Ростислав Клубків. Про Гоголя

"Гоголь був брехун", - писав Лотман, "Гоголь був дивним створенням", - писав Набоков (перефразовуючи Тургенєва: "розумне, і дивне, і хворе істота"), "Гоголь для мене не людина", - писав "дідусь" Сергій Тимофійович Аксаков, автор "Записок рушничного мисливця" і "Дитячих років Багрова-внука", а у самого Гоголя, в кінці "Тараса Бульби" з'являється "гордий гоголь", серед "всяких інших птахів", "лебедів, ... куликів, Червоношиїй курухтанов ... в очеретах і на узбережжі ", прихована і дивна орнітоморфіческая метафора, як ніби-то всі події побачені і розказані н поділеній розумом і письмовою мовою птахом 1 (Чому в повісті, здавалося б, немає і натяку, якщо тільки не пускатися в спекулятивні міркування, ототожнюючи щось з чимось і що-небудь з чимось, наприклад, "козацьку Валгаллу" і арістофановий Тучекукуевска).

Втім, Гоголь любив "темні" і - скажімо так - "потаємні" метафори.

Так, у другому розділі "Мертвих душ": "На ній [Манілова] добре сидів матерчатий шовковий капот блідого кольору". Епітет, звичайно, дивний. (Михайло Булгаков у своїй інсценізації поеми - в ремарці! - звертається до нього "оригінальним".) Але нічим іншим (не кажучи вже про метафорі) бути не може. але:

1. Аналогічний колірної епітет (захоплюватися, якщо я не помиляюся, Борхеса) є в "Божественної комедії", з якою Гоголь був добре знайомий: "parole di colore oscuro", напис темного кольору ( "знаки похмурого кольору" в перекладі Лозинського).

2. В "Євгенії Онєгіні", теж добре знайомому Гоголю, текст "написи похмурого кольору" безпосередньо пов'язується з жінками:

Залиш надію назавжди ...

До останнього вірша слід пушкінське примітка: "Lasciate ogne speransa, voi ch'intrate. Скромний автор наш перевів тільки першу половину славного вірша".

Якщо співвіднести перше і друге, "оригінальний" гоголівський епітет вибухає феєрверком рівноправних смислів, від високо патетичних до глибоко сороміцьких. І одночасно - (тут я опускаю, обмежуючись лише вказівкою, що йде відразу за "оригінальним порівнянням" каламбур, втоплений в непрямій мові ( "Манілова промовила, трохи навіть гаркавлячи, що він дуже обрадував їх своїм приїздом"), очевидно, помічений Чичикова, тому що на це гаркаве "оборадовал" він (через сторінку) відповість рівній незручністю, кажучи про губернатора: "він мені показував своєї роботи гаманець: рідкісна дама може так майстерно вишити"; згадаємо тут, що Манілова вишивала, серед іншого, саме гаманці) - і одночасно це стра ве, тужливий підводне "військове" протягом у всьому "маніловські епізоді":

1. Небо, що перетворюється на привид солдата ( "день був не те ясний, не те похмурий, а якогось светлосерого кольору, який буває тільки на старих мундирах гарнізонних солдатів". Згодом, читацьке свідомість доведе, вульгарізованной, цю метафору до плакатної) .

2. Примарне військове минуле Манілова ( "курячи трубку, яку курити зробив звичку, коли ще служив в армії, де вважався скорні, деликатнейшим і найосвіченіших офіцером").

3. "Інвалід" на столі, "кульгавий, що згорнувся на ссторону і весь в салі" поруч з "франтівським подсввечніком ... з трьома античними граціями» (не зачаток це мелолодіі, яка згодом розвинеться в "почестей про каапітане Копєйкіна"? "на тротуарі, бачить, йде якась струнка англійка, як лебідь, можете собі уявити, такою собі. Мій Копєйкін ... побіг було за нею на своїй деревяжке, трюх, трюх, слідом". Взагалі - "красуня і інвалід" це одна з гоголівських лейт-тим, згадати хоча б "Шинель": "Акакій Акакійович ... побіг було раптом, невідомо скільки , За якоюсь дамою ... у якій будь-яка частина тіла була виконана незвичайного руху ").

4. Примарний поручик, що з'являється в мові Манілова, "найпрекрасніший і найдосвідченіша людина [епітети прекасно і найдосвідченіша не стверджують, але змушують читача підозрювати, що цим поручиком був сам Манілов], який не випускав з рота трубки не тільки за столом, але навіть, вибачте на слові, у всіх інших місцях ", на що Чичиков зауважує, що" в натурі знаходиться багато речей неізьяснімих навіть для великого розуму. (гамлетівська алюзія, важлива для розуміння тексту: "Про день і ніч! Все це вкрай дивно! - Як мандрівника і зустріньте е про " 2 ), Після чого починається розмова про мертві душі 3 .

5. Дерев'яний гусар-інвалід, "у" якого вже не було ні руки, ні носа ", іграшка Алкіда і Фемістоклюса - примарні військові подарунки (" Тобі привезу шаблю; хочеш шаблю? ... А тобі барабан ... Такий славний барабан , так все буде: туррр ... ру ... тра та та, та та та ... ", здатні перетворювати дітей в примарних же малолітніх солдатів.

6. І, нарешті, маниловская мрія, примарний генерал, яким його зробить государ, дізнавшись про його дружбу з Чичикова.

Що це?

А що таке - цей нав'язливий, що з'являється від глави до глави "Мертвих душ" - образ ключниці?

1. Перш за все - в знаменитому «Данте-гомеровском" ветвящегося порівнянні першого розділу: "Чорні фраки миготіли і носилися нарізно і купами там і там [фонетично тут виникає щось на зразок маршу, якийсь мідно-барабанний мотив], як носяться мухи на білому сяючому рафінаді ... коли стара ключниця рубає і ділить його на блискучі уламки ... діти все дивляться ... стежачи цікаво за рухом жорстких рук її, що піднімають молот, а повітряні ескадрони мух [так ось навіщо був потрібен марш]. .. влітають сміливо, користуючись підсліпуватими старої і сонцем, що непокоїть очі її ".

2. Потім з'являється у "маніловські епізоді" (Агашка ключниця, Баринін фаворитка; замість неї ми бачимо її чоловіка, прикажчика, "який проводив дуже покійну життя, тому що особа його дивилося якоюсь пухкі повнотою, а жовтуватий колір шкіри і маленькі очі показували , що він знав дуже добре, що таке пуховики й перини ").

3. Знову з'являється, вже майже зримо, в "дорожній епізоді", у зустрічі з губернаторської дочкою: "сиділи в колясці дами гладелі на все це з виразом страху в очах і в усьому обличчі. Одна з них була вже стара [це і є плотський привид ключниці (до речі, зверніть увагу на фонетичну гру -страх - старух-), а в наступній фразі з'явиться вона сама], інша, молоденька, шістнадцятирічна, з золотистим волоссям, досить спритно і мило пріглажÐНе зачаток це мелолодіі, яка згодом розвинеться в "почестей про каапітане Копєйкіна"?
Quot; Тобі привезу шаблю; хочеш шаблю?
Що це?
А що таке - цей нав'язливий, що з'являється від глави до глави "Мертвих душ" - образ ключниці?