці "Суспільство"